Поняття емоційного вигорання з’явилося ще в далеких 70-х, коли американський психіатр Герберт Фрейденберг спробував охарактеризувати все більше і більше охоплює суспільство емоційне виснаження. Синдром навряд чи можна класифікувати як повноцінне психічне захворювання, проте, його прояви часто межують з дуже тривожними станами.

Емоційне вигорання – основні симптоми

Синдром емоційного виснаження – це проблема, найбільш поширена серед трудоголіків, чия професійна діяльність полягає в перманентному спілкуванні з людьми і турботи про інших. Здавалося б, саме бажання піклуватися і дарувати свою увагу людей і призводить до деяких діяльності педагога, лікаря та соціального працівника. Однак кількість професійних стресів, пов’язаних зі спеціалізаціями типу «людина-людина», перевищує показники в будь-якій іншій діяльності.

Постійне хвилювання і необхідність проявляти тепло і гуманістичне ставлення рано чи пізно може перевантажити внутрішній генератор позитивних почуттів – і тоді людина втрачає енергію до останньої краплі. Порушення емоційно-психологічного балансу з’являються у певний момент, у залежності від інтенсивності праці, умов і особистих чинників.

Так, наприклад, підраховано, що середній показник емоційного вигорання педагогів дорівнює 5 рокам. Це означає, що через 5 років старанної роботи більшість педагогів втрачають інтерес до власної діяльності. Втрачаючи позитивних емоцій по відношенню до професії, такі люди ризикують повністю втратити інтерес до своєї роботи.

Навряд чи хтось буде сперечатися, що від настрою багато в чому залежить успіх того або іншого підприємства. А вже те, що душевний стан безпосередньо впливає на фізичну форму, майже кожна доросла людина зможе підтвердити з власного досвіду. Порушення емоційної складової при синдромі вигорання проявляє себе комплексно. Звідси психологи виділяють кілька груп характерних симптомів.

Емоційні симптоми виражаються в таких станах:

• песимізм;
• депресії;
• підвищена дратівливість і агресивність;
• втома і апатія;
• повний крах ідеалів;
• почуття провини;
• ірраціональне занепокоєння;
• втрата зосередженості;
• черствість навіть по відношенню до близьких людей;
• деперсоналізація себе і оточуючих.

Фізичні симптоми виражаються наступним чином:

• відчуття постійної втоми;
• підвищена стомлюваність;
• надмірна пітливість;
• загальне нездужання;
• запаморочення і нудота;
• поява задишки;
• зміна маси тіла;
• безсоння;
• підвищений тиск і хвороби серця.

У поведінковому аспекті симптоми емоційного вигорання на роботі виражаються в імпульсивності, виправдання куріння і вживання спиртних напоїв, небажання працювати. Крім того, відзначається зниження інтелектуального потенціалу хворого та прагнення втекти від будь-якого роду соціальної активності.

Як видно з перерахованих вище симптомів, РЕВ охоплює всі сфери діяльності людини. Іншими словами, під впливом синдрому хворий повністю змінюється в особистісному і професійному плані. Тим не менше, знаючи симптоми, лікування емоційного вигоряння можна приступити досить швидко і повернути людину до звичної здорової життєдіяльності.

Хто перебуває в групі ризику?

Як вже говорилося раніше, синдром вкрай поширений серед певних професій. Однак ця недуга може застигнути не тільки на громадській роботі або в діяльності, де потрібно перманентна турбота про оточуючих.

Багато в чому в категорію ризику потрапляють люди з певним набором якостей і звичок, серед яких можна відзначити:

• принциповість у судженнях;
• відмінну старанність;
• підвищене почуття відповідальності;
• крайнощі і максималізм;
• перфекціонізм;
• повний самоконтроль;
• альтруїзм і схильність до самопожертви;
• знижену самооцінку;
• одержимість ідеями;
• надмірну мрійливість.

Багато відзначать, що більшу частину зазначених якостей можна вважати вкрай позитивними. Але саме такі люди, що володіють добрим серцем і розвиненим почуттям відповідальності, найбільш схильні до виснаження емоцій.

Ризикують вигоріти також люди, які звикли до різного радо залежностях. Так, якщо людина схильна стимулювати свою діяльність за допомогою алкоголю, енергетиків або нейростимуляторів, то аналогічна природна функція організму страждає на цьому грунті.

Крім трудівників, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням, РЕВ може вразити навіть домогосподарку. Справа в тому, що систематичні одноманітні дії, що виконуються щодня, можуть спровокувати дефіцит спілкування, який також згубно позначається на душевному стані. А якщо мова йде про молодій мамі, яка день у день змушена присвячувати 90% свого часу малюкам, не відволікаючись ні на які хобі або власні інтереси, РЕВ практично неминучий.

Особливу групу ризику складають фахівці, які проводять багато часу з психологічно нестійкими особами. Сюди можна віднести психологів і психіатрів, співробітників центрів допомоги та виправних закладів. Покликання таких людей – надавати психологічну підтримку іншим, і від них, як правило, чекають особливої стійкості.

Але саме ці професіонали найчастіше стають заручниками РЕВ. Відчуттям безвиході і боргу, яка потім переростає у синдром виснаження, може заразитися людина, вимушена доглядати за хворим родичем.

Іншу категорію ризику становлять люди, які з тих чи інших причин не можуть працювати за покликанням. А от для творчих людей РЕВ взагалі можна віднести до розряду професійних захворювань, зокрема, у акторів, художників і письменників, які багато в чому психологічно залежні від оцінки їх діяльності оточуючими.

Окремим фактором, що формує умови для СЕВ, можна назвати відсутність здорової конкуренції в професійному середовищі або повну неорганізованість робочого процесу. Старанна праця, позбавлений вектора, це вірний спосіб вигоріти на роботі.

Як борються з емоційним вигорянням: ефективність лікування

Лікування синдрому і його ефективність залежить, насамперед, від самого пацієнта. Але як самих перших кроків, які варто зробити хворому, треба визнати факт наявності захворювання і уповільнити темп життя та робочої діяльності.

Саме брак відпочинку та дорогоцінного часу, присвяченого самому собі, і привели людину до подібного стану.

Важливою поведінкової складової, що допомагає боротися з проявами РЕВ, є робота над власною самооцінкою.

Людина повинна постійно фіксувати свої навіть найменші успіхи і заохочувати себе за це.

Деяким особистостям, втім, не обійтися без радикальних методів. Якщо робота стала нестерпною, то зміна професійної спрямованості часом буває просто необхідна. У таких випадках допомагають різні курси, наприклад, іноземної мови, який давно збиралися вивчити, або придбання яких-небудь принципово нових навичок, які в подальшому можуть навіть стати базою для професійної діяльності.

Якщо ви відчуваєте, що перебуваєте на небезпечній межі, то слід приступити до профілактичних заходів.

В цілому профілактика емоційного вигорання не зажадає від вас ніяких складних маневрів.

• Позбавтеся напруги за допомогою відпочинку й хобі.
• Не вплутуйтеся в конфлікти, уникайте стресів.
• Ставте перед собою реальні цілі, будьте послідовні.
• Не забувайте про важливість саморозвитку.
• Діліться своїми почуттями з близькими людьми.
• Підтримуйте здоров’я і фізичну форму.
• Бережіть себе і будьте здорові!

Серед медикаментозного лікування варто віддати перевагу натуральним стимуляторів, начебто елеутерококу або лимонника.

А від безсоння і стресу допоможуть трав’яні відвари. В окремих випадках не зайвим буде відвідати грамотного психотерапевта, який допоможе сформувати правильні мотивації.