Хвороба, головною ознакою якої є запалення жовчних ходів, розташованих всередині печінки і за її межами, називається «холангіт». Вона зазвичай має гострий початок і часто переходить в хронічну форму. Як правило, холангіт є ускладненням жовчнокам’яної хвороби, але буває і первинним. Дізнаємося про його симптоми й лікування!

Боляче і вкрай небезпечно

Число пацієнтів з таким діагнозом стабільно збільшується. Первинний склерозуючий холангіт (ПСХ), як правило, «стартує» у 20-30 років, іноді в дитячому віці.

Приблизно 70 % пацієнтів з такою патологією є особами чоловічої статі. Але серед хворих холангітом вторинного походження, який стає ускладненням інших хвороб, переважають жінки старше 50.

Це досить серйозна патологія, смертність від якої складає від 13 до 88 %. Захворювання може призвести до розвитку запалення в тканинах печінки, легенів, підшлункової залози і жовчного міхура. Якщо хронічний холангіт повністю пустити на самоплив, це загрожує пацієнту розвитком цирозу, гепатиту, панкреатиту, перитоніту.

Чому запалюються протоки?

Холангіт зустрічається набагато рідше, ніж холецистит. Це захворювання може виникнути, якщо порушена цілісність оболонки жовчного міхура або на його внутрішній поверхні сформувався рубець. Факторами, що провокують розвиток цього синдрому, є хронічний застій жовчі, закупорка проток конкрементами або паразитами.

Буває, що холангіт розвивається після видалення жовчного міхура. Це зумовлено тим, що порушується передбачений природою процес утворення і надходження жовчі в дванадцятипалу кишку. Коли всі органи на місці і працюють правильно, жовч з печінки потрапляє в жовчний, де накопичується і набуває необхідну концентрацію. Якщо жовчного немає, то вона безпосередньо вступає в 12-палу кишку, але в цьому випадку речовина менш концентрований, тому процес травлення порушується.

Щоб запобігти ускладнення, досить дотримуватися дієти, їсти 5-6 разів на добу невеликими порціями. Після холецистектомії ризик розвитку холангіту зростає в кілька разів, тому краще відмовитися від смаженого, гострого, жирного, копченого, алкоголю і зменшити споживання цукру.

Як виявляється патологія?

При гострому холангіті картина хвороби буде такою:

• озноб;
• лихоманка;
• підвищене потовиділення;
• гіркий присмак;
• блювання;
• інтенсивний біль у правому боці;
• збільшення печінки;
• пожовтіння шкірних покривів;
• шкірний свербіж;
• температура;
• слабкість.

Якщо захворювання набуло рецидивуючий перебіг, то його симптоматика буде такою:

• постійна субфебрильна температура;
• пожовтіння склер;
• ниючий біль у правому підребер’ї;
• зниження ваги;
• погіршення загального самопочуття;
• втома, низька працездатність;
• збільшення селезінки і печінки.

Що і як обстежити?

Еслиприсутствуют симптоми, що вказують на холангіт, то лікування починають після детального обстеження печінки і жовчного. Для цього використовуються лабораторні та інструментальні методи, робляться біохімічні проби. При холангіті в крові виявляється підвищений вміст білірубіну, лужної фосфатази, а-амілази. Щоб виявити збудників хвороби, виконують дуоденальне зондування. Для виключення паразитарного зараження досліджують кал на наявність гельмінтів.

Ще одна високоінформативна діагностика – УЗД. Вона дає можливість виявити запалення і збільшення печінки. Рідше вдаються до КТ. Провідну роль у встановленні патології відіграє магнітно-резонансна панкреатохолангіографія — рентген-дослідження проток з використанням контрастної речовини, яка вводиться за допомогою ендоскопа.

Для визначення стадії хвороби призначають аналізи крові (в ній оцінюють рівень лейкоцитів) та сечі (для такої патології характерна наявність позитивної реакції на білірубін).

Як і чим проводять лікування холангіту?

Пацієнта, у якого діагностовано холангіт, поміщають у стаціонар, так як зазвичай хвороба протікає досить важко і загрожує небезпечними наслідками. Перші три дні хворий повинен опинятися від прийому їжі, а потім дотримуватися харчування в щадному режимі. Якщо відсутні механічні перешкоди, які утруднюють відтік жовчі, то використовують консервативне лікування.

Воно включає:

• препарати, що знижують інтоксикацію (глюкозо-сольовий розчин);
• жовчогінні засоби;
• спазмолітики — Меверин, Дротаверин;
• ферменти – Мезим, Панкреатин;
• антибіотики з групи сульфаніламідів, Метронідазол, Тетрациклін, Левоміцетин;
• для усунення болю – анальгетики;
• для ліквідації глистової інвазії – Мебендазол, Альбендазол;
• препарати, що підтримують печінку, – Адеметионин;
• для зняття свербіння – Рифампіцин, уродезоксихолевая кислота.

Якщо хвороба вдалося перевести в стадію ремісії, то пацієнту призначають фізіотерапевтичні процедури, грязьові і парафінові аплікації, електрофорез, лікувальні ванни. Хворому показано оздоровлення в санаторії з гастроентерологічним профілем.

Коли необхідна операція?

Лікарська терапія не завжди дає позитивний результат. Якщо вона не призвела до поліпшення стану або якщо з допомогою медикаментів неможливо відновити нормальний відтік жовчі, то доводиться використовувати радикальні методи. Оперативне втручання може проводитися за такими напрямами:

• ліквідація звуження протоки;
• дренування (прочищення міхура за допомогою дренажного катетера);
• видалення каменів;
• трансплантація печінки (при цирозі).

Операція часто робиться малотравматичним ендоскопічним способом.

Якщо виявлені симптоми хронічного холангіту та діагностика підтвердила цей діагноз, лікування (навіть хірургічне) не завжди гарантує успіх і повне одужання. Пацієнту доведеться регулярно забезпечувати очищення печінки і приймати антибіотики.

Головна причина, по якій запалюються жовчні протоки, – проблеми з жовчним. Тому цьому органу треба приділяти підвищену увагу. Хвороба виникає на тлі бактеріального інфікування, протікає дуже важко і при відсутності своєчасного і компетентного лікування має далеко не сприятливий прогноз. Тому при перших її ознаках слід звернутися до досвідченого гастроентеролога.