Більшість батьків «спочатку навчають дітей ходити і говорити, а потім змушують сидіти і мовчати.» І якщо ви підвищуєте голос з-за цього, то просто посмійтеся і змінити свої вимоги. Дитина – це Життя, це активність, це рух.

Так як же перестати кричати на дитину? Відповідаю відразу – по-перше, зрозуміти причину або мету свого крику. І далі зовсім просто – потрібно усунути причину або прийти до вашої мети іншим способом. А от як це зробити – це вже питання. І часто він вирішується саме в індивідуальному порядку, так як причини теж у кожного свої. Нижче розглянуті ті, що можна привести в статті. Якщо не знайдете рішення для вашого випадку, то звертайтеся на особисту консультацію.

Навіть у люблячих і зазвичай спокійних батьків іноді здають нерви і вони переходять на крик. Велика частина мам і тат розмовляють зі своїми дітьми в підвищеному тоні «за звичкою», тому що так спілкувались з ними їх батьки. Інші можуть накричати на дитину лише тоді, коли їх переповнюють емоції від сильного розладу або гніву. В ці моменти вони не думають про те, що крик може дуже серйозно поранити і зачепити психіку, самолюбство і почуття власної гідності малюка, а крім цього миттєво може зруйнуватися душевна взаємозв’язок між батьками і дітьми.

Так, як перестати кричати на дитину? Як по-іншому донести до нього потрібні слова, думки і почуття? Для відповіді на це питання потрібно розібратися з причинами крику, дізнатися про наслідки такого методу виховання, розробити для себе «програму», якої необхідно дотримуватися, щоб поступово навчитися контролювати свої емоції.

Дітей лякає крик. І неважливо, хто кричить — бабуся, яку вони мало не збили, пробігаючи повз, або мама, розлючена з-за розбитої вази. Кожна дитина сприймає крик як загрозу, напад, звідси і реакція він нападає у відповідь (огризається і починає кричати на кривдника), або тікає в спробі фізично або емоційно сховатися, опинитися якнайдалі від джерела цього самого крику.

Діти в будь-якому віці вчаться всьому здебільшого у батьків, особливо добре у них виходить імітувати манеру спілкування. Якщо мати з батьком завжди навмисно підвищують на дітей голос з метою спонукання його до якого-небудь дії (зібрати іграшки, поїсти, лягти спати) — це залякування. І в даному випадку малюк вчиться кричати на оточуючих (інших дітей, вихователів і самих батьків), щоб змусити їх зробити те, що він хоче. В іншому випадку, дорослі можуть кричати на дитину ненавмисно, просто втративши контроль над своїми емоціями. Тоді дитина починає думати, що підвищенням голосу на інших можна позбутися свого поганого настрою. Але більше всього розхитують дитячу психіку ті батьки, які кричать на своїх дітей на вулиці, де багато сторонніх людей. Дитині в такій ситуації стає соромно перед перехожими і він може почати боятися звичайної прогулянки по парку. Діти таких батьків завжди знаходяться в напрузі, бояться сказати зайве слово або зробити зайвий крок, такими вони залишаються і по мірі дорослішання і, природно, рідко коли чого домагаються в житті.

Батьки, які розуміють, якої шкоди вони можуть завдати емоційному і психічному розвитку малюка, часто замислюються, як не кричати на дитину? З цим питанням багато йдуть до лікаря, інші запитують поради у знайомих, треті намагаються знайти відповідь в інтернеті. Для того, щоб впоратися з проблемою крику в сім’ї, є кілька хороших порад.

Необхідно вивчати вікові особливості дітей

Коли мама дізнається, що дитина п’яти років від роду чисто фізично не в змозі «постояти спокійно» – в ньому занадто багато енергії і сил, і тому йому просто необхідно перебувати в русі – їй відразу полегшає. Ще легше їй стане, якщо вона врахує, що дворічний малюк не в силах розрахувати, скільки часу пройде до того моменту, коли йому захочеться сходити в туалет. І, швидше за все, вона задумається як взагалі не кричати на чотирирічну дитину, якщо вона з’ясує, що для нього слова «не зараз» або «через півгодини» поки що незрозумілі і є абстрактними.

Не варто намагатися наслідувати західні моделі виховання

Сьогоднішні мами з татами можуть з розчуленням спостерігати за тим, як їхня дворічна дитина носиться по дому серед ночі, а якщо і лягає спати – то тільки разом з батьками, причому обов’язково між ними. І у багатьох з цих батьків терпіння надовго не вистачає, а як тільки вона закінчується, починаються крики. Тепер потрібно задуматися: а в чому дитина винна? У тому, що батько з матір’ю начиталися модних книжок, і в результаті самі не впоралися з тим, що створили?

Добре допомагають «рольові ігри»

Батькам необхідно уявити, що їхній малюк – це стороння дитина. Адже ніхто не дозволяє собі підвищувати голос на чужих дітей? Та й до проступків чужих малюків зазвичай відносяться більш лояльно. Ще варіант: «Запросити гостей». Адже всі батьки найбільш ласкаві по відношенню до своїх дітей, коли вдома гості. Тому можна подумки «поселити» у себе в квартирі кого-небудь з родичів або друзів — тоді бажання накричати на своє чадо відразу випарується. Чи можна уявити себе учасниками якого-небудь реаліті-шоу: напевно, нікому не захочеться кричати на малюка перед багатомільйонною аудиторією.

Перестань кричати і займися собою

Окрім цих порад про те, як вести себе з дитиною, є ще кілька конкретно для мам. Їх краще всього виписати на папірець і повісити на видне місце, щоб цей список завжди був на виду і нагадував про головну мету: як перестати кричати на дитину з приводу і без нього? Це допоможе стати нормальною людиною і почати адекватно реагувати на все, що відбувається.

У кожної мами має бути час для себе

По можливості повинні допомагати всі члени сім’ї. У день необхідно виділяти собі не менше однієї години. Протягом цього часу можна робити все, що захочеться — поспати, порадувати себе маскою для особи, почитати книгу, сходити прогулятися і так далі. Це допоможе розслабитися, заспокоїтися і повернути радість до життя. Але ні в якому разі не потрібно витрачати час, виділений для відпочинку, на прибирання, приготування їжі і подібного! Відпочинок повинен бути відпочинком!

Ранок зобов’язана бути добрим

Кожен новий день необхідно починати з обіймів і поцілунків зі своїми дітьми.

Позбавлення від негативу

Замість випліскування негативних емоцій на малюків, краще побити подушки, розірвати кілька аркушів паперу, відлупцювати стіну (це потрібно робити в іншій кімнаті, щоб не налякати дитину). Нехай після цього будуть боліти руки, зате стане ясно, як боляче може бути маленькому чоловічкові.

Наявність стримуючих факторів

Для когось це може бути чоловік. Коли чоловік хоча б просто знаходиться поруч, багатьом мамам частіше і краще вдається контролювати себе. Якщо чоловіка немає поруч, а мама відчуває, що напад гніву зовсім поруч, то можна взяти на руки самого маленького дитини. З ним мати не дозволить собі підвищити голос, боячись злякати. Також можна зателефонувати, наприклад, подрузі, їй виговоритися, ну, і тут тоді спрацює той фактор, що коли стороння людина чує все, що відбувається, мама намагається не кричати, а навпаки бути лагіднішими зі своїм чадом.

Вода

Вона допомагає змити всі негативні емоції. Якщо можливо, потрібно прийняти душ або полежати в гарячій ванні або хоча б помити посуд.

Будь заспокійливе

Потрібно проконсультуватися з лікарем, щоб він прописав певний засіб, яке буде допомагати мамі зміцнити свої нерви без шкоди для здоров’я.

Книги з дитячої психології

Почитати, подумати, проаналізувати, приміряти на себе, зробити певні висновки можна тоді, коли дитина спить. Це допоможе розібратися в своїх відносинах з ним і не дозволить мозку зовсім «засохнути».

Спілкування

Багатьом дуже допомагають різні жіночі форуми. Вся принадність спілкування в інтернеті полягає в тому, що на форумі можна обговорити те, що іноді можна навіть поділитися з найближчою подругою. Виходить щось подібне групі підтримки в стресових ситуаціях. Ну, та живе спілкування, само собою, ніхто не відміняв.

Усім матерям, які зіткнулися з проблемою крику, не можна забувати: вони без сумнівів люблять своїх дітей і можуть стати хорошими! Просто потрібно навчитися розуміти себе, розуміти своїх дітей, розуміти те, що вони часто не винні ні в чому, просто мама втомилася і їй потрібно відпочити. Емоційне насильство ніколи не пройде безслідно. Воно призведе до нестійкої психіки і розвитку комплексів у дитини. А для батьків однозначно загрожує самотньою старістю. Діти, який виховувався в неповазі, нетерпимості і, що ще гірше, постійному приниженні, навряд чи зможуть і захоче в майбутньому проявляти ніжність до своїх літнім мамі і татові.

Запис вебінару НЛП фахівця про те, як перестати кричати на дитину: