Дане захворювання належить числа інфекційних, і чимало проблем доставляє всім, хто його підхоплює. Людина переважно отримує його від чотирилапих улюбленців, але звідки лишай з’являється у них?

Для життя вихованця стригучий лишай побоювань не представляє, проте за відсутності своєчасно проведеного лікування він може стати хронічним і переслідувати тварина протягом кількох років, а також активно передаватися оточуючим. З цієї причини потрібно розібратися, як визначити і вилікувати стригучий лишай у собаки.

Стригучий лишай: загальні характеристики захворювання

Збудником цього захворювання фахівці називають грибок, причому, тут є 2 варіанти – або це трихофітія (більш часта причина), або це мікроспорія.

Обидва грибка вражають шкірні покриви, де запускається процес їх активного розмноження. Одночасно з цим відбувається і руйнування волосяних фолікулів – майже єдиний підсумок даних життєдіяльності грибків, внаслідок якого в шерсті собаки з’являються вогнищеві лисини. У рідкісних випадках збудники стригучого лишаю можуть торкнутися і кігті тварини.

• Однією з характерних особливостей трихофітії і мікроспорії є підвищена стійкість до зовнішніх факторів і навіть хімічних речовин, тому позбутися від них важко. Крім того, це дуже активні грибки, які легко передаються пр. живим особинам.

Особливо добре протікають розмноження і життєдіяльність грибків-збудники в умовах високої вологості повітря і великої кількості тепла, тому найчастіше епідемії стригучого позбавляючи у собак спостерігаються саме влітку і в південних регіонах Росії. При цьому, найбільшу групу ризику становлять тварини вуличні, т. к. питання гігієни та профілактики захворювань у них не варто.

Як виглядає стригучий лишай у собак?

Механізм розвитку цього захворювання діагностується господарем тварини переважно на активній стадії, а в самому початку все протікає практично безсимптомно. Це головна причина, що створює наступні проблеми в лікуванні, т. к. позбавлятися від запущеного стригучого лишаю і відновлювати волосяний покрив собаки після явних втрат в рази важче. Головний симптом, безумовно, вогнищева алопеція, однак початися все може з линьки, т. к. пошкодження фолікулів не відразу веде до залысинам. Крім того, не виключені запальні процеси на поверхні епітелію, які важко розглянути у порід з довгою шерстю, поки та не починає випадати.

• Шкірні ураження переважно виникають на вухах (зовні і всередині), на лапах, на голові. У міру розростання запального ділянки він оголюється, тобто волосяний покрив випадає (якщо він був), а сам епітелій починає лущитися, собака може відчувати явний свербіж.

Коли саме з’являться перші симптоми стригучого позбавляючи у собаки, залежить від стану імунної системи. При слабкому здоров’ї розвиток життєдіяльності збудників йде дуже швидко, вже на 2-у добу з моменту зараження можна помітити зміни в поведінці тварини, а також згадані проблеми зі шкірою і шерстю.

Якщо ж імунітет міцний, але не настільки, щоб придушити активність грибка, не виключено, що від дня зараження до дня виявлення захворювання пройде не один тиждень.

• Якщо захворювання запущене, зони запалень осередкової алопеції покриваються кіркою з-за того, що собака починає розчісувати сверблячі ділянки, а під нею утворюється гній з-за діяльності патогенних бактерій.
• Серед часто виникають ознак не тільки стригучого лишаю, але і хвороби в цілому, є втрата апетиту, загальне занепокоєння собаки, спроби знайти собі зручне місце в квартирі, втрата активності.

Ветеринари радять розрізняти кілька різновидів позбавляючи: крім стригучого, якому приділяється увага в цій статті, існують також рожевий, мокнучий, оперізуючий і висівкоподібний. Останній від стригучого переважно відрізняється відсутністю запалення, але зміною кольору шкірних покривів. Оперізувальний починає розходитися від черева по тілу і характеризується мокрими фолікулами, які періодично лопаються – він знаходиться в спорідненості з вірусом герпесу. Мокнучий – єдиний, який не заразний, і головною його ознакою буде гіперемія, а також велика кількість висипань. Рожевий ж йде «мережею» від материнського ділянки. Всі види лишаю, крім стригучого, волосяний покрив практично не зачіпають, але на початковому етапі розвитку їх можна сплутати, тому тут і вказані відмінності між ними.

Чому виникає стригучий лишай?

Контактне зараження – один з головних способів передачі збудника, внаслідок чого всі лікарі наполягають на тому, щоб собаку вигулювали господарі або на самоті, або з тими одноплемінниками, в чиєму здоров’я сумнівів немає. Особливо важливим вважається недопущення контактів з бродячими псами, оскільки вони можуть передати Вашому вихованцеві не тільки стригучий лишай, але й більш небезпечні захворювання.

Однак відсутність контакту з хворою твариною ще не дає 100%-ної захисту, оскільки збудник може жити й на предметах побуту деякий час. Так, якщо мискою, килимком або іграшкою користувалася хвора собака, а після (переважно в ті ж добу, але цей відрізок може розтягнутися) до неї підійшла здорова, грибок буде переданий, а з ним і лишай. З цієї причини гігієна усіх предметів, з якими стикається Ваш вихованець, повинна стояти на першому місці.

• Особливу групу ризику складають маленькі цуценята і собаки похилого віку. Крім того, стригучий лишай часто вражає тварин з ослабленим імунітетом, у той час як активні захисні сили організму можуть придушити діяльність грибків-збудників.
• Також підвищується ймовірність захворіти стригучим лишаєм у сук, які тільки що розв’язалися від тягаря, або все ще виношують або перебувають у стані лактації.
• Ветеринари стверджують, що ризик захворіти впливають і недоброякісні освіти, незбалансоване і нерегулярне харчування, нещодавно перенесена вірусна/інфекційна хвороба.

Це не єдині передумови до розвитку життєдіяльності грибків-збудників, але найбільш часто зустрічаються, згідно з даними від ветеринарів. Хтось додатково зазначає коливання статистики по різних порід: зокрема, кімнатні собачки (тобто дрібні) хворіють стригучим лишаєм куди частіше, ніж великі сторожові в силу свого слабкого імунітету, а також особливостей своєї природи.

Лікування стригучого позбавляючи у собак: народна і офіційна медицина

Ветеринари наполягають на тому, щоб спочатку тварина, у якого підозрюється стригучий лишай, було доставлено в клініку на обстеження. Там його перевірять лампою Вуда, зроблять мікроскопію волосся, близьких до ділянки ураження, а також випробують посів вовни. Після цього можна буде з більшою точністю поставити діагноз і прописати грамотне лікування, оскільки, як вище було сказано, кілька різновидів позбавляючи починають свій розвиток приблизно однаково. Однак терапія для них, безумовно, різна.

Що ж стосується того, як лікувати стригучий лишай у собаки, то тут терапевтичні заходи будуть спрямовані відразу 2 мети:

• Зміцнити загальний імунітет, тому що організм повинен сам виганяти і знищувати збудника, інакше не за горами нове зараження.
• Зовнішній вплив на уражені ділянки препаратами, які вбивають грибки.

Перш ніж скористатися прописаними лікарем медикаментами, необхідно постригти шерсть, розташовану біля уражених ділянок, а після старанно очистити цей осередок. Спочатку теплою водою, в якій змочена тканина з натурального матеріалу.

Після можна скористатися йодом, а вже на останньому етапі наноситься медикаментозне протигрибковий засіб.

• Найефективнішими препаратами проти стригучого позбавляючи у собак лікарі називають Кетоконазол, Ітраконазол і Дерматол. Має сенс і використання Юглон, Яма. Однак не варто купувати такі ліки самостійно – порадьтеся з ветеринаром.
• Серед імуностимуляторів для собак лідирує Иммунофан.

Протигрибкові препарати можна не тільки наносити на шкіру, але і вводити внутрішньом’язово – це дещо більш ефективно, але не кожна собака дозволить поставити собі укол. Зате так Ви можете бути впевнені, що тварина не слизнет випадково ліки з себе. В якості розчинів для ін’єкцій використовуються Микодерм і Вакдерм.

• Не забудьте про дезінфекції усіх предметів, з якими собака вступає в контакт.

Також, на думку лікарів не зайвим буде прийом вітамінів, якщо вогнищева алопеція, викликана лишаєм, охопила велику площу. А для зниження ймовірності розвитку алергії у тварини (таблетки) можна проколоти Димедрол.

Що ж стосується методів нетрадиційної медицини, їх вкрай мало, тому що переважно всі її рецепти розроблялися під людину, і як вони подіють (та й подіють?) на собаку – невідомо. Фахівці практикують переважно обробку пошкоджених ділянок йодом і яблучним оцтом, при цьому процедуру можна повторювати частіше 4-х разів на добу, щоб не спровокувати опік.

Як не допустити зараження від тварини?

В силу того, що стригучий лишай – вкрай заразна інфекція, по-перше, потрібно відразу ж припинити контактів хворої тварини з дітьми – вони особливо чутливі до захворювань. По-друге, потрібно прийняти деякі запобіжні заходи:

• Щодня дезінфікувати предмети, з якими собака вступає в контакт.
• Мити руки після кожного «спілкування» з твариною.
• Зробити вологе прибирання в квартирі, використовуючи для цього миючі засоби.
• Всім членам сім’ї слід пропити курс протигрибкових препаратів.

Саме тварина по можливості бажано ізолювати від оточуючих, помістивши в окрему кімнату, до якої пред’являються ті ж вимоги щодо щоденної дезінфекції.

Приблизно лікування стригучого позбавляючи у собаки триває місяць, але в силу особливої живучості грибків-збудників вже здорова тварина потрібно показати ветеринару, а через 2-3 тижні після закінчення терапевтичного курсу ще раз провести обстеження. Крім того, фахівці рекомендують взяти за правило стеження за імунітетом вихованця і його контактами з ін. тваринами.