Порівняно з іншими дитинчатами з тваринного світу, людський дитина народжується дуже незрілим. Ні в тілесному, ні в психічному плані новонароджений довго не здатний до самостійного життя. Дорослішання людини — процес набагато більш тривалий, ніж дорослішання будь-якої іншої тварини.

Фізичний розвиток малюка залежить в основному від умов навколо і догляду за ним. Проте одного фізичного розвитку недостатньо для того, щоб стати справжньою частиною суспільства. Вбирання знань про навколишній світ і норм поведінки в суспільстві, особистісний розвиток, визначення свого життєвого шляху та інтересів – все це характеризує психічний розвиток дитини, про яке мова піде далі.

Що розуміється під нервово-психічним розвитком дитини

Психічний розвиток дитини – це процес розвитку психічних функцій (уваги, пам’яті, відчуттів, сприйняття тощо) і становлення особистості маленького чоловічка (формування його уявлень про себе та інших, «вбирання» норм і цінностей, вибір інтересів, закладка та формування характеру і т. д.).

Розвиток справедливо буде називатися «нервово-психічним», оскільки психіка має реально існую основу – нервову систему, якщо бути конкретніше — головний мозок. Розвиток психічних функцій і формування особистості підростаючої людини неможливо без розвитку різних зон мозку.

Етапи нервово-психічного розвитку дитини

Психіка малюка починає розвиватися з приходу у великий світ, і цей розвиток йде поетапно. На кожному етапі є свої завдання, закінчується кожен етап психічного розвитку кризою, в процесі якого відбувається перехід на нову гілку розвитку.

Етапи нервово-психічного розвитку нерівномірно насичені завданнями: саме інтенсивний розвиток відбувається на ранніх етапах, а потім темп сповільнюється.

• Дитинство. Самий ранній етап психічного розвитку, що починається з 2-го місяця життя і триває до 1 року. За цей рік дитина робить ривок в психомоторному розвиток: від безпорадного істоти, що лежить в ліжечку, він перетворюється в справжню людину, який може ходити, вимовляє слова, п’є з кухлики, грає в іграшки. З психічних функцій на першому році життя найактивніше розвиваються відчуття, сприйняття, увагу. Починає формуватися пам’ять і мова. У сфері особистісного розвитку дитинство – вік, коли формується найважливіший елемент усієї подальшому житті людини: прихильність до батьків. На першому році дитині просто життєво необхідно відчувати любов, турботу, тепло дорослих, які за ним доглядають.
• Криза 1-го року. Результатом всіх навичок та умінь, які дитина отримав за перший рік свого життя, стає його перехід на новий рівень. Криза 1-го року пов’язаний з тим, що малюк починає фізично відділятися від мами. Він вже не прагне постійно бути на руках: більшість дітей у цьому віці вже самі тупотять ногами, а, значить, дитині стає цікавим освоєння навколишнього світу, адже перед ним відкрилися нові можливості в його сенсорному розвиток.
• Ранній вік. Цей період триває від 1 року до 3 років. Діти раннього віку активно освоюють мова, у них розвивається пам’ять (дитина запам’ятовує віршики і пісеньки), вони пробують встановлювати відносини з іншими дітьми і дорослими. Зароджується гра, яка потім буде провідною діяльністю до шкільного віку. До трьох років формується ядро особистості дитини і він нарешті починає відчувати себе окремою людиною, у якого є його особисті бажання і прагнення.
• Криза 3 років. Це часто стає важким для всієї родини, тому що малюк починає заявляти про свою автономії і робить це часом дуже агресивно і наполегливо. Дитина починає усвідомлювати, що він і мама – не єдиний організм, що у нього є власні побажання і потреби. Для того щоб гостріше це відчути трилітка починає протестувати з приводу лише б виявити власну волю і зробити по-своєму.
• Дошкільний вік. Це досить тривалий період, який триває з 3 років до самої школи. Ключовий момент дошкільного віку – розвиток дитини, що відбувається в грі. За допомогою ігор діти «приміряють» на себе ролі дорослих, пробують справлятися з дорослими завданнями, знайомляться з професіями. Крім того, діти вчаться вибудовувати відносини в міні-суспільстві, оскільки вони багато контактують з іншими дошкільниками і дорослими. У них з’являються друзі, а у життя входять такі поняття, як вірність, відданість. Серед психічних функцій активно розвивається воля. Старший дошкільник вже здатний докладати вольові зусилля до того, щоб займатися необхідними справами – це дуже важливе вміння для майбутнього навчання в школі.
• Криза 7 років. Перелом пов’язаний з новим статусом, який вступає дитина. Ще недавно він був безтурботним детсадовцем, і ось уже він у школі, де у нього є певне навантаження, обов’язки (ходити на заняття, робити домашні завдання, складати портфель і т. д.). Формально до дитини пред’являються вже «дорослі» вимоги, але фактично він залишається дитиною, і криза пов’язаний з пристосуванням до нової ролі учня.
• Шкільний вік. Навчання в школі – час активного розвитку психічних функцій, але не вшир, а вглиб». Пам’ять і мислення перебувають на піку свого розвитку, адже дитині потрібно запам’ятовувати й аналізувати багато нової інформації. В особистісному плані повним ходом йде підготовка до майбутнього дорослого життя. Формується і виявляється спрямованість особистості (інтереси, схильності, здібності), відбувається формування мотиваційно-потреб сфери, тобто дитина починає замислюватися і усвідомлювати, чого він хоче від життя, будувати плани і продумувати їх втілення. Величезну роль в особистісному розвитку школяра грають однолітки і дорослі, які є авторитетом для дитини.
• Криза підліткового віку. Чітких вікових меж у цієї кризи немає, зазвичай він відбувається на етапі від 13 до 16 років. Це знову криза автономії, дитина в черговий раз прагне вийти з-під опіки дорослого і відчути свою самостійність. На цей раз у дитини вже набагато більше можливостей, але більше і відповідальності, при цьому він все ж залишається дитиною, в житті якого багато чого вирішують дорослі.

Фактори психічного розвитку дитини

Фактори психічного розвитку дитини – це причини, за якими, то самий розвиток відбувається. Виділяють два провідних фактора, що визначають нервово-психічний розвиток дітей.

• Соціальні умови. Для того щоб дитина розвивалася, поряд з ним повинні бути дорослі люди, які будуть сприяти цьому розвитку. Як мінімум, за дитиною повинен здійснюватися правильний догляд, до нього повинні добре ставитися, розмовляти з ним, гратися, читати книжки, знайомити його з навколишнім світом. Не дарма дорослих по відношенню до дітей називають провідниками у великий світ.
• Власна активність дитини. Без прояву власної активності дитиною його розвиток не буде відбуватися у відповідності з нормами. Однієї лише багатою соціального середовища недостатньо, важливо дозволяти дитині проявляти природну допитливість і активно вивчати все, що є навколо.

Проблеми в розвитку

Психічний розвиток дитини може протікати з проблемами. Вони можуть бути пов’язані з патологіями нервової системи та органів почуттів, що виникли у внутрішньоутробному розвитку або в результаті травми. При несприятливих соціальних умовах може виникнути відставання від норми у розвитку психіки. Як наслідок це випливає в емоційно-вольові порушення, проблемою з нервовою системою і т. п.

За нервово-психічним розвитком дитини спостерігають не тільки батьки, але і неврологи, педіатри, а потім вихователі в ДОУ і вчителі в школі. Якщо якісь проблеми дадуть про себе знати – з ними обов’язково потрібно працювати.

Докладно про нервово-психічний розвиток дитини на першому році життя: