Скупчення лімфоїдної тканини, розташованої в області носоглотки і ротової порожнини, називаються мигдалинами. Вони виконують захисні функції, є частиною імунної системи. Мигдалини діляться на піднебінні, глоткові, трубні і мовну. Запалення піднебінних мигдалин називається тонзиліт, глоткових – аденоїдитом, язичної – ангиомой. Досить рідко зустрічається запалення язичної мигдалини.

Причини і типи запальних процесів

Найбільш частою причиною виникнення запальних процесів є інфекційні захворювання, викликані різними видами патогенних мікроорганізмів.

Викликають погіршення стану такі фактори:

• переохолодження;
• інтоксикація організму;
• алергічні реакції;
• забруднене повітря.

Аденоїдит, який частіше діагностується у немовлят, також може з’явитися при нестачі вітаміну D, при невідповідному штучному вигодовуванні, при ексудативному діатезі. Лікування запалення мигдалин починається при появі симптомів, які незалежно від області поширення інфекції – досить однотипні.

При гострому процесі до них відносяться:

• біль у горлі, що підсилюється при ковтанні;
• висока температура;
• збільшення підщелепних лімфовузлів;
• загальна слабкість і гарячковий стан;
• набряк піднебінних дужок
• зміна тембру голосу – осиплість;
• головні болі.

Як ускладнення з’являються інші запальні процеси в органах, пов’язаних з носоглоткою: отит, риніт, гайморит, синусит.

Залежно від тяжкості запального процесу та форми захворювання мигдалини може покривати гнійний наліт, який локалізується у вигляді окремих вогнищ – «пробок», або походити на плівки. При впровадженні вірусу герпесу на лімфоїдної тканини з’являються численні везикули з рідким серозним вмістом.

Хронічні процеси викликають такі симптоми:

• гланди постійно збільшені;
• на них періодично з’являються гнійні пробки;
• з рота тхне;
• піднебінні дужки почервонілі.

Окремі симптоми аденоїдиту – по задній стінці стікає слиз, що викликає нудоту і блювоту.

До ознак запалення язичної мигдалини відносяться:

• утруднення при проголошенні звуків;
• поява дефекту мовлення;
• біль при русі мовою, особливо при його висовиваніі.

Мигдалини можуть збільшуватися з одного боку або з двох – лікувати запалення парних органів окремо неможливо.

Можливі ускладнення

Не так страшна сама ангіна і подібні їй захворювання, як викликані цими патологічними станами ускладнення. Перехід захворювання у хронічну форму, не найнеприємніше наслідок.

При гнійній ангіні можуть виникнути такі ускладнення:

• абсцес;
• сепсис;
• дихальна недостатність – якщо пухлина збільшується настільки, що блокує трахею;
• порушення процесу ковтання;
• гній може гематогенно або лімфогенно рознестися по всьому організму.

Поширення хвороботворної флори викликає бронхіт, пневмонію, пієлонефрит і нефрит, урологічні інфекції, запалення статевих органів, ревматизм, невралгії різних локалізацій, порушення роботи серцево-судинної системи – ревматизм, запалення суглобів.

Не можна забувати, що носоглотка знаходиться в небезпечній близькості від головного мозку – можуть виникнути такі небезпечні захворювання, як менінгіт або енцефаліт. Лікування запалення мигдаликів у дітей і дорослих потрібно починати відразу ж при появі неприємних симптомів, навіть якщо температура не підвищується.

Лікування запалення мигдалин

Незалежно від локалізації запального процесу, терапевтична схема лікування практично однакова. Бажано щоб препарати, що призначив лікар. Тонзиліт викликають різні види хвороботворних мікроорганізмів, і для знищення їх необхідно використовувати медичні засоби різної дії.

Якщо лікувати запалення мигдалини потрібно з одного боку, то друга все одно буде піддаватися дії лікарських препаратів. Неможливо обробити антисептичними розчинами парний орган в носоглотці, щоб засіб не потрапило на другий.

Якщо є температура, то її знижують жарознижувальними ліками. При гострих формах ангіни у гнійній формі часто доводиться вдаватися до ін’єкцій – температура може знижуватися протягом 3-5 днів, поки гнійні вогнища остаточно не сформується. У таких ситуаціях потрібна госпіталізація не тільки для дітей, але і для дорослих.

Горло постійно обробляють антисептичними розчинами – проводять полоскання.

Для цього застосовують:

• розчини соди, марганцівки, фурациліну, солі з йодом;
• настої лікарських трав: ромашки, кори дуба, шавлії, евкаліпта;
• «Хлоргекседин».

Питний режим розширюється. Збільшена кількість рідини знімає загальну інтоксикацію організму. Рекомендовано приготувати хворому настій шипшини, морси – особливо журавлинний, чай з лимоном, компоти з сухофруктів.

Можуть знадобитися анестетики місцевої дії – краще всього використовувати кошти в аерозолях або аплікаціях. Неможливо вилікувати запалення мигдаликів без ліків, що пригнічують активність хвороботворної флори, або знищують її.

В залежності від виду збудника призначають противірусні або протигрибкові засоби, антибактеріальні препарати. В даний час випускаються протизапальні і антибактеріальні засоби для місцевого застосування в аерозольній формі, що значно полегшує лікувальний процес. Препарати діють місцево, їх «робота» починається відразу ж при попаданні лікувальної речовини на запалену область, організму не доводиться боротися з наслідками і побічними ефектами терапії.

Ліки антигістамінного дії сприяють зниженню загальної інтоксикації, зменшують ризик появи побічних ефектів від застосування медикаментозних препаратів і знімають набряклість.

Іноді потрібно промивання мигдалин в стаціонарних умовах для видалення гнійного нальоту. Дітям часто гланди змащують люголем – йодистим препаратом. Дорослим теж непогано застосувати подібну дію. Щоб не допустити дисбактеріозу кишечника, призначають пробіотики; для підвищення імунітету – імунні препарати та вітамінотерапію.

Якщо дихальний і ковтальний процеси ускладнені – що часто буває при запаленні язичної мигдалини – то на короткий час на горло рекомендують накладати холодний компрес, щоб усунути набряк. Аденоїдит часто провокує виникнення нежиті – щоб уникнути цього, необхідно застосовувати краплі з судинозвужувальним ефектом.

В умовах стаціонару в терапевтичний процес підключається фізіолікування, в домашніх – прогрівальні процедури.

Фізіолікування і компреси можна ставити лише тоді, коли температурний показник повернувся до нормального значення.

Для дорослих частіше роблять спиртові компреси, дітям під фіксуючу пов’язку на область мигдалин поміщають пюре з вареної картоплі, нагріте пшоно або сіль.

Народна медицина рекомендує компреси з віджатого сиру або капустяного листя – ці кошти не викликають набряків і мають розсмоктуючі властивості.

Консервативні методи не завжди бувають ефективні. Якщо в області мигдалин сформувалися абсцеси, або набряки вийшли за межі носоглотки, необхідно вирішувати проблему хірургічними методами.

Видалення гланд під час гострого запального процесу проводиться тільки в крайніх випадках, щоб не допустити впровадження інфекції в кров.

Профілактика запалення мигдалин

Щоб не допустити рецидиву запальних процесів, необхідно підвищувати імунітет організму, раціонально харчуватися, в міжсезоння пропивати комплекс вітамінних препаратів, загартовуватися.

Часто хворіючим дітям і дорослим традиційне загартування протипоказано – це може викликати
загострення запального процесу. Їм рекомендується загартовування горла. Для цього використовується полоскання настоянками цілющих трав або морською сіллю – 2 рази в тиждень температура води знижується на 1? і поступово доводиться до 40 ?С до 14-17?С.

Ще один спосіб – дуже приємний для дорослих і дітей – розсмоктування заморожених «таблеток» з відварів лікарських трав або соків.

Точно також діє морозиво, яке спочатку дають мінімальними порціями – від чайної ложки.

До профілактики запалення мигдаликів також відносяться правила особистої гігієни: хвороботворну флору можна занести в рот на брудних руках або коли їж із загального посуду.

Дорослі можуть заражатися і при поцілунках.

Як бачите, при адекватної профілактики захворювання можна уникнути, а при грамотному своєчасному лікуванні – швидко позбутися від проблеми. Будьте здорові!