Серед найбільш небезпечних дитячих хвороб лікарі виділяють аденоїдит: разращение лімфоїдної тканини, складової основу глоткової мигдалини. Принцип захворювання схожий з тим, що притаманний ангіні, але сама проблема дає більш серйозні ускладнення в силу розташування аденоїдів.

В основному захворювання зустрічається у маленьких дітей-дошкільнят, але може проявитися і у підлітків, і навіть у дорослої людини, якщо ранні передумови виявилися не усунені. Чому важливо помітити і позбутися аденоїдиту на ранній стадії? Чи завжди потрібна операція?

Чому запалюються аденоїди, чим вони небезпечні?

Для початку варто відзначити, що таке захворювання на порожньому місці не з’явиться. Аденоїдит розвивається тільки у разі наявності схильності до нього, тобто спочатку відмінному від нормального розмірі глоткової мигдалини. Примітно, що подібне характерне в основному дітям — у дорослих запальний процес починається лише при повністю «обнулившемся» імунітеті. Більше 90% випадків аденоїдиту припадає на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, і найбільш частою передумовою до них стає класичне ГРВІ (включаючи простий контакт з людиною-переносником інфекції) або сильне переохолодження.

• При наявності вродженої патології ризик отримати аденоїдні разращение підвищується у тих дітей, у чиєму харчуванні недостатньо рослинної їжі, тобто помічений дефіцит вітамінів і мікроелементів, а також у жителів великих мегаполісів або екологічно несприятливих зон. Всі ці фактори суттєво послаблюють захисні сили організму, і навіть випадково підхопленого вірусу достатньо, щоб легка застуда послужила каталізатором серйозних захворювань.
• Наявність хронічних інфекцій, особливо зачіпають дихальні шляхи, досить часто є передумовою до запалення аденоїдів. Втім, хвороба може виникнути і на тлі раптово виниклих кору, скарлатини, коклюшу та інших інфекцій.
• Окремо слід зазначити контакт з алергеном (при його вдиханні), а також з тютюновим димом і смолами: дитина, є пасивним курцем (якщо в сім’ї є хтось з нікотиновою залежністю), отримує всі шанси на аденоїдит.

Складно сказати, яке з захворювань дихальних шляхів і ротової порожнини повинно викликати більшу частку побоювань, але ускладнення при неправильному або відсутньому лікуванні запального процесу глоткової мигдалини можуть не просто приносити дитині дискомфорт, але і стати хронічною проблемою. Примітно, що не можна сказати, яка саме ступінь захворювання виявиться гірше: усе залежить від генетичної схильності і будови черепа.

• В першу чергу постійний аденоїдит в носі є причиною нескінченних інфекційно-вірусних захворювань, що протікають досить важко. Для маленької дитини це може закінчитися летальним результатом, якщо він підхопить, наприклад, вірус грипу. Але навіть якщо відкинути таку картину розвитку подій, залишивши лише постійні ларингіти і трахеїти, ослаблений імунітет і постійні «лікарняні» не дадуть жити спокійно ні дитині, ні батькам.
• Порушення середнього вуха, серед яких не тільки запальні процеси, що призводять до гнійного та катарального отиту, але й до погіршення слуху. Причому, починається все з того, що виникає закладеність, як в літаку в момент набору або зниження висоти, але поступово вхід в євстахієву трубу закривається настільки, що барабанна перетинка не рухається, і це провокує значну втрату слуху.
• Загальне погіршення працездатності, пов’язане з втратою кисню, що надходить за допомогою носового дихання в головний мозок: позначається не тільки на успішності дитини, але і на його пам’яті, уважності, рухливості. Малюк стає млявим і розсіяний, швидше втомлюється, може скаржитися на головний біль виникає гіпоксії.

Таким чином, вкрай важливо, що батьки помітили розвиток запального процесу ще на ранній стадії і відразу задумалися про лікування. Або ж, якщо Ви знаєте, що у малюка є вроджена патологія глоткової мигдалини (в разі її існування у батьків висока ймовірність генетичної передачі). Подбайте про базову профілактики: зміцнюйте імунітет, намагайтеся обмежити контакти з алергенами і побутовою хімією, не перегодовуйте вуглеводистою їжею, намагайтеся, щоб у дитини були постійні фізичні навантаження.

Основні симптоми аденоідіта у дітей

На відміну від ангіни — запалення піднебінної мигдалини — разращение аденоїдів на початковій стадії помітити не так просто. При звичайному огляді задньої стінки горла лімфоїдну тканину ще не видно, і огляд лікаря-отоларинголога повинен бути великим, з використанням спеціального дзеркала, яке вводять до самого кореня язика, щоб побачити те, що знаходиться нижче цього рівня. Однак припустити проблему з аденоїдами можна за характерним зовнішнім проявам.

• Якщо дитина страждає порушенням носового дихання і скаржиться на поганий слух (або Ви виявили, що він не відразу реагує на голос, звуки), цілком ймовірно, що справа в мигдалині, яка перекриває природні повітряні шляхи.
• Проблеми з диханням виражаються не тільки в тому, що малюк не здатний зробити повноцінний вдих носом і змушений відкривати рот, а також хропе уві сні, але і в набряках слизової, застоях в носових ходах, частих ринітах і гайморитах, гугнявості голосу. Відповідно проблеми зі слухом можуть спричинити за собою і отити.

В більшості своїй симптоматика залежить від тяжкості захворювання, хоча бувають винятки. На I стадії проблеми з диханням спостерігаються лише у сні (в горизонтальному положенні), на II з’являється нічний хропіння і утруднення дихання вдень, а на III додається погіршення слуху, падає імунітет, дитина набуває «аденоїдне обличчя» з активним нежиттю, гнусавостью і набряком носових ходів.

Яким має бути лікування?

Незважаючи на прогрес у галузі медицини, до цих пір залишилися лікарі, які при діагноз «запалення аденоїдів» відразу категорично заявляють — тільки операція. Про те, що маленька дитина навряд чи зрадіє хірургічного ножа, так і наслідки для нього можуть виявитися досить важкими, мало хто замислюється. Насправді ж, лікування аденоїдиту у дітей може здійснюватися навіть без застосування медикаментів, але все залежить від ступеня захворювання.

• Видалення аденоїдів може бути рекомендовано тільки при великому розростанні тканин — це II-III ступеня, яка супроводжується і серйозними проблемами, що доставляють дискомфорт малюкові: значне погіршення слуху, погана мова, утруднення при ковтанні і неможливість робити чистий повноцінний вдих. Також можливий занепад захисних сил організму, внаслідок чого дитина часто і сильно хворіє, навіть при легкій застуді відчуваючи весь набір ускладнень.

Однак все це в більшості випадків є результатом відсутнього або неправильного лікування, а тому, при грамотному підході на початковому етапі, операційного столу можна уникнути. На думку доктора Комаровського, аденоїдит у дітей лікують в першу чергу дотриманням профілактичних заходів, описаних раніше, а вже безпосередньо до них додають класичні заходи щодо позбавлення від захворювань дихальних шляхів.

• В силу того, що разращение тканини є наслідком, а не первісної, необхідно спрямувати всі сили на основну хворобу. Позбутися від інфекції, якщо саме вона стала передумовою до запального процесу, обов’язково видаляти слиз із носових ходів, здійснюючи промивання, і полоскати горло, як при ангіні — тобто часто і з чергуванням кислотних і лужних розчинів.
• Препарати при лікуванні аденоїдиту повинні бути імуностимулюючими, протимікробними і знімають запалення. Точний перелік Вам може назвати тільки лікуючий лікар, який розуміє, що саме потрібно усувати.

Резюмуючи вищевикладене, варто ще раз підкреслити, що навіть дитина з генетичною схильністю може ніколи не дізнатися про те, що таке аденоїдит, якщо батьки подбають про зміцнення його імунітету, а також про умови, у яких вона росте. Але якщо трапилося так, що Ви бачите перші дзвіночки починається запалення, терміново починайте класичну противірусну терапію.