Одна з найпоширеніших проблем, з якою стикаються молоді батьки – це відсутність повноцінного нічного сну. Як привчити дитину засинати самостійно, як забезпечити якісний нічний відпочинок всім членам родини?

Цими питаннями задаються практично всі молоді батьки, читають спеціальну літературу і консультуються з фахівцями. Однак далеко не багатьом вдається знайти правильне рішення проблеми, і в родині, де росте малюк, дорослі, взагалі, позбавляються можливості виспатися, поки дитині не виповниться два-три роки, але і після цього віку можуть виникати проблеми поганого засипання, з якими теж доведеться справлятися.

Вчимося спати самостійно, коли і як?

Нескінченні нічні підйоми для годування, плач і неспокійний сон дитини змушують батьків боротися за можливість виспатися найпростішим способом – його переміщують з дитячого ліжечка в ліжко батьків, намагаючись звести до мінімуму, фізичні зусилля і без того змучену мами. Чи правильний це шлях? Веде він до успіху, або, навпаки, загрожує подальшими проблемами?

На сьогоднішній день існує дві основні концепції, що розповідають молодим батькам, як привчити дитину спати самостійно.

Це напрям так званого «гуманістичного» підходу, серед яких можна виділити найбільш відомих його представників – Вільяма і Марту Сирз, доктора Гордона (засновника теорії «прихильності»).

З іншого боку – прихильники «раціонального» підходу, найбільш відомі з них американець доктор Спок, іспанська педіатр Едуардо Естівіль, серед вітчизняних фахівців аналогічної точки зору на проблему дитячого сну дотримується широко відомий дитячий лікар Комаровський.

«Гуманістична» концепція

Дитина готовий спати самостійно:

• Тільки після припинення грудного вигодовування, або якщо його годують груддю один раз перед сном.
• Період безперервного нічного сну дитини становить не менше 5-6 годин.
• У малюка вилізла велика частина зубів, або цей процес не приносить йому серйозного дискомфорту.
• Більшу частину свого активного неспання малюк проводить не на руках у батьків.
• Дитина може перебувати у кімнаті на самоті і займати себе без підтримки батьків не менше 10 хвилин.

Багато моменти при найближчому розгляді можуть виявитися суперечливими, так як у деяких малюків зуби повністю з’являються тільки до трьох років, а велика частина сучасних дітей абсолютно не вміє розважатися самостійно, вимагає активного залучення до цього процесу батьків.

Не кажучи вже про те, що прихильники цієї концепції по догляду наполягають на самостійному сні дитини по мірі того, як у нього сформується свідома потреба в цьому, не обумовлена тиском батьків. Тобто, коли він сам захоче спати окремо від батьків у своєму ліжку.

Однак, як показує практика, у деяких дітей така потреба не формується і до 4-5 років, і вони продовжують із задоволенням жити в батьківському ліжку, бурхливо протестуючи проти відселення.

Тоді стає очевидним, що батьки повинні попрощатися з надією виспатися, до того моменту, коли дитині виповниться мінімум два, а то й три-чотири роки.

Тому є сенс розглянути альтернативний спосіб навчити дітей спати самостійно, тим більше що його результати можуть виявитися достатньо ефективними.

«Раціональний підхід» до організації самостійного сну

Найбільш повно принципи організації самостійного сну викладені в книзі іспанського дитячого педіатра Едуардо Естівіля «Спіть спокійно». Якщо узагальнити надану інформацію, то можна виділити ключові моменти:

• Навчити дитину спати самостійно нескладно, і чим раніше батьки почнуть це робити, тим швидше вони отримають успішний результат.
• Дитина готова до самостійного сну у віці 3-4 місяців, коли його організм перебудовується на інший біологічний ритм і час нічного сну у порівнянні з денним різко збільшується – він починає спати без перерви 5-7 годин.
• До цього віку бажано організувати режим дня і годування дитини таким чином, щоб у нього не встановилася чітка закономірність між нічним сном і можливістю підкріпитися.

Активна популяризація грудного вигодовування на вимогу (у тому числі нічного) протягом перших років життя не сприяє цьому. Як правило, дитина дуже швидко звикає до певних умов, що гарантує йому комфорт – наявності поруч мами і джерела живлення.

Між тим європейські дієтологи давно прийшли до висновку, що нічні годування після року сприяють не тільки виробленню неправильної звички харчуватися, але і виникненню карієсу, навіть у дітей до року.

Тому доктор Естівіль пропонує дотримуватися наступного порядку дій.

Крок 1. Обговорити з дитиною, чому він повинен спати окремо від батьків. Можна розповісти, що він вже дорослий, а батькам необхідний повноцінний відпочинок. Що у малюка є чудова та зручне ліжко, де йому будуть снитися цікаві і гарні сни і т. д.

Вік дитини – не перешкода для розмови на цю тему. Навіть діти, яким ледь виповнилося півроку, здатні зрозуміти, про що говорять батьки, вловити їх емоційний настрій.

Крок 2. Створити один або кілька ритуалів, які супроводжують відхід до сну: купання, масаж, читання книг або спів колискової. Не важливо, що саме буде використовуватися, потрібно, щоб ритуали виконувалися неухильно, в установленому порядку. Це допоможе дітям уникнути зайвої тривоги в зв’язку з новими правилами в їх житті.

Крок 3. Поклавши дитину в ліжечко, ласкаво побажайте йому спокійної ночі, залишаючись при цьому спокійними і впевненими у своїх діях. Після цього потрібно закрити двері і вийти з кімнати, залишивши малюка одного.

Природна реакція дитини на такий хід речей:

Швидше за все, він буде відчайдушно плакати і чинити опір, кричати і викидати з ліжечка подушки та іграшки; діти старшого віку можуть спровокувати напад блювоти.

Дії батьків:

Ви повинні можете повернутися до дитини, виключно для того, щоб він переконався, що ви його не кинули, не залишили на самоті. Але реагувати на його крики, хапати на руки і заспокоювати не варто. Будьте впевненими у своїй правоті – рано чи пізно дитина відчує ваш настрій, і ви зможете навчити дитину засинати самостійно.

А от повертатися до залишеного в кімнаті малюка, потрібно, використовуючи спеціальний алгоритм, на його застосуванні якого наполягає автор теорії.

1 день: ви можете зайти в кімнату до малюку через одну хвилину, і тільки один раз. Наступного разу ви можете зайти до нього вже через три хвилини – не раніше. Можна ще раз зайти, після того, як пройдуть наступні три хвилини. Всі наступні рази ви можете заходити до дитини тільки після п’ятихвилинного інтервалу.

2 день: ви з’являєтеся в кімнаті не раніше ніж через три хвилини після того, як залишили малюка одного. Дуже важливо витримати ці три хвилини, не звертаючи уваги на її плач і крики! Після трихвилинного перерви ви заходите один раз. Наступного разу ви можете прийти тільки через п’ять хвилин. Потім ви можете зайти ще раз, після того, як закінчиться наступний п’ятихвилинний інтервал. Подальший інтервал для появи в кімнаті дитини буде становити сім хвилин.

3 день: ви можете повернутися до малюку через п’ять хвилин, після того як залишили його в ліжечку один раз. Наступного разу – через сім хвилин ( не більше двох разів). В подальшому – через дев’ять хвилин, коли будете повертатися всі наступні рази.

Існує і подальша схема тимчасових інтервалів, через які батьки не повинні заходити в кімнату до дитини, але дуже часто успішне привчання відбувається вже в перші два-три дні, тому необхідність в цих заходах відпадає.

Метод доктора Естівіля може здатися комусь достатньо радикальним і жорстоким, але до нього змушені звертатися все більше батьків, зневірені налагодити нормальний самостійний сон своєї дитини.

Статистика говорить на його користь: 823 з опитаних батьківських пар, які скористалися цим методом, 96% малюків вдалося навчити спати самостійно всю ніч, не турбуючи батьків. Вік дітей при цьому становив від 6 місяців до п’яти років.

Естівіль стверджує, що у сучасних дітей просто не сформована своєчасна звичка спати самостійно, без використання підручних засобів: заколисування, годування, і присутності батьків.

Батькам на замітку

Батьки мають повне право на повноцінний відпочинок, так як крім догляду за малюком від них ще повністю залежить забезпечення життєдіяльності сім’ї. У наш час, коли багато мам поєднують роботу на дому та догляд за дитиною, повноцінний нічний сон стає для неї життєво важливим.

Саме глибока внутрішня впевненість батьків у тому, що вони чинять правильно, їх позитивний настрій і сильне бажання обов’язково приведуть їх до успіху і дозволять навчити дітей засинати самостійно.

Доктор Комаровський радить — з ким повинна спати дитина: