Спондильоз – це узагальнюючий термін для різних захворювань хребта, які викликані зносом його дисків. Багато хто страждає від цієї недуги в похилому віці, але під впливом різних факторів така патологія може розвиватися і у молодих людей. Розглянемо під мікроскопом деформуючий спондильоз поперекового відділу хребта.

Причини виникнення патології та ступеня ураження хребта

Різні розлади хребта, відомі як деформуючий спондильоз, спричинені дегенеративними змінами в тілах хребців. Таке, у принципі, може відбутися в будь-якому місці хребта, але головним чином відноситься до нижній частині шийного та поперекового відділу, оскільки саме ці ділянки схильні до найбільшого стресу.

Погіршення стану міжхребцевих дисків у поєднанні з деградацією, пов’язаної з віком і зневодненням, викликає біль і збільшує нерухомість хребта. Хвороба зачіпає в основному людей похилого віку та людей з особливими ризиками, такими як ожиріння, важкі фізичні навантаження або генетична схильність. Спондильоз становить близько 2% від усіх випадків болю в спині.

Причини деформуючого спондильозу

Диски служать свого роду буфером між окремими хребцями. Так, вони пружинять від ударів, які виникають при кожному русі, і тим самим захищають хребці. Приблизно з 40-го року життя збільшується природне зневоднення міжхребцевих дисків, відповідно, стає менше їх еластичність і щільність, відбувається усадка. Також з наростанням зневоднення зменшується обсяг диска, що призводить до збільшення площі контакту тіла хребця і кістки, а це викликає скарги на болі невралгічного характеру.

Такий стан не просто болісно, але й може привести до ще однієї негативної реакції організму і стимулювати розростання ураженої області кісткової тканини за рахунок постійного тертя. Таким чином, виникають кісткові шпори — так звані спондилофиты, які, в свою чергу, перешкоджають нормальної рухливості хребта.

Наслідком цього є обмеження рухливості, усугубляемое ослабленням дискових прокладок. Крім того, спондилофиты згодом можуть чинити тиск на навколишні нервові закінчення і викликати біль або навіть впливати на функції м’язів.

Процеси деградації, що призводять до деформуючому спондилезу, як правило, починаються в нижньому попереково-крижовому відділі хребта. Коли розростання спондилофитов досягає значних розмірів і простягається в бічні області тіла хребця, а також на нервові закінчення, деформації можуть бути піддані фасеточні суглоби. Цю ступінь деформуючого спондильозу називають спондилоартрозом.

В особливо важких випадках цілі сегменти спинного мозку виявляються жорстко пов’язаними масивним кістковим освітою зрощених спондилофитов у вигляді дуги. Такий стан призводить до повного знерухомлення хребта і викликає інтенсивні болі з постійною напругою м’язових тканин в місці розвитку патології.

Основні ознаки процесів деградації хребта

Спондильоз не є гострим захворюванням, а швидше, результатом поступового процесу, оскільки знос дисків не відбувається відразу. Саме тому на перших стадіях хвороба може розвиватися безсимптомно. До типовим ознаками спондильозу відносяться:

• жалкі і тягнучі болі в шийному або поперековому відділі хребта;
• поширення болю на плечі, руки і ноги, причому під час фізичної активності вона зростає;
• в області локалізації болю відбувається напруження м’язів, поколювання, а іноді відчувається оніміння;
• напруга м’язів аж до паралічу;
• порушення функції сечового міхура;
• обмеження рухової здібності і значне зниження фізичної активності.

Діагноз і терапія

Діагноз головним чином базується на функціональному обстеженні та медичної історії хворого. Первісне підозра після фізичного огляду перевіряється з використанням методів візуалізації:

• Рентгенограма дозволяє виявити наявність зрушень у хребті або вже сформувалися спондилофиты.
• МРТ може надати інформацію про будь-які патології у тканинах м’язів, сухожиль або нервів.
• Миелограмма може визначити наявність пошкодження нервів.

Основна мета лікування деформуючого спондильозу поперекового відділу хребта полягає в зменшенні болю, відновлення рухових здібностей і запобігання його подальшого пошкодження. Медикаментозне лікування передбачає:

• застосування знеболюючих анальгетиків;
• якщо звичайні знеболюючі не приносять полегшення, використовується м’язовий релаксант;
• при наявності пошкоджених нервів призначаються епілептичні препарати;
• при дуже сильної болі можуть знадобитися селективні ін’єкції наркотичних знеболюючих засобів.

Після зняття болю для підвищення мобільності та зміцнення ослаблених зон призначаються фізіотерапевтичні процедури. Коли консервативні методи не дали результату, проводиться хірургічне втручання. При цьому слід пам’ятати, що будь-яка операція завжди пов’язана з певними ризиками і тому вона повинна бути останнім варіантом терапії.

Профілактика спондильозу

Оскільки спондильоз – це, передусім, природний знос хребта, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій, щоб виключити додаткові фактори ризику захворювання:

• уникайте тривалих максимально високих навантажень на спину;
• підтримуйте нормальну вагу, правильно харчуйтеся;
• слідкуйте за поставою;
• настійно рекомендується вести рухливий спосіб життя, виконувати регулярно фізичні вправи.

При перших помітних симптомів спондильозу не соромтеся звернутися до лікаря. Чим раніше поставлений діагноз, тим більше ймовірність зупинити хворобу на першій стадії та запобігти процеси деградації відповідними заходами. Будьте здорові!