Стаючи біля дзеркала в ранковий час в готовності «навести марафет», багато жінок вважають, що макіяж – одне з благ цивілізованого суспільства. Однак це зовсім не так. Історія макіяжу заглиблюється своїм корінням в стародавні часи, а якщо бути точніше – в епоху первіснообщинного ладу. Ще в ті часи і жінки, і чоловіки використовували своєрідну «маскування», наносячи на своє обличчя крокодилячий послід, мідний купорос і різні, часом далеко небезпечні трави.

Проте в ті часи макіяж використовувався не як «прикраси», а для магічних ритуалів і захисної маскування. Які етапи розвитку пройшла застосування косметики від свого виникнення до наших днів?

Первісне суспільство: вбити і налякати

У найдавніші часи макіяж служив маскуванням від злих духів, і обов’язково наносився під час магічних або релігійних обрядів. Воїни розфарбовували обличчя для вдалого результату бою – такою була головна традиція.

Для нанесення макіяжу використовувалася деревна смола, вохра, глина і соки різних рослин.

Все це наносилося на обличчя у вигляді рівних або хаотичних орнаментів, а весь «образ» чоловіка був схожий з виглядом тотемного тварини – крокодила, тигра, бізона, носорога або лева.

Цей трюк використовувався не лише для відволікання уваги супротивника, але і для демонстрації власної переваги перед ним. Люди вірили, що звіриний забарвлення, заподіяну штучним шляхом, наділяє їх небувалої тваринною силою і звіриними вміннями.

Між іншим, у деяких екваторіальних племенах, що дожили до сьогоднішніх часів, ця традиція продовжує своє існування.

Вчені встановили, що для «наведення краси» макіяж вперше став використовуватися в Стародавньому Єгипті. Вперше жінки стали користуватися аналогом сучасної пудри саме в ті часи. Біла пудра виготовлялася з порошкового сировини, і «вміла» приховувати деякі дефекти шкіри. Тоді ж прекрасна половина людства вперше захопилася матуванням шкіри, адже на тлі постійної спеки покрив виглядав не тільки постійно сяючим від поту, але і досить жирним.

Сама Клеопатра використовувала як «тональної основи» мазь з білил, перетерту з крокодилячим послідом.

Макіяж став активно розвиватися саме з її подачі. Незабаром єгиптянки почали підводити очі, малюючи на повіках стрілки за допомогою звичайної сажі.

Як імітатора тіней використовувався мідний купорос і тертий малахіт, а роль рум’ян виконували їдкі рослинні екстракти. Такий макіяж був вельми небезпечним, але жінок не надто бентежило цей факт, адже їм так хотілося бути схожим на свою царицю.

Догляд за волоссям був також важливий для жінок Стародавнього Єгипту.

Вони фарбували волосся хною, і ця традиція не збереглася тільки по сьогоднішній день, але і завоювала популярність у всьому світі. Запобігати сивину доводилося своєрідними «масками» з бичачої крові і зміїний жир. Вже не знаємо, чи працювали ці кошти, але жінки свято вірили в їх сакральні властивості запобігання старості.

У Стародавній Греції макіяж використовувався переважно куртизанками, тому серед добропорядних жінок він не був в особливій пошані. Але після чергового військового походу Олександра Македонського, в якому воїнів привернув «марафет» китаянок і індіанок, гречанки також стали вибілювати і румянить шкіру, щоб не відставати від моди.

Між іншим, саме в Греції народилося подобу сучасної туші для вій: прекрасні юні особи змішували сажу з яєчним жовтком і наносили спеціальними щітками на вії, чого вони ставали пишними і разюче чорними. Яскраві губи також стали відмінною рисою стародавніх гречанок.

Саме вони передали естафету краси римлянкам, правда, ті направили свої зусилля на розробку доглядають коштів – лосьйонів, кремів і емульсій, живлять шкіру і зберігають її молодий протягом тривалого часу.

Білила римлянки не використовували, зате дуже любили наносити на повіки золотисті фарби і малювати вуглиною брови. У Римі особливою пошаною користувалися лазні, які доглядають за шкірою. Засмага був невід’ємною частиною «модного лука», а отримували його римляни в спеціальних соляриумах.

Жінки Риму першими почали боротьбу з віковими змінами шкіри, для чого застосовували м’ясні, молочні й кисломолочні продукти. Грим истончал шкіру, в результаті чого вона ставала зморщеною, як печене яблуко. Страждаючи від таких зовнішніх дефектів, римлянки винайшли чудодійну маску – вони прикладали м’ясо молодих телят, змочений в молоці, як компрес на обличчя. Дружини римських патриціїв купалися в молоці ослиць, за їхніми повір’ями, це подовжує молодість тіла.

У моді у стародавніх римлянок були біляве волосся, які осветляли природним способом. На пасма наносилася суміш з козячого молока, золи букового дерева і звичайного туалетного мила. «Фарба наносилася на волосся за допомогою губки, а потім жінки сиділи під відкритими сонячними променями, щоб шевелюра швидше вигоріла.

Схід – справа тонка

Мудрі східні жінки першими стали використовувати декоративний макіяж саме для зваблювання представників сильної статі. «Маст-хэвом» индусок були щільні рожеві рум’яна. Губи вони покривали золотистою фарбою, підводили очі сурмою, а на щоки наносили кіновар.

У природному вигляді губи і ясна повинні були бути неодмінно червоними, що досягалося шляхом інтенсивного жування кореня ревеню. Зуби коричневого відтінку – ще один «хіт» макіяжу у индусок, ефект якого досягався шляхом нанесення на поверхню емалі спеціальної фарби рослинного пігменту.

Китаянки завжди шанували природне блідість, і щоб зберегти її, наносили на шкіру обличчя рисовий крохмаль. Межею краси вважалися зелені брови, а губи, як і у індіанок, обов’язково повинні були бути золотими. Але оскільки шафран і крохмаль продавалися в буквальному сенсі за золото, використовувати їх могли лише дуже заможні дами з знаті.

Європейське Середньовіччя

Епоха, яку ознаменувало безліч хвороб, не пройшла без «модних змін». Причому, саме характерні патології часто спричиняли за собою б’юті-тенденції.

Наприклад, після пандемії рахіту, у європейську моду впровадилися темні зуби, тому сурму тепер використовували не тільки для підведення брів, але і для фарбування зубної емалі.

Історію макіяжу та косметики в Європі не могла не торкнутися християнська церква. У Середні Століття вона суворо-пресуворо забороняла такі тенденції, однак так і не змогла зупинити «увійшли у смак» модниць.

Причому чоловіки не відставали від своїх супутниць – використання лосьйонів, кремів, пудри, рум’ян і парфуму були у вільному користуванні серед представників сильної статі.

У 16 столітті популярністю в Європі користувалася виключно бліда шкіра, тому жінки і чоловіки йшли на досить небезпечні трюки, щоб зберегти її такою. Вони наносили на шкіру небезпечні маски, включали до складу сулему, свинець, крейда і навіть миш’як.

У часи правління Карла II, коли Європа оправлялася від епідемії «чорної смерті», блідість перестала вважатися красивою і привабливою. Тепер жінки стали наносити на обличчя рум’яна, щоб приховати сліди перенесеної віспи і надати вигляду здоровий, свіжий вигляд.

Все в тому ж 18 столітті, медики почали підозрювати, що макіяж сильно шкодить здоров’ю.

Наприклад, білила не тільки висушували шкіру до невпізнання, але і доводила нирки до токсичних уражень. Тоді британський парламент пішов на рішучі заходи.

На початку століття був виданий закон, згідно з яким, всяка панянка, соблазнившая підданого Його Величності за допомогою парфумів і фарб, фальшивих зубів і високих каблуків, буде прирівняна до відьми і спалена на вогнищі.

До кінця століття все знову перевернулося з ніг на голову. Косметичне виробництво було налагоджено, а продукція стала вперше рекламуватися на вулицях, в газетах і журналах. Європейська мода не втрачала класичних тенденцій: в тренді, як і раніше, була аристократична бліда шкіра, легкий рум’янець, контрастні губи яскраво-рожевих або криваво-червоних відтінків, і чорні брови. Історію виникнення європейського макіяжу завершила інновація – поява накладних брів з мишачих шкурок. Початок 19 століття повністю змінило моду, і тяжіння до контрастних акцентів змінилося прагненням до натуральності вигляду.

Історія розвитку макіяжу на Русі була більш «безпечного»: наші співвітчизниці використовували пшеничне борошно замість білил, сік буряка замість рум’ян, угольки замість сурми.

Чи Не правда, цікавий факт, що макіяж завжди мав місце в історії і культурі?

Благо, до наших часів дійшли лише вдосконалені версії, і сьогодні ж у тренді природна, акуратна, бездоганна краса.