Кільце з пористої тканини мигдаликів (нею утворено також верхнє небо) на вході в стравохід і дихальне горло служить організму додатковим захистом від інфекцій. Капілярне кровопостачання в ній «організовано» нітрохи не гірше, ніж в легенях, тому там завжди повно імунних тілець.

А схожа на губку структура дозволяє легко блокувати всередині цього «лабіринту» левову частку збудників, які ми вдихаємо з повітрям. І це відбувається задовго до того, як вони проникнуть в цільові зразок тканини бронхів, легень або навіть шлунка.

Таким чином, пори всередині гланд спочатку створювалися матінкою-природою як пастка для мікроорганізмів різних типів. Їх звичка запалюватися з будь-якого приводу (причому, не тільки у випадку застуди) – не їх вина. Просто вони завжди виступають «заручниками» і «жертвами» боротьби, яка розгортається всередині них.

Пробки на гландах – причини появи

Природно, що там, де є запалення, з’являються гнійні виділення.

Білі або жовтуваті пробки на них – це і є гній, плюс ряд солей кальцію, які надають їм щільну консистенцію. Їх специфічна форма і розміри пояснюються тим, що вони виникають в окремих порах «губки».

Великі або дрібні пори всередині тканин мигдаликів називаються лакунами, а запалення тільки гланд (без поширення на верхнє небо) – тонзилітом. Нарешті, гнійні пробки в гландах позначають в медичній літературі не повсякденним словом «пробки», а науковим – «тонзиллолиты».

При цьому біль в мигдалинах може виникати і при гострому запаленні практично в будь-якому органі тіла. Вона зростає разом з високою температурою і говорить лише про початок імунної реакції на вторгнення – неважливо, де саме. А ось тонзиллолиты з’являються тільки в одному випадку – якщо інфекція потрапила в організм через рот.

При цьому значна частина тілець збудника, що називається, не добралася до місця призначення, опинившись у пастці лакун, чому і запустилося нагноєння.

Так що зазвичай поява на гландах білих пробок означає, що ми:

• захворіли на грип;
• заразилися через рот якимись бактеріями – найчастіше стафілококами (особливо золотистими), пневмококами або стрептококами;
• підхопили іншого збудника з тих, що відмінно почувають себе в роті – вірус герпесу, аденовірус, якийсь дріжджовий грибок та ін.;
• знаходимося в стадії загострення хронічного тонзиліту.

Алергічні реакції не викликають сепсису в мигдалинах, хоча іноді при алергії носоглотка може опухнути аж до повного перекриття доступу повітря в легені.

Пробки в гландах – лікування

При прийнятті рішення про лікування гнійних пробок в гландах, перш за все, потрібно враховувати, що тонзиліт буває гострим або хронічним. Викликані вони обидва однаковими причинами, але тактика лікування в домашніх або лікарняних умовах буде відрізнятися в залежності від форми перебігу.

Проблема в тому, що допомогти імунітету в даному випадку – завдання не з легких. Губчаста тканина мигдаликів не тільки відмінно блокує тільця збудника. З таким же успіхом вона перешкоджає спробам зачистити свої «резервуари» з допомогою антибіотиків чи антисептиків.

З цієї причини лікування тонзиліту у домашніх умовах найчастіше вдається лише в гострій стадії. А з хронічною вона швидко перетворюється в відточування навичок контролю над загостреннями, і не більше того.

Що до лікарняного підходу, то зараз від лікарів теж все частіше можна почути про необхідність саме лікування, а не хірургічного втручання. При цьому ще 15-20 років тому операції на гландах у всьому світі були чи не єдиним засобом від хронічного тонзиліту. Але, мабуть, з тих пір всі вже «намилувалися» на наслідки і ускладнення, і тиск фактів змусило таки медицину перенести акцент на інші методи.

І тепер на озброєнні лікарів знаходяться обидва варіанти:

• Хірургічний, який полягає у видаленні не всіх (!) гланд, а тільки значної їх частини. Ця міра дозволяє зменшити запалення і ефективніше боротися з інфекцією у решти лакун. З іншого боку, після цього мигдалини втрачають свої функції пастки для збудників. Як результат, пацієнт замість тонзиліту починає частіше хворіти на бронхіти і запалення легенів, може легко заробити хронічний гайморит та ін.;
• Консервативний, основу якої складають інгаляції, прогрівання, антибактеріальна терапія і прийом противірусних препаратів. Зазвичай мова йде про місцеве лікування – промивання лакун розчинами, полоскання та ін. Але це залежить від типу збудника та від того, наскільки він поширений в організмі хворого. У ряді випадків локальні заходи можуть доповнити загальним курсом антибіотиків.

Втім, хоч лікарі все частіше йдуть на поступки небажаючим оперуватися хворим, самі вони великих успіхів у лікуванні тонзилітів антибіотиками так і не досягли. Тому переважна більшість ЛОР-лікарів потай продовжує вважати «секвестрування» гланд меншим із зол.

Пробки в гландах – лікування в домашніх умовах

Отже, при всій повазі до офіційної медицини, гострий тонзиліт дійсно розумніше всього лікувати у лікаря (шанси позбутися від нього за допомогою потужних антибіотиків і фізіотерапії набагато вище). А от де і як ми будемо лікувати хронічну форму, не настільки важливо.

Набагато важливіше розуміти, що шанси на перемогу у нас в будь-якому випадку невисокі, і ми в цьому не винні. Це проблема особливої структури мигдалин – велику кількість всередині них лакун, до яких немає доступу зовні.

Як ми вже зрозуміли, маркером інтенсивності запалення в них виступають білі виділення. А це значить, що чим менше і рідше ми їх будемо бачити, тим менш помітним буде для нас «носійство» хронічного тонзиліту.

Лікувати будь-яку «хроніку» антибіотиками – не найкраща ідея, і справа тут не в навантаженні на печінку. Загострення є загострення, воно в будь-якому випадку повториться. А між тим, препарат, яким ми погасили попередній епізод, в наступний раз вже не подіє, бо збудники відмінно виробляють імунітет до засобів, які ми на них «пробуємо».

Тому в домашніх умовах тонзиліти зазвичай лікують відварами і настоями рослин, до складу яких входять природні антибіотики – дубильні речовини і/або алкалоїди. Такі токсичні компоненти, але для отруєння всього організму їх потрібно прийняти дуже багато. Так що для дорослого або навіть дитини ці отрути слабенькі.

А ось для «засіли» в лакунах збудників їх вистачає з лишком:

• Потрібно взяти порівну в сухому та подрібненому вигляді корінь аїру і півонії, траву звіробою, чебрецю, полину гіркого, мати-й-мачухи і шавлії, а також колір ромашки лікарської, листя чорної смородини і евкаліпта. Все змішати в окремому посуді, взяти 1 ч. ложку суміші, скласти в скляний або емальований посуд, залити 250 мл крутого окропу. Потім накрити кришкою, дати настоятися 2 години і відцідити. Отриманим настоєм полоскати горло 3 рази на день, з рівними проміжками. Можна поєднувати полоскання з прийомом всередину по 100 мл настою, 2 рази на день за 15 хв до їди;
• Швидко прибрати тонзиліт та його пробки у нас точно не вийде. Тому замість заучування складу зборів нам буде простіше запам’ятати основні рослини-антибіотики, а після використовувати їх окремо або в сполученні – на свій смак. До таких рослин відносяться: чистотіл звичайний (всі, крім коренів), колір бузку, кора дуба, трава шавлії, трава хвоща польового, корінь аїру, корінь півонії, корінь цикорію (володіє ще і властивостями імуностимулятора), листя і пагони золотого вуса. Тільки для полоскань і тільки для дорослих їх можна заварити навіть дуже міцно – 1 ст. ложку сухої трави на 250 мл води;
• Пробки в гландах непогано прибирають і полоскання міцним розчином солі – 1 ст. ложка кухонної солі на 1 склянку теплої, ближче до гарячої води. Полоскати їм горло краще на ніч, а вранці та вдень віддавати перевагу трав, перелічених вище;
• До речі, якщо недалеко від нас є клініка з соляною кімнатою, нам не завадить записатися на її відвідування 2-3 рази в тиждень, кожен раз на 30-45 хв.;
• Можна обзавестися і соляної лампою-нічником, поставивши її в спальні хворого;
• Вологе повітря таким хворим комфортніше сухого, тому соляна лампа відмінно поєднується з зволожувачем, встановленим на відстані 2-3 м від неї;
• Полоскати горло при тонзиліті содою (як це роблять при звичайній ангіні) не варто – лужне середовище сприяє розмноженню більшості бактерій і грибів. А ось «побалувати» його 1-2 рази в день слабким (1 ч. ложка на 1 склянку води) розчином оцту або лимонної кислоти – ідея куди краща.

Профілактика появи пробок в гландах

Оскільки саме по собі захворювання хронічним тонзилітом не завжди залежить від нас, профілактичні заходи щодо його симптомів, включаючи пробки, зводяться до ефективного купірування його загострень. Зазвичай для їх усунення вистачає і заходів, зазначених вище.

Хронічні патології податливі до заходів контролю над ними, хоча дуже наполегливі до спроб вилікувати їх повністю. А ось ухитритися не провокувати ці загострення зайвий раз – це навичка іншого роду.

Страждають хронічним тонзилітом необхідно:

• Носити в холодну пору року верхній одяг тільки з високими стоячими комірами до самого підборіддя, так як шарфів тут недостатньо;
• Уникати глибоко дихати повітрям, якщо його температура становить менше +18 С°;
• Уникати зіткнення холодних страв/напоїв з м’яким небом і мигдалем. Це означає, що морозиво можна, але тільки за умови його розсмоктування ще на кінчику мови, холодні напої слід пити виключно дрібними ковтками;

При підозрі на застуду в той же вечір, не зволікаючи, провести інгаляцію парами відвару будь рекомендованих трав протягом 20-30 хв. Будьте акуратні зі своїм здоров’ям, бережіть його, воно у вас одне!