Кожний батько рано або пізно зіштовхується з дитячим непослухом. В одних сім’ях це буває зрідка, в інших же діти систематично мучать батьків відмовою виконувати вимоги, влаштовують бурхливі сцени і істерики. Трапляється, що відносини і зовсім заходять в глухий кут.

Коло взаємного невдоволення замикається, і від цього страждають усі. Як поводитися батькам, якщо дитина не слухається? Як змусити карапуза слухатися дорослих? Спробуємо розібратися.

Витоки неслухняності

Чому діти не слухаються? У психології виділяють такі основні причини непослуху:

Дефіцит уваги

Для повноцінного розвитку і психологічного благополуччя малюкові необхідно увагу батьків. У нас же буває купа справ, ми втомлюємося і не знаходимо часу на повноцінне спілкування, спільні ігри і заняття. Коли ж діти не слухаються, не залишається нічого іншого, як звернути на них увагу, зробити зауваження, насварити або покарати. Діти діють за принципом: отримати хоч негативне увагу, ніж взагалі ніякого. Таким чином, пояснюють нам психологи, на тлі синдрому дефіциту уваги з’являється непослух.

Прагнення до самоствердження

Прагнення 2-3-річного малюка до самостійності зберігається і в більш пізньому віці. Особливо вона загострюється в разі надмірної батьківської опіки або строгості. Дитина – це особистість зі своїми бажаннями і потребами, і йому життєво необхідно час від часу проявляти свою волю, робити власний вибір, наполягати на своїй думці. Надмірно строгі і жорсткі правила не дають йому такої можливості, як і бажання батьків все зробити за нього. Природні слідства боротьби за самоствердження – небажання слухатися, тяга зробити наперекір нав’язаними правилами.

Бажання помститися

Буває, що в душах дітей поселяється образа на батьків. Цьому може бути багато причин. Ревнощі до молодшого брата чи сестри, сварки і розлучення батьків, часті і тривалі залишення з бабусею…

Різкі слова, несправедливість з точки зору нащадка покарання може викликати образу і прагнення помститися. Звідси неслухняність, грубість, негативізм.

Втрата віри у власний успіх

Коли дитина постійно чує від значущих дорослих, що він поганий, неслухняний, дурний, то з часом він починає сприймати себе саме так. І в цьому заслуга нас, батьків. Ми не виявляємо досить терпіння і такту, коли малюк вчиться чого-небудь. Нам потрібні швидкі результати в навчанні, засвоєнні якого-небудь навику. Ми підганяємо дитини, лаємо і критикуємо за допущені помилки. У такій ситуації втрачається впевненість у власних силах, виробляється низька самооцінка. А раз нічого не виходить, то немає сенсу докладати зусилля. Найпростіше робити так, щоб підтвердити усталена думка, і слухатися дорослих ні до чого.

Як зрозуміти причину неслухняності

Виявити справжню причину, з якої діти не слухаються, непросто. Адже вона лежить глибоко в душі, і вони самі не усвідомлюють, чому чинять так, а не інакше. Різні причини можуть однаково виявлятися в поведінці. Наприклад, прогули в школі можуть бути викликані бажанням привернути увагу, проявити свою волю, прагненням помститися і втратою віри в успіх. У кожному разі батьківські дії повинні бути різними.

Для того щоб зрозуміти мотиви поведінки нащадка, батькам потрібно проаналізувати власні почуття. Вони є дзеркалом емоційної проблеми дитини.

• Наполегливі спроби дитини привернути до себе увагу викликають роздратування батька і матері.
• Боротьба за самоствердження, спроби позбутися влади та опіки батьків викликають у них гнів і лють.
• Бажання дитини помститися проявляється у дорослих почуттям образи.
• Зневіра у власних силах, невіра в успіх проявляються почуття безнадійності і відчаю у батьків.

Кожної причини відповідає певне почуття, воно допомагає зрозуміти, в чому корінь проблем ваших взаємин з дитиною. Що ж робити далі?

Найголовніше – припинити звичну для батьків і дитини реакцію на непослух.

Коли ми видаємо звичайну реакцію, утворюється замкнене коло. Дитина переконується, що його зусилля досягли мети і продовжує вести себе так і надалі. Коли батько веде себе незвично, дитя не отримує підкріплення свого негативного поведінки. Зупинивши звичні дії, батько повинен перейти від покарання до допомоги.

Що робити якщо дитина не слухається

Залежно від глибинної причини поганої поведінки і неслухняності дитини, вибирається і тактика взаємодії. Що робити батькам:

1. У разі боротьби карапуза за вашу увагу, потрібно надавати його! Причому це має бути позитивним. Це краще робити, коли атмосфера не напружена взаємними образами й докорами. Знайдіть спільні заняття, цікаві для вас і малюка, придумайте захоплюючу гру, погуляйте разом, нарешті. Звичайно, не обійтися без звичних непослушаний, але в цей час краще їх ігнорувати, просто не звертати на них уваги. І через якийсь час у дитини пропаде потреба вимагати вашої участі таким способом.
2. Коли дитина бореться за самоствердження, дорослі повинні знизити свій контроль над його справами. Для зростаючого людини дуже важливо мати досвід власних рішень, успіхів і невдач. У цей період не треба примушувати дитину робити те, що він ніколи не виконує. Краще підлаштовуватися під нього, обговорюючи обране рішення і деталізуючи плани його реалізації.
3. Якщо дитина мститься, то постарайтеся зрозуміти: яка зачаїлася образа в його душі? Що його ранить у ваших стосунках? Батькам потрібно робити все, щоб усунути цю причину.
4. У тому випадку, якщо дитина зневірився у власних силах, перестаньте змушувати вести себе «як положено». У кожного малюка є сфера діяльності, в якій він може бути успішним. Ставте разом посильні завдання. Використовуйте цю діяльність для повернення віри у власні сили. На даному етапі не можна критикувати дитину. Навпаки, потрібно заохочувати і хвалити за кожний, навіть невеликий успіх. Не допускати серйозних невдач в улюбленій справі.

Як зробити так, щоб дитина слухався? Правила для батьків

Існують правила і вимоги, які дитина має виконувати. Більш того, маляті необхідні ці правила, він хоче і чекає їх. З ними в його життя впорядкована, це створює відчуття безпеки. Згадайте немовляти, який вирушив разом з батьками в гості. Дитина нервує і вередує, вибиваючись із звичного розпорядку, і заспокоюється тільки вдома, у звичній для себе обстановці.

Чому ж тоді діти не слухаються, бунтують? Справа в тому, що вони не заперечують самі правила і вимоги, а способи їх впровадження. Як же зробити, щоб у сім’ї склалася дисципліна без конфліктів і розбіжностей? Це можливо при дотриманні деяких правил:

1. Чітко встановіть межі дозволеного. Поясніть і навчіть дитину, що робити можна, а що – не можна, і дотримуйтеся цих правил. Не можна йти на поводу у дитини і дозволяти все, не бажаючи конфліктів з ним. Це попустительский стиль виховання, в результаті якого діти виростають не приученными до порядку і відповідальності егоїстами, мають завищені вимоги до оточуючих.
2. Заборон і обмежень не повинно бути багато. Правила повинні стосуватися безпеки дитини і оточуючих. Це допоможе не впасти в іншу крайність – авторитарний стиль виховання, при якому батьки жорстко диктують свої вимоги дитині, не надаючи свободи вибору.
3. Заборони і правила не повинні суперечити природним потребам дитини. Дитині необхідно пізнавати навколишній світ: бігати, галасувати, стрибати, лазити. Замість того, щоб забороняти все це, дорослі повинні навчити і організувати безпечні умови для реалізації потреби в дослідженні навколишньої дійсності, русі, вправі.
4. Перш ніж озвучувати правила, старші члени сім’ї повинні узгодити їх між собою. Неприпустима ситуація, коли мама забороняє, а тато тут же дозволить. Або бабуся скасовує вимоги батьків, оскаржує їх. В таких умовах не вдасться навчити малюка, що робити можна, а що не можна. Він опановує вміння маніпулювати оточуючими, хитрувати і вивертатися.
5. Правила і обмеження повинні озвучуватися не владним і жорстким тоном, а роз’яснювально-дружнім. Згадайте ваш внутрішній протест, коли вам щось наказують владно і сердито. Якщо щось забороняєте, поясніть, чому. Кажіть коротко і зрозуміло. Будуйте фразу в безособовій формі, не обговорюючи особистість дитини.
6. Карати з розумом.
   • Психологи категорично не рекомендують фізичні покарання. Доведено, що вони руйнівно діють на психіку дитини, підривають довіру до батьків, сіють страх і образу на дорослих.
   • Не карайте в нападі люті і гніву. Краще заспокоїтися, обміркувати ситуацію, вислухати виправдання чада, і тільки потім обрати міру покарання.
   • Надавайте дитині можливість відчути природні наслідки непослуху. Якщо він не вивчив уроки – нехай отримає двійку. Не поклав одяг у прання – одягає брудні штани. Іноді такий спосіб буває дієвіше десятка слів батьків.
   • Якщо без цього не обійтися, карати краще, позбавляючи нащадка чогось приємного, ніж завдаючи погане. Наприклад, не ставити в кут, а скасувати обіцяну поїздку в парк розваг. Для цього в родині повинен бути «запас радості» — цікаві події, розваги, яких дитина чекає з нетерпінням.

Рано чи пізно кожен батько стикається з проблемою непослуху. Але в наших силах будувати відносини з малюком таким чином, щоб конфлікти були рідкісні і вирішувалися конструктивно.

Дуже важливо вміти домовлятися з дитиною, враховувати його думку і потреби, слухати і чути. Це краще, ніж насильно змушувати слухатися.

Батьки і самі повинні бути прикладом такої поведінки. Це важка і копітка робота, але вона обов’язково принесе свої плоди у вигляді довірчих відносин з дітьми, повних взаєморозуміння і злагоди.