Синдром відкладеної життя – це захворювання, яким страждають не вміють радіти сьогоденню і постійно знаходять для цього причини. Складається враження, що люди не живуть, а репетирують. Зустрічаються з ким-то, в очікування «справжніх почуттів», як-то працюють, поки не запропонують гідне місце і т. д.

А потім розуміють, що життя пройшло повз і наздогнати її вже немає ніякої можливості. Усвідомлення призводить до нервового зриву і депресії. Як позбутися синдрому відкладеної життя?

Причини та ознаки хвороби, пов’язаної з очікуванням щастя»

Як зрозуміти, що ознаки хвороби вже присутні?

1. Постійно розповідають, що «займаюся цим, але воно моїм талантам не відповідає».
2. Подолавши перешкоду, нібито заважає розвитку, тут же зводять таке, таке ж значуще.
3. Не вміють задовольнятися цим, навіть якщо воно відкриває значні перспективи.
4. Кошти відкладаються на якусь важливу мету, при цьому дійсні потреби важливими не здаються.
5. Намагаються взяти на себе відповідальність за чужі вчинки, а от свої залишати поза «поля зору» оточуючих. При цьому власні емоції ховаються і придушуються.

Чому не виходить усвідомлювати дійсність?

Дуже важко навчитися приймати хід подій, якщо вони сформульовані ззовні. Але ж абсолютно незалежно від оточуючих і обставин жити неможливо.

Постійно здається, що завтра буде краще, ніж сьогодні. Людське життя-непередбачуване, завтра може і не настати зовсім.

Заважає насолоджуватися життям помилкове відчуття совісті: «Як я можу поїхати на курорт в дорогий готель, якщо навколо стільки бідних?» Можна подумати, що якщо відпочивати на 6 сотках городу, то бідні розбагатіють.

Вигода від синдрому відкладеної життя

Страждають цим синдромом в більшості випадків зайняті люди, які не досягли висот кар’єри. Їх психологія: я можу, але оскільки цього ніхто не розуміє, то я потім доведу! Потім – це коли складуться необхідні обставини, самі по собі.

Тобто людина нічого не робить, щоб змінити власне життя, але при цьому у нього створюється ілюзія, що тільки він і живе, і живе правильно.

Така позиція вигідна:

1. Можна не вирішувати конфлікти зараз, це дрібно.
2. Навіщо щось робити для близьких і себе? Сили витрачаються на оточуючих, вони це цінують, а сам… На свої проблеми і потреби очі закриваються.
3. Власна безвідповідальність не усвідомлюється – навколишні ж «цінують».
4. Жити можна спокійно, не замислюючись. Даний прийде завтра, ось тоді й доведеться мобілізуватися.

Навіть якщо розумієш, що життя якось дивно протікає, від неї не отримуєш задоволення, є чим себе заспокоїти – ти відповідальний і надійний, для випадкових… «супутників».

Як повернутися в сьогодення?

У психології синдрому відкладеної життя місця справжньому немає. Жити проходить повз, змінюються люди. Щоб надалі не відчути розчарування – життя пролетіло, а час світлого майбутнього так і не настав, необхідно навчитися жити сьогоденням.

Легко сказати: «Треба навчитися радіти з того, що відбувається, і оточуючим людям». Як до цього дійти, якщо вже сформувалася звичка жити завтрашнім днем?

Потрібно чітко визначити не тільки мета, але і час, який потрібно витратити на її досягнення. Записувати кроки, якими наближалися. Це потрібно, щоб потім зрозуміти – мета є, можна радіти.

Мета повинна відповідати вимогам:

• вона стосується тільки себе;
• залежить тільки від себе;
• при її досягненні необхідно спиратися на свої інтереси;
• вона повинна бути реально досяжна.

Кожен день потрібно виділяти час, коли живеш цим тут і зараз і присвячувати його собі, робити те, що цікаво. Наприклад: не мучитися совістю, якщо хочеться провести час в гаражі. В цей час з займуться собою, у них теж виявиться час для власних справ.

Коли починаєш займатися тим, що цікаво саме тобі і саме зараз, на реальні турботи кожен день буде приділятися більше часу. А, отже, причин для радості виявиться більше.

Витративши час на себе, обов’язково потрібно проаналізувати, які цілі досягнуті, посмакувати приємні моменти. Відокремитися від близьких – це не зрада.

Швидше навпаки, коли починаєш жити для себе, стаєш справжнім, а це зближує. Якщо люди усвідомлюють реальні потреби, то їм легше перебувати поруч. Вони бачать живої людини, а не «героя».

Кожен вчинок для чого призначається.

Ніколи не доводилося замислюватися, що вибираючи, як вчинити, зраджують власні цілі в догоду інтересів оточуючих – інакше опинишся «егоїстом».

Здійснюючи вибір між собою та іншими, потрібно захищати свої інтереси, вчиняти по своїм принципам. Потрібно постійно нагадувати собі, що своє життя більш цінна, ніж життя навіть дуже близьких.

Присвячуючи життя комусь, не тільки не зважаєш своїх потреб, але і нав’язуєш своє розуміння ситуації іншому. Це заважає обом випробувати задоволення у досягненні мети.

При цьому не можна дійсно стає егоїстом і відкидати чужі інтереси в ім’я власної вигоди. Треба дуже чітко відчувати межу між «порятунком» і «допомогою».

Як тільки починаєш рятувати людину, береш на себе відповідальність за його вчинки, у нього з’являється можливість до маніпуляції.

Допомога на прохання – кожен досягає при спільних зусиллях своєї мети. «Спасіння» – доводиться працювати на кого-то в збиток собі. Задоволення від таких вчинках досягти не вдасться, будеш почуватися використаними.

Втіха ж буде вже звичне. Сьогодні для себе часу не залишилося, зате завтра! А завтра, як вже було зазначено, може не наступити.

Потрібно навчитися виражати свої почуття відкрито.

Не варто ховати реальні емоції, приховувати ставлення до подій під маскою.

Не потрібно соромитися говорити правду, пом’якшувати думку через уявних переваг не виправдав надій компаньйона. Ніхто не винен в його важкій долі і невміння розпоряджатися власним життям. Якщо разом, то і відповідальність повинна бути рівною.

Всі проблеми вирішуються по мірі надходження. Не потрібно згладжувати гострі кути.

Якщо доводиться чекати завтра, то час треба проводити з користю і приємно. Очікування – це теж життя. Якщо її витрачати даремно, то отримати задоволення від майбутнього, яке може виявитися зовсім іншим, отримати не вдасться.

Майбутнього, як ми його уявляємо в мріях, насправді може і не бути. Воно може виявитися зовсім іншим.

Щоб було легше уявити, варто навести приклад.

Жінка робить пластичну операцію, так як в житті немає щастя із-за неправильної форми носа.

Буде гарний ніс, оцінить протилежну стать, на роботі запропонують «витринную» посаду.

Пластика зроблена, ніс змінився. І раптом жінка зауважує, що очікувала виглядати дещо по-іншому, та й оточуючі її ніс «потрібним» чином не зреагували.

Нічого не потрібно чекати, до щастя в майбутньому вічна відстороненість не призводить. Потрібно усвідомити раз і назавжди – можна жити тільки сьогоденням.

Кожен крок у цьому і наближає час світлого майбутнього.