Під торговою назвою «Поліоксидоній» ховається запатентована зовсім недавно (у 1997 році) речовина бромід азоксимера. Мова йде про повністю синтетичному полімер, що володіє, як передбачається, вираженими властивостями імуномодулятора. В силу невеликого досвіду застосування препарату багато його властивостей ще не вивчені. Тому інструкція по застосуванню «Поліоксидонію» поки досить коротке і рясніє пробілами.

Проте стислість інструкції і майже повна відсутність протипоказань до його прийому не означають, що «Поліоксидоній» безпечніше інших засобів. Подібно їм, він володіє власним списком побічних дій, несумісністю з окремими захворюваннями та ліками, можливими наслідками застосування. Просто на даний момент вони ще не зафіксовані і/або не вивчені досить докладно.

Загальна характеристика препарату

«Поліоксидоній» (тобто, азоксимера бромід в його складі) відноситься до иммуномодуляторам — засобам, які змінюють роботу власного імунітету тіла, переводячи її на ті чи інші цілі. А крім імуномодуляторів, існують імуностимулятори — препарати, що активізують роботу всіх ланок імунітету одночасно.

Фактична різниця між імуномодуляторами і імуностимуляторами полягає в тому, що перші призначають для лікування конкретних захворювань. Причому їх прийом дозволено у випадках, коли якісь частини імунної відповіді необхідно стимулювати, а якісь- одночасно пригнічувати. Таке трапляється після трансплантації органів, при аутоімунних патологіях. Другі ж частіше служать засобом профілактики, спрямованих на підвищення загальної стійкості організму до збудників ще до зараження. Простіше кажучи, запобігти ГРВІ можна шляхом прийому імуностимуляторів, а лікувати вже наявний затяжний грип краще імуномодуляторами.

Саме зловживання імуностимуляторами або навіть просто їх прийом в невідповідному випадку нерідко провокує у пацієнта розвиток більш або менш серйозних аутоімунних патологій — від алергії до псоріазу, системного вовчака. А імуномодулятори, навпаки, не схильні давати подібних ускладнень. При вже існуючих патологіях аутоімунного характеру приймати імуностимулятори не можна, хоча імуномодулятори, навпаки, можна.

Механізм дії

Згідно з його місцем в класифікації лікарських засобів, «Поліоксидоній» служить засобом зміцнення певних ланок імунного захисту, а профілактика захворюваності чим-небудь з його допомогою є менш вдалою ідеєю. У той же час виробник кошти особливо підкреслює універсальність «Поліоксидонію», роднящую його з імуностимуляторами — його здатність посилювати захист організму одночасно від вірусів, бактерій і грибків. Більш того, інструкція по застосуванню стверджує, що «Поліоксидоній»:

• активує імунітет — при вторинних імунодефіцитах, викликаних важкими формами будь-яких захворювань, включаючи аутоімунні, масштабними травмами і втручаннями, прийомом хіміотерапевтичних препаратів, імунодепресантів;
• пригнічує імунітет — тобто, і сам виконує функцію иммуносупрессора при наявності аутоімунних реакцій;
• дає детоксикаційний ефект — при отруєннях, викликаних не тільки несвіжою їжею або прийнятим всередину отрутою, але і тривалої фармакологічної та променевою терапією, активністю збудників, включаючи глисти і бактерії;
• покращує захисні середовища — підвищує бактерицидні властивості таких виділень, як: піт, шкірний жир, слина, слизовий секрет носа, вушна сірка;
• зменшує окислювальний стрес — блокує вільні радикали у всьому організмі;
• усуває запалення — за рахунок контролю над синтезом цитокінів (особливих білків, які відповідають за розвиток запальних реакцій).

Крім того, за «Поліоксідоній» поки не помічено місцевого або загального дратівної дії, він не токсичний для плода або матері в період вагітності, не викликає малігнізації (злоякісного переродження клітин.

Прямих аналогів «Поліоксидонію» не існує ні на вітчизняному, ні на міжнародному ринку — він унікальний у своєму роді. Однак імуномодулюючими властивостями, крім нього, мають «Галавіт», «Іммунал», «Арбідол» і ряд популярних зараз коштів на основі інтерферонів, наприклад, «Анаферон».

Чим обумовлений протекторний ефект

Попередня і чисто зовнішня оцінка напрошується сама собою: все сказане звучить занадто добре, щоб бути правдою. Тим не менше деякі особливості складу «Поліоксидонію» дійсно дозволяють припускати за ним універсальне протекторну дію.

• Змішаний склад. «Поліоксидоній» складається не тільки з броміду азоксимера і допоміжних речовин. До нього доданий ще і повідон — давній, ефективний і широко відомий абсорбент, правда, не здатний залишати межі травного тракту. Основний його недолік — стимулювання відтоку рідини з організму через нирки, що небезпечно за наявності їх патологій або у разі, коли підлягають виведенню речовини токсичні для органів сечовиділення. У будь-якому разі введення повидона до складу «Поліоксидонію» гарантує наявність у нього властивостей ентеросорбенту.
• Специфічне дію на клітини. «Поліоксидоній» володіє здатністю зв’язувати і «ущільнювати» молекули білків у складі клітинних мембран, змінюючи їх проникність. В основному його дія спрямована на ті чи інші імунні тіла. На даний момент прийнято вважати, що такий ефект приводить до підвищення їх активності, а також поліпшує власну стійкість мембран звичайних (тканинних, не імунних клітин до спроб проникнення чужорідних речовин і мікроорганізмів. Фахівці в області гістології погоджуються, що зміна деяких мембранних структур робить їх менш проникними для ушкоджують клітину факторів (оксиди, віруси, токсини). Але вони ж і побоюються, що такий вплив може викликати порушення клітинного метаболізму.

Розробники «Поліоксидонію» стверджують, що препарат прискорює синтез телець імунітету у кістковому мозку та інтерферонів — особливих захисних білків, що виробляються клітинами тіла при зараженні організму. Цікаво, що випробування на лабораторних тваринах показали низьку залежність всіх цих явищ від віку. Іншими словами, нормалізація роботи цільових ланок імунітету з допомогою «Поліоксидонію» однаково помітна як у молодому, так і в літньому віці.

Можливі проблеми

Міркування з приводу потенційної небезпеки втручання в щільність білкових структур клітинної оболонки (а вона функціонує нормально тільки при певному рівні проникності) стосуються не тільки порушення обміну речовин на рівні всього тіла. Аномалії метаболізму найбільше властиві злоякісним клітинам. Наприклад, вони, на відміну від здорових, добре пристосовані до виживання і поділу навіть в безкисневій режимі.

Таким чином, якщо «Поліоксидоній» змінює проникність мембран не тільки у відношенні сторонніх речовин/збудників ззовні, він може мати канцерогенними властивостями — змушувати нормальні клітини поступово пристосовуватися до складностей з обміном речовин, перероджуючись в клітини раку.

Є і ще один нюанс. Справа в тому, що «Поліоксидоній» не проходив великомасштабних клінічних випробувань. Тобто, його тестували лише в лабораторних умовах, а також на невеликих групах здорових добровольців і хворих. Тому достеменно невідомо, чи справді препарат виявляє лікувальний ефект, який відрізняється від ефекту плацебо у людей.

Проблема тут у тому, що зафіксоване на піддослідних тварин дію не завжди виявляється таким же і в людей. Яскравий тому приклад — ресвератрол — поліфенол з протипухлинною та антиоксидантною дією, присутній в ряді рослин і їх плодів. Наука придивлялася до можливостей окремого випуску ресвератролу після досить обнадійливих результатів лабораторних випробувань. Проте його біологічна доступність в організмі людини виявилася в рази нижче, що і звело його ефективність майже до нуля.

Дія «Поліоксидонію» на організм лабораторного тварини і людини теж може виявитися різним. Тим більше у поєднанні з іншими препаратами, які хворий приймав чи приймає одночасно з «Поліоксідоній».

Які висновки можна зробити

Отже, якщо зібрати непрямі дані про «Полиоксидонии» разом (прямих, з наукової точки зору, недостатньо), вийде наступна картина.

• Новий принцип дії. Механізм дії «Поліоксидонію» є інноваційним подвійно, оскільки аналогів йому на даний момент не існує.
• Недостатня вивченість. «Поліоксидоній» не проходив масштабних клінічних випробувань у людей, а тому даних для оцінки його найближчих або довгострокових наслідків недостатньо. Перевірити об’єктивність і повноцінність проведених випробувань теж не представляється можливим, хоча, мабуть, вони носили ґрунтовний характер.
• Чим обумовлена детоксикація. «Поліоксидоній» є комбінованим засобом, у складі якого присутній не тільки сам бромід азоксимера, але і старий, широко відомий ентеросорбент. Таким чином, приписувати детоксикаційний ефект «Поліоксидонію» азоксимера бромиду не зовсім коректно, і, швидше за все, дана «заслуга» повністю належить повидону. Повідон присутня у всіх формах випуску препарату, у тому числі для парентерального застосування. А між тим, він не призначений для введення в організм якимись іншими способами, так як не розчиняється ні в одній із внутрішніх середовищ організму, не розщеплюється і повинен виводитися з нього в незміненому вигляді.
• Відсутність зарубіжних аналогів. Крім Росії, «Поліоксидоній» випускають тільки в Грузії, але займається ним знову філія російської компанії — виробника. Зазвичай інтерес великих вітчизняних і міжнародних фармацевтичних корпорацій до нових перспективних засобів значно вище, але лише за умови, що вони дійсно хороші.
• Схвалення на рівні держави. Незважаючи на всі зазначені моменти, в 2007 році «Поліоксидоній» був включений в перелік життєво важливих препаратів РФ. На його основі державним підприємством виробляється одна з вакцин від грипу (за ліцензії приватної компанії, власникові належать права на торговельну марку «Поліоксидоній»).

Така сукупність даних не дуже обнадіює, особливо на тлі того, що багато які лікувалися «Поліоксідоній» пацієнти вказують на наявність у нього аж ніяк не нульових побічних ефектів. Відгуки лікарів про практику застосування «Поліоксидонію» носять позитивний характер куди частіше. Але і серед них чимало фахівців, які називають «Поліоксидоній» плацебо з властивостями вісмуту.

Свідчення

«Поліоксидоній» випускають в трьох основних формах:

• таблеток для прийому всередину;
• супозиторіїв — для введення ректально або вагінально;
• лиофилизата — порошку для самостійного розведення та подальшого введення внутрішньом’язово або внутрішньовенно (через крапельницю).

З урахуванням заявлених виробником властивостей і підтримки на державному рівні, показання до застосування «Поліоксидонію» досить широкі. Його призначають у багатьох випадках.

• При хіміотерапії. І після неї, для полегшення наслідків та профілактики ускладнень.
• В онкології. В тому числі при променевій терапії, прийом екстрактів токсичних трав, після операцій з видалення злоякісної пухлини.
• Від переломів. Для прискорення зрощення, поліпшення якості кісткової мозолі.
• Від опіків. Включаючи хімічні та променеві.
• Від артриту. Вікового, подагричного і травматичного, оскільки «Поліоксидоній» зменшує запальний відповідь у всіх тканинах тіла.
• При гепатиті. А також при інших патологіях печінки, включаючи цироз, оскільки лабораторні дослідження «Поліоксидонію» показали наявність у нього властивостей гепатопротектора.
• При інфекціях. Особливо хронічних або важковиліковних, зразок туберкульозу. «Поліоксидоній» ефективний в якості антибактеріальної та противірусної імуномодулятора, який допомагає при зараженнях верхніх дихальних шляхів, травного тракту, дерматитах, венеричних захворюваннях.
• У гінекології. Широке застосування «Поліоксидонію» в гінекології обумовлено ще і тим, що він ефективний при висхідних інфекціях жіночих і чоловічих статевих органів. Як відомо, вони дуже важко піддаються лікуванню, схильні до рецидивів з поступовою втратою фертильності і потенції. Мова йде про ендометриті, запаленні яєчників і яєчок (орхіт), маткових труб, аденомі і простатиті. Його призначають, якщо виявлені уреаплазми, герпес, молочниця (кандидоз). У той же час «Поліоксидоній» не призначають при патології шийки матки, включаючи її ерозію і рак.
• В імунології. Препарат застосовують при вовчаку, кольоровому лишаї, псоріазі.
• При циститі. А також при нефриті, пієлонефриті, уретриті різної природи та інших запальних процесах у нирках, сечовому міхурі та їх протоках, включаючи проблеми з сечовипусканням при простатиті.
• При променевої хвороби. Як спровокованої рентген-терапією злоякісної пухлини, так і радіаційним ураженням.

Крім гіперплазії і раку шийки матки, потрібно звернути особливу увагу, що в інструкції по застосуванню «Поліоксидонію» не міститься показань до лікування їм геморою. Правда, в ній немає вказівок і на протилежне, тобто, що «Поліоксидоній» при ньому заборонений до застосування. Так чи інакше, рекомендацій виробника про те, щоб використовувати при геморої ректальні свічки «Поліоксидонію» немає.

Обмеження до прийому

Прогалини в даних про властивості «Поліоксидонію» і дуже короткий досвід його застосування скорочують список протипоказань до його прийому до мінімуму. Згідно інструкції, «Поліоксидоній» протипоказаний:

• свічки — дітям до шести років;
• таблетки — дітям до трьох років;
• ін’єкційний розчин — дітям до півроку (під язик і для закапування в ніздрі) або до шести років (внутрішньом’язові/внутрішньовенні ін’єкції).

Також не можна приймати препарат:

• під час вагітності;
• у період грудного вигодовування;
• при індивідуальній чутливості;
• при гострій нирковій недостатності;
• при відмові печінки (незважаючи на гепатопротекторні властивості «Поліоксидонію»).

Даний список стандартний і повторюється майже у всіх відомих лікарських засобах з невеликими варіаціями. Основна причина зазначених обмежень — відсутність даних про дію «Поліоксидонію» на організм людини в таких випадках. Виняток становить можлива непереносимість, особливо лактози (для її засвоєння в кишечнику повинен бути особливий фермент лактаза, але він є не у всіх) і какао-масла, яке є найпоширенішим алергеном.

Побічні ефекти

Виробник зазначає в інструкції по застосуванню «Поліоксидонію» тільки:

• відсутність побічних дій — у таблеток;
• легку хворобливість в місці введення внутрішньом’язово;
• місцеві свербіж і почервоніння — при використанні супозиторіїв.

Однак відгуки про «Полиоксидонии» від використовували його пацієнтів говорять про наявність у нього та інших ефектів.

• Гострих імунних реакцій. У вигляді спека, ломоти у всьому тілі, пітливості, сплутаності свідомості. Відзначається, що вони зникають через кілька днів після скасування «Поліоксидонію». Але і частота повідомлень такого роду об’єктивно занадто висока, щоб вважати препарат таким гіпоалергенним, як заявлено виробником.
• Значною хворобливості. У всякому разі, при внутрішньом’язовому введенні. Точніше, чимале число пацієнтів описують рівень болю при ін’єкції «Поліоксидонію» як самий болючий в їх особистому досвіді, що вимагає введення спільно з «Новокаїном» або іншим знеболюючим.
• Відсутність ефекту. Або його слабкій вираженості, що потребує відновлювати курси не рідше трьох разів на рік.

Нарікання викликає і висока вартість «Поліоксидонію», тим більше при зазначених вище претензії до ефективності і відсутності надійних даних про його безпеку. Про випадки передозування «Поліоксидонію» та її наслідки, за твердженням виробника, поки не повідомлялося.

Зберігання та інструкція по застосуванню «Поліоксидонію»

Таблетки і лимфолизат «Поліоксидонію» потрібно зберігати в сухому прохолодному темному місці. Зберігати свічки «Поліоксидонію» в закритій упаковці можна при тих же умовах, але після її розтину краще покласти їх на нижню полицю холодильника.

Що стосується схем лікування «Поліоксідоній», то потрібно враховувати, що не всі форми його випуску підходять для комфортного застосування на дому. Зокрема, це відноситься до порошку для виготовлення внутрішньом’язових і, тим більше, внутрішньовенних ін’єкцій. До питання про те, чим розводити «Поліоксидоній» для внутрішньом’язового введення, можна сказати, що тільки фізіологічним розчином, а вода, навіть дистильована, підходить в якості основи лише для уколів в м’яз. Більшості пацієнтів зазвичай досить фізрозчину на основі хлориду натрію. Але ослабленим особам та онкохворим краще підходить основа з глюкози.

Дозування таблетки «Поліоксидонію» для різних віків різниться.

• Дітям від трьох до десяти років. В даному проміжку «Поліоксидоній» призначають по 6 мг (півтаблетки), двічі на день, протягом тижня.
• Дітям старше десяти років і дорослим. В такому віці призначають по одній таблетці двічі на день, протягом тижня або десяти днів (в залежності від типу захворювання).

Повторний курс можна призначити через кілька місяців. «Поліоксидоній» не викликає звикання, тому ефект від нього при повторному прийомі не знижується. Розчин «Поліоксидонію» потрібно дозувати за наступним принципом.

• Дітям від півроку. Тільки для закапування в ніс і під язик 3 мг «Поліоксидонію» розводять в 1 мл фізрозчину або дистильованої води, а 6 мг препарату в 2 мл води або фізіологічного розчину. Добова доза «Поліоксидонію» становить 0,15 мг на кожен кілограм ваги тіла дитини, її ділять на два-три прийоми на день, по одній-три краплі, протягом п’яти чи десяти днів.
• Дітям від шести років і старше. Закапують у ніс і під мову, а також вводять ін’єкційно. Їм призначають розчин 3 мг порошку «Поліоксидонію» в 1 мл фізрозчину або 6 мг порошку — у 2 мл фізіологічного розчину. Після набухання «Поліоксидоній» вводять з розрахунку від 0,1 до 0,15 мг «Поліоксидонію» на кожен кілограм ваги дитини, щодня, через день або двічі на тиждень, по п’ять або десять ін’єкцій в одному курсі.
• Дорослим старше вісімнадцяти років. Для закапування в ніс або під язик 6 мг «Поліоксидонію» розводять 1 мл дистильованої води або фізіологічного розчину. Внутрішньом’язове введення вимагає тих же пропорцій, але перед приміщенням готового розчину «Поліоксидонію» у флакон крапельниці його потрібно витримати дві-три хвилини для набухання. Добова доза «Поліоксидонію» становить 6-12 мг в день. Вона вводиться одноразово, за графіком через день або двічі на тиждень. В одному курсі міститься п’ять чи десять ін’єкцій.

Свічки дітям старше шести років (тільки ректально) і дорослим (ректально або вагінально — у жінок) вводять по одній супозиторії (доза — 12 мг), один раз на день, бажано на ніч, щодня, протягом десяти днів. Перед ректальним введенням свічки необхідно поставити пацієнту клізму.

«Поліоксидоній» провокує гострі реакції імунітету значно частіше, ніж зазначено виробником. Плюс, у його складі є інший лікарський засіб, призначене не для всіх способів введення, передбачених у «Поліоксидонію». Тому ставитися до «Полиоксидонию» потрібно з обережністю, і бажано використовувати замість нього препарати з більш надійними даними про ефективність.