Синусит являє собою запальний процес слизової оболонки придаткових пазух носа. Його причинами найчастіше є вірусні або бактеріальні інфекції. Основні симптоми синуситу у дітей: утруднене носове дихання, слизові або гнійні виділення з носа, біль в області обличчя. Лікування даної патології, як правило, комплексне і включає цілу групу препаратів з різним механізмом дії.

Запалення придаткових пазух носа досить часте явище у пацієнтів дитячого віку. В останнє десятиліття відзначається прогресуюче збільшення частоти даного захворювання. Найбільш часто діагностують катаральні форми синуситу, коли ознаки нагноєння в пазухах відсутні. Дещо рідше йдеться про гнійному характері запалення.

Як розвивається захворювання

Найчастіше дана патологія виникає на тлі перенесеної гострої респіраторної вірусної інфекції.

Зазвичай збудниками запальних змін слизової виступають:

• аденовіруси;
• риновіруси;
• віруси парагрипу;
• віруси грипу.

Вплив патогенів призводить до активації місцевого та загального імунітету і вивільнення у місці їх впровадження молекул запалення. В результаті відбувається підвищення проникності судинної стінки і місцевий набряк тканин. Такі явища провокують порушення відтоку слизового секрету з придаткових пазух, погіршують носове дихання. Клінічно це проявляється нежиттю, кашлем, закладеністю носових ходів.

Роль патогенних бактерій

У ряді випадків синусит у дитини може ускладнюватися приєднанням вторинного бактеріального запалення. Воно виникає при ослабленні імунітету, коли на слизовій порожнини носа відбувається швидке розмноження бактеріальної флори.

У більшості випадків гнійні синусити бувають викликані такими збудниками:

• стрептококами;
• стафілококами;
• гемофільної паличкою.

Сприяє розвитку бактеріального синуситу і набряк слизової оболонки порожнини носа, що призводить до закриття просвіту, що з’єднує носові ходи і пазуху. Це, в свою чергу, провокує недостатнє надходження кисню в синус і зниження активності війчастого епітелію його слизової оболонки. Такі процеси сприяють скупченню відокремлюваного, його нагноєння, потовщення стінок пазухи, й виникнення характерної картини синуситу.

Виникнення синуситу сприяють природжені аномалії структур носа (викривлення носової перегородки, аномалії латеральної стінки носових ходів і ін). Також ризик виникнення запалення придаткових пазухах носа зростає при наявності алергічних ринітів, аденоїдів і незапальних патологій носоглотки.

Симптоми синуситів у дітей

Всі прояви синуситів можна умовно розділити на дві великі групи:

• загальні симптоми;
• місцеві симптоми.

Загальні ознаки, як правило, вказують на вірусну чи бактеріальну інфекцію в організмі. Дитину при цьому турбують:

• загальна слабкість;
• біль у голові;
• хворобливі відчуття в м’язах;
• підвищення температури тіла.

Температура при гострому синуситі може мати різні показники починаючи від 37°С і закінчуючи підвищенням до 38-39°С. В окремих випадках підвищення температури тіла взагалі може не бути.

Характерні місцеві ознаки

Місцеві симптоми синуситу у дітей включають:

• набряк слизової, який відчувається як закладеність носа;
• виділення з носа слизового або гнійного характеру;
• набряклість м’яких тканин обличчя в області пазухи;
• хворобливі відчуття в проекції уражених пазух.

Локальний біль при гаймориті може носити різний характер. Частіше відзначаються помірні відчуття тупого характеру. Рідше біль стає нестерпним і вимагає призначення анальгетиків.

Як діагностують патологію

Синусит у дітей діагностується шляхом аналізу скарг, а також даних об’єктивного огляду. Під час прийому ЛОР-лікар проводить риноскопию, тобто огляд порожнини носа. Сьогодні все частіше з цією метою застосовують ендоскопію носоглотки. При синуситі під час цього обстеження визначається:

• слизові або гнійні виділення в носових ходах;
• «підтікання» гною або слизу з причинного пазухи;
• набряк, почервоніння слизової носа і гирл уражених пазух.

При наявності показань додатково можуть бути призначені такі неінвазивні методи діагностики:

• рентгенографія придаткових пазух носа;
• ультразвукове сканування придаткових пазух;
• комп’ютерна томографія синусів.

У педіатрії комп’ютерна томографія проводиться тільки за суворими показаннями, що викликано впливом під час дослідження рентгенівського випромінювання. Альтернативним варіантом може стати МРТ пазух носа. Додатково призначають загальноклінічний аналіз крові, в якому на бактеріальний запальний процес вказує збільшення кількості лейкоцитів і прискорення ШОЕ.

До інвазивних діагностичних методів відноситься пункція верхньощелепної пазухи. Вона проводиться при гаймориті і включає обов’язкове бактеріологічне дослідження ексудату. Після отримання вмісту пазухи проводиться його посів з визначенням бактеріальної флори та її чутливості до антибіотиків.

Терапія запалень придаткових пазух носа

Лікування синуситів, перш за все, переслідує наступні цілі:

• відновлення просвіту соустий, що з’єднують пазуху і в порожнину носа;
• розрідження і поліпшення відтоку відокремлюваного пазух;
• боротьба зі збудником інфекції.

Для досягнення терапевтичного ефекту застосовують наступні групи препаратів.

Деконгестантів

Це краплі які зменшують набряк носа і відновлюють прохідність соустий придаткових пазух. Наприклад:

• «Називін»;
• «Виброцил»;
• «Галазолін».

Антибактеріальні засоби

Антибіотики показані при бактеріальної природи захворювання. Зазвичай лікарі застосовують препарати з широким спектром дії і доведеною ефективністю при синуситах («Амоксикав», ліки групи цефалоспоринів).

Лікувати синусит у дітей в домашніх умовах також можна інгаляціями з використанням антибактеріальних препаратів (наприклад, «Декасан»). Вони проводяться за допомогою небулайзера. Для поліпшення відтоку з придаткових пазух носа застосовують інгаляції з амброксолом, ацетилцистеїном. Додатково використовують народні засоби (інгаляції з настоєм квітів ромашки або календули, трави шавлії).

Муколітики

Це засоби, що розріджують мокротиння. Вони поліпшують плинність і знижують в’язкість відокремлюваного, відновлюють дренаж з придаткових пазух носа. Найбільш часто такі препарати включають ацетилцистеїн.

Особливе місце в лікуванні синуситів займають фітопрепарати. Серед останніх найбільш часто призначається «Синупрет» — лікарський засіб, що містить комплекс рослинних екстрактів.

Основними компонентами препарату є:

• корінь генцианы;
• трава щавлю;
• квітки первоцвіту;
• квітки бузини чорної;
• трава вербени.

Кожне з цих рослин володіє цінними лікувальними властивостями і підсилює дію інших компонентів ліки.

«Синупрет» випускається у вигляді крапель для прийому всередину і драже. Для маленьких дітей рекомендується використання рідкої форми. Починаючи з шести років можна давати драже. Препарат має різноспрямованою дією при синуситі:

• зменшує набряк слизової за рахунок зниження судинної проникності;
• розріджує запальний секрет в придаткових пазухах;
• активізує діяльність війчастого епітелію;
• має імуномодулюючу дію.

При гострій формі синуситу ліки приймають близько 7-14 днів, але при необхідності його прийом може бути продовжено до трьох тижнів. У проведених клінічних дослідженнях була доведена ефективність цього препарату при катаральних формах синуситів. А при одночасному призначенні з антибіотиками «Синупрет» підсилює їх дію. За відгуками лікарів і пацієнтів, ліки сприяє більш швидкому зникненню симптомів синуситу, прискорює терміни одужання і істотно знижує ризик ускладнень.

Існують також поради фахівців щодо застосування «Синупрету» для профілактики частих загострень хронічного синуситу у дітей і дорослих. В даному разі дозволяється прийом ліків тривалим курсом (до двох-трьох місяців). На тлі такої профілактики істотно знижується ризик ускладнень при ГРВІ, підвищується імунорезистентність організму.

Таким чином, лікування синуситу у дітей вимагає призначення цілого комплексу лікарських препаратів. Тому навіть найменші ознаки запалення придаткових пазухах носа повинні стати приводом для звернення за медичною допомогою. Рекомендації доктора особливо важливі при високій температурі, наявності ознак інтоксикації, гнійному виділеннях з носа. Адже тільки медичний фахівець зможе об’єктивно оцінити клінічну ситуацію і скласти найбільш ефективну схему лікування.