Людина сприймає світ через дотик, зір і слух. Деякі діти народжуються з патологіями органів зору. Це позначається на їх здатності знайомитися з навколишнім середовищем і подальшому розвитку. Для успішної адаптації такої дитини у дорослому житті необхідно приділити особливу увагу розвитку і вихованню.

Види порушень зору

Всі порушення зору діляться на функціональні і органічні. До функціональних відносяться амбліопія (зниження зору не регульоване оптично) і косоокість, які можуть піддаватися виправлення. Органічні порушення – патології структури ока і інших частин зорової системи. Вони можуть призводити до залишкового зору, слабкозорості, сліпоти.

Згідно міжнародної класифікації порушень зору, якщо гострота краще бачить очі після оптичної корекції менше 0,3, то це низький зір. Якщо гострота зору нижче 0,05, то людина вважається слабким зором. Якщо гострота зору нижче 0,02, то такі люди офіційно визнаються сліпими. Діти з залишковим зором, слабозорі та незрячі навчаються у спеціалізованих закладах.

Особливості розвитку

На психіці дитини позначається час формування зорової патології, її тяжкість, наявність супутніх захворювань, ефективність лікування і ситуація в сім’ї. Чим раніше з’являється дефект зору, і чим більше вона виражена, тим сильніше порушується психічний розвиток.

У дітей з порушенням зору на формування особистості впливають фізіологічні та соціальні фактори: гіпо — і гіперопіка, несприятливе соціальне оточення або умови сім’ї, обмежена можливість доступу до спілкування і отримання інформації. Таким дітям важко орієнтуватися в просторі, з-за цього вони ведуть малорухливий спосіб життя. Це, в свою чергу, викликає слабкість м’язів (м’язову гіпотонію). Для розвитку навичок орієнтування в просторі треба постійно тренувати збережені аналізатори (сприйняття вібрації, слух, тактильну і шкірно-кінестетичну чутливість).

Особливість розвитку немовлят з порушенням зору – відсутність хватального рефлексу. Такі діти не тягнуться до предметів, пізно починають повзати, стояти і ходити. Побоюючись забоїв голови, малята плазують ногами вперед. Навички ходьби в них формується на 2-3 роки пізніше, ніж у однолітків. Відсутність нормальної можливості досліджувати навколишній простір іноді викликає затримку мовленнєвого розвитку.

У багатьох дітей з порушенням зору мова нормально розвинена, але звужена сфера пізнавальної діяльності, активного спілкування, наслідування. Часто незрячі використовують у мові багато слів, значення яких не знають. Тому при навчанні таких дітей треба приділяти увагу практичному використанню набутих навичок і знань, по можливості застосовувати наочність.

У дітей з порушеннями зору важливим органом сприйняття навколишнього світу є руки. Тому необхідно розвивати пальцевої, ладонный, кистьовий способи сприйняття. Незрячі діти старшого віку повинні вміти зчитувати тактильно рельєфно-графічне зображення.

При слабовидении і сліпоти діти сприймають менше ознак і властивостей предметів, ніж їх однолітки з нормальним зором. Зниження сприйняття кольору, цілісності та повноти картини, низька швидкість сприйняття ускладнюють пізнання навколишнього світу в цілому. Через це діти з порушенням зору відстають у розвитку.

Зорова зосередженість і диференціювання у слабозорих знижені. Вони повільно запам’ятовують інформацію, при цьому сильно стомлюються. Зате, якщо вони запам’ятали, то це надовго зберігається в їх пам’яті. Зорова пам’ять у сліпих відсутня, а у слабозорих ослаблена. У дітей з порушенням зору відсутня або утруднена можливість зорового контролю. Їм доводиться запам’ятовувати інформацію про орієнтири в просторі, про те, де знаходяться предмети.

У сліпих і слабозорих дітей знижені інтереси, потреби, мотиваційна сфера, активність. У той же час порушення зору не впливає на їх переконання, світогляд, темперамент, характер.

Освіта

Система освіти для слабозорих та сліпих дітей охоплює всі вікові групи. Існують дошкільні та шкільні заклади. В дошкільних установах не тільки виховують дитину. Там також проводять лікувально-відновні заходи, розвивають зорові функції, рухову і пізнавальну сфери, особистість дитини в цілому.

Шкільні заклади для слабозорих та сліпих дітей – школи-інтернати, в яких дають середню освіту. У таких школах низька наповнюваність класів – 10-12 осіб. Кабінети обладнані спеціальною технікою. Використовуються особливі прийоми і методи навчання, наприклад, наочні посібники великого розміру з високим контрастом і чітким зображенням. При навчанні суворо дотримуються гігієнічні вимоги для зорової роботи.

У старших класах багато уваги приділяється профорієнтації, щоб учень вибирав професію, враховуючи особливості свого здоров’я. Проводяться заняття з соціальної реабілітації, на яких дітей готують до самостійного життя в суспільстві. З цією метою в шкільну програму включені уроки з лікувальної фізкультури, домоводства, просторового орієнтування. Основне завдання спецшколи – корекція порушень зору, розвиток повноцінної особистості, забезпечення середньої освіти (такого ж рівня, як і у звичайній школі), проведення трудової підготовки і розвиток індивідуальних здібностей дитини.

Діти з порушенням зору потребують підвищеної уваги і турботи. Їх розвиток сповільнений, порівняно зі здоровими однолітками. Правильний домашній догляд за такою дитиною і навчання в спеціалізованому закладі допоможуть йому максимально підготуватися до майбутньої самостійного життя.