Вірус папіломи людини (ВПЛ) був відкритий, з точки зору науки, не так давно – у першій половині ХХ століття. Згодом прийшло і розуміння того, що косметичні дефекти в найбільш «незручних» місцях – далеко не головна небезпека, яку він несе організму, особливо жінки. Вірус папіломи виявився відмінним мутагеном, здатним з роками провокувати злоякісне переродження слизових статевої системи. А лікування вірусу папіломи людини у жінок особливо актуально тому, що зараз його вже впевнено пов’язують з розвитком 70% випадків раку шийки матки.

Причому цікаво, що такої ж залежності між раком статевого члена і інших частин статевої системи чоловіків не спостерігається, хоча активне розмноження вірусу папіломи на слизових і шкірі геніталій приносить їм стільки ж незручностей. Так і хворіють вони їм так само часто, як і жінки.

Походження та поширення збудника

Як і вірус герпесу, вірус папіломи є гарним провокатором змін в ДНК захоплених клітин. Він схильний до латентного перебування в організмі роками і відмінно вміє «водити за ніс» імунний захист, з часом послаблюючи її. На відміну від вірусу герпесу, сімейство вірусів папіломи людини набагато більше – понад шість сотень типів проти всього чотирьох, наявних «в активі» у герпесу.

Правда, найбільш небезпечних для жіночого здоров’я генітальних різновидів вірусу папіломи менше – «трохи за сорок. І не всі вони володіють однаковим канцерогенним потенціалом.

Іншими словами, існують як штами ВПЛ з низьким онкогенних ризиком, так і, навпаки, різновиди ВПЛ високого онкогенного ризику:

• до найменш небезпечним – ставляться 15 штамів;
• до найбільш канцерогенним – всього десять;
• нейтральних – відомо лише сім.

Шляхи передачі

Відповідь на питання, як передається вірус папіломи людини, наука знайшла майже відразу – ймовірно, тому, що він, як і вірус герпесу не дуже заразний. І шляхів передачі у нього всього кілька:

• статевий – як при невинних поцілунків, так і при повноцінному статевому акті;
• побутовий – з загальними предметами користування;
• родовий – коли нездатний проникнути крізь плаценту в період виношування вірус папіломи «добирається» до дитини при пологах.

Всі перераховані варіанти, по суті, є різновидами одного і того ж шляху – контактного. Вірус папіломи проникає крізь епідерміс (верхній шар шкіри) і починає розмножуватися там, де зароджуються всі без винятку шкірні новоутворення від родимих плям до базаліом – в базальному шарі шкіри. Тому провоковані вірусом зміни і призводять до появи папілом – новоутворень, одночасно схожих і несхожих з бородавками.

Вразити базальний шар вірусу папіломи простіше при наявності подряпин, ділянок, що пройшли косметичний пілінг або розчісування нігтями, шліфування. Так люди всього світу заражаються не тільки папилломами, але і пикою, грибком, сифілісом. При цьому вірус папіломи людини сам по собі не прагне до безконтрольного поширення. Швидкість захоплення їм нових ділянок шкіри залежить від того, наскільки швидко і, так сказати, ефективно рознесе вірус папіломи сам хворий.

Додаткові ризики створює й те, що слизові оболонки набагато більш чутливі до вірусу папіломи, ніж шкіра. Плюс, сам поділ на генітальні та будь-які інші бородавки вельми умовно. Так, навіть описані сорок «геніальних» типів вірусу папіломи людини просто воліють шкіру статевих органів. Але будь-генітальний штам папіломавірусу легко вразить слизові губ і рота, якщо контакт з хворим був не генітальним, а оральним.

Ознаки вірусу папіломи людини у жінок та його зв’язок з раком шийки матки

Симптоми вірусу папіломи людини найчастіше проявляються у періоді до трьох тижнів. Але в цілому для нього типовий довгий інкубаційний період – аж до декількох місяців або навіть років (в залежності від стану імунітету, особливо шкіри, на момент зараження). Вірус папіломи також схильний до переходу в латентну стадію з періодичними загостреннями.

Чим небезпечний вірус папіломи людини, так це своїм високим канцерогенним потенціалом. А ось температуру, лихоманку та інші погіршують самопочуття симптоми він викликає в одиничних випадках.

Основним і, як правило, єдиним симптомом зараження вірусом папіломи стає безліч дрібних, розташованих вогнищами новоутворень. Вони можуть з’явитися де завгодно, а місце їх появи зазвичай збігається з місцем проникнення вірусу папіломи. У процесі їх формування пацієнти можуть відчувати:

• свербіж;
• паління;
• підвищення місцевої чутливості;
• відчуття жару і тяжкості в зачеплену області.

Але в міру того як вже виник осередок закінчує рости, всі перераховані симптоми йдуть. Залишається лише дискомфорт від присутності бородавок, оскільки, на відміну від вірусу герпесу, утворені вірусом папіломи нарости не проходять з закінченням загострення.

Прийнято вважати, що вірус папіломи стає причиною появи одних папілом. Насправді ж так виглядають лише спровоковані ним утворення на шкірі. А освіти на статевих органах та інших слизових володіють іншими властивостями.

• Форма. Викликані вірусом папіломи новоутворення на малих статевих губах, піхві можуть нагадувати «кульки» на ягодах малини або неправильної форми численні опуклості, тобто, рости зовсім без ніжки і ледь виступати над поверхнею слизової оболонки.
• Колір. У більшості випадків генітальні бородавки, навіть якщо вони ростуть у ротовій порожнині, залишаються такими ж рожевими, як і навколишні тканини.
• Міцність. Папіломи на шкірі тіла незручні тим, що поки пацієнт ще не звик до їхньої присутності, їх легко пошкодити через властивої їм м’якості. Однак варто йому прийняти мінімальні заходи на уникнення їх травм, як з’ясовується, що вони стійкі навіть до миття досить грубої мочалкою. А ось генітальні бородавки нетерпимі до багатьох впливів. Відмінність пов’язано з тим, що клітини шкіри статевих органів за визначенням не можуть бути такими ж міцними, як і клітини шкіри тіла.

Все сказане стосується і утворень в ротоглотці, де б вони не знаходились, а також стінок піхви у жінок і слизової шийки матки. Дізнатися про появу колонії бородавок (тобто, про інфікування вірусом папіломи), якщо вона розташована в таких недоступних для огляду областях, можна лише по невеликих кровотеч і паління при коїтус або відразу після нього. Тому ознаки подразнення і травми слизової при відсутності видимих причин у будь-якому випадку повинні насторожувати.

Сам по собі секс фізіологічний, і в нормі (без травматичних «експериментів») він не несе організму загроз. А прихованих причин запалення і ерозій слизових оболонок статевої системи жінок вистачає завжди. Серед них інфекції, спайки, рак, що виник без будь-якої взаємозв’язку з вірусом папіломи, наприклад, при малігнізації фіброміоми. Нерідко злоякісний вогнище навіть розташований вище, а гній від його розпаду просто стікає в піхву, дратуючи його стінки.

Генітальні бородавки та онкологія

Взагалі, у раку шийки матки багато факторів ризику, включаючи:

• куріння – правда, переконливо пояснити взаємозв’язок між одним і іншим не в змозі жоден онколог або нарколог;
• травми, отримані при будь-яких обставин, але найчастіше просто при пологах;
• вік – з не цілком зрозумілих (швидше за все, гормонального характеру) причин рак шийки матки найчастіше виявляють у пацієнток у віці від тридцяти п’яти до сорока і від шістдесяти до шістдесяти п’яти років;
• генітальний герпес – інший потужний мутаген, крім вірусу папіломи;
• нерозбірливість у зв’язках – мабуть, цей фактор важливий через супутніх статевих інфекцій таких пацієнток.

Що стосується папіломи шийки матки, то самі бородавки виникають на ній нечасто, і звичайно мова йде просто про зараженні її тканин вірусом папіломи. Як вважається у гінекології, він вплітається в ДНК клітини слизової оболонки, викликаючи характерні для раку зміни, в тому числі швидке безконтрольне поділ його клітин. В результаті спочатку розвивається дисплазія слизової оболонки (передраковий стан), а потім:

• плоскоклітинна карцинома – більше 80% випадків пов’язані саме з нею, так як плоскі епітеліальні клітини будь-яких оболонок є оптимальними мішенями для вірусу папіломи;
• або аденокарцинома – при якій вірус папіломи вражає не плоскі, а залізисті клітини слизової шийки матки. На аденокарциноми припадають решта 20% випадків злоякісних пухлин шийки матки.

Істотних відмінностей між ними в перебігу та прогнозі немає. Різниця може створюватися тільки типом іспанця жіночий організм збудника. Так, вірус папіломи людини високого канцерогенного ризику здатний викликати передракові зміни в шийці матки всього за пару років, в той час як штам з низькою канцерогенністю незабаром затихне» самостійно без наслідків.

Як виявити ВПЛ

Якщо діагностика раку шийки матки не представляє складності та проводиться шляхом зовнішнього огляду, то швидкому розпізнання вірусу папіломи у жінок і чоловіків заважають кілька факторів.

• Скритність збудника. Подібно всім вірусам, вірус папіломи є внутрішньоклітинним паразитом, який до того ж надає перевагу «гніздитися» вогнищами, залишаючись малопомітним для імунного захисту тіла.
• Стертість симптоматики. Провоковані вірусом папіломи новоутворення також ростуть локальними вогнищами. Більше того, у жінок ріст перших колоній часто відбувається там, де їх неможливо виявити візуальним або тактильним шляхом.
• Плутанина з симптомами. Не всі бородавки, родимки і навіть самі папіломи викликані вірусною інфекцією. Так, одиничні новоутворення будь-якого типу з’являються на шкірі і просто з віком. Їх формування у міру старіння шкіри пов’язано з притаманною їй високою швидкістю регенерації, а також віковими збоями в обміні речовин і діленні клітин. А вірус папіломи тут абсолютно ні при чому.
• Тривалі ремісії. Більшість випадків зараження вірусом папіломи дійсно успішно лікуються самим імунітетом у періоді до року. Але канцерогенні його штами можуть залишати навіть після повного придушення усього пару вірусних телець, зате дуже небезпечних.
• Помірний дискомфорт. По-перше, спровоковані вірусом папіломи вогнища зростання бородавок не особливо заважають пацієнтові. По-друге, поширюється вірус папіломи повільно, і у жінок, нарівні з чоловіками, швидко виробляється звичка до його неминучим наслідків.

Найбільш незручними вважаються підошовні (із-за болю при ходьбі) бородавки і будь-які новоутворення на відкритих ділянках тіла. А до розростань в області геніталій хворі більш терпимі – особливо жінки, які не завжди про них здогадуються. Це небезпечна омана підтримується ще й небажанням представників обох статей обговорювати інфекцію вірусом папіломи з ким-небудь.

Методи діагностики

Отже, головне для лікаря – диференціювати зараження вірусом папіломи і шкірні новоутворення, що виникли з будь-якої іншої причини. Наприклад, та ж плоскоклітинна карцинома, тільки на шкірі тіла, а не слизової матки, теж схожа на групку потворних бородавок, а виникає вона і без усякого зв’язку з вірусом папіломи.

У разі виявлення бородавки на статевих органах попередній діагноз очевидний, оскільки без участі вірусу папіломи вони на слизових просто не з’являються. Найскладніше підтвердити взаємозв’язок з ним шкірних новоутворень, так як їх причиною може стати все що завгодно, починаючи від хронічних травм (натирання білизною, регулярний пілінг) до спадкової схильності.

Бородавки як єдиний зовнішній ознака інфекції вірусом папіломи виявляють методом зовнішнього огляду. У жінок також проводять кольпоскопію – огляд стінок піхви і шийки матки за допомогою спеціального бінокуляра з підсвічуванням, званого кольпоскопом.

Мазок зі стінок піхви або навіть шийки матки на предмет зараження вірусом папіломи малоінформативний, оскільки в ньому визначається лише бактеріальна/грибкова мікрофлора. А віруси, як відомо, розмножуються всередині клітин, приписуючи свою ДНК до ДНК цих клітин. Так що виявити фрагменти вірусу папіломи в просторі за межами клітини зазвичай не вдається, а антитіла до нього у виділеннях з піхви відсутні за визначенням.

Таким чином, аналіз на вірус папіломи людини при відсутності груп характерного виду бородавок де-небудь на тілі має свої особливості.

• Аналіз крові та біологічних рідин. У випадку з вірусом папіломи марні будь-які «хитрощі» лабораторії, оскільки локальне «гніздування» вірусу папіломи, що робить його малопомітним для імунітету. Воно ж майже виключає поява антитіл до нього в крові та лімфі/плазмі/сироватці крові в достатніх для ідентифікації вірусу папіломи кількостях.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Саме вигідну відмінність цього методу від звичайного аналізу крові полягає у здатності виділити з зразка крові навіть фрагмент ДНК/РНК збудника або антитіл до нього, а потім відтворити його не одну тисячу разів – до тих пір, поки стане зрозуміло, яким збудника він належить. А найбільший його недолік його полягає в великій кількості «сміття», який він знаходить в крові. Однак ПЛР часто призначають при підозрі на вірус папіломи, так як альтернатив все одно не надто багато.
• Дайджин (Digene)-тест гібридного захоплення. Дайджин-тест схожий з ПЛР в тому, що він визначає наявність у зразку фрагментів чи цілих молекул ДНК і РНК, але виключно вірусу папіломи. Тобто, ймовірність помилкового спрацьовування» у випадку з ним майже нульова. В той же час таким способом досліджують не кров, а матеріал, взятий при зіскобі – зі слизової шийки матки. Метод особливо точний у поєднанні з цитологічним дослідженням – широко відомим тестом по Папаніколау – яке проводиться з допомогою наноситься місцево барвника. Зазвичай дослідження по Папаніколау застосовується для діагностики передракових і злоякісних змін у тканинах шийки матки і цервікального каналу, спровокованих вірусом папіломи.

Терапія науковими та народними засобами

Найбільша проблема сучасної медицини полягає у відсутності ефективних препаратів від будь-яких вірусів, включаючи вірус папіломи. Бактерії, найпростіші, грибки та ін. не схильні до глибоких мутацій, в той час як віруси, навпаки, використовують свою здатність видозмінюватися до нескінченності в якості основного способу виживання. Тому засіб, розроблене проти одного штаму, зазвичай не діє на інші. А створювати вакцини проти кожного з них з урахуванням їх кількості дорого і складно, хоча у випадку з вірусом грипу використовується навіть такий підхід.

Імуностимулятори

По відношенню до вірусу папіломи людини подібні рішення поки не застосовуються, і ніяких спеціальних таблеток від папілом не існує. Найкраще, що може запропонувати нам наука в даний час, це імунні препарати – стимулятори клітинного противірусного імунітету, що містять вже «готові» інтерферони. Інтерферонами називаються особливі білки на поверхні клітин, що виробляються у відповідь на зараження саме вірусами і перешкоджають їх проникненню крізь клітинну мембрану. На самому початку хвороби їх число зростає, а через пару-трійку тижнів після одужання знову знижується до норми.

Інтерферони різних типів ефективні не тільки проти грипу, але й інших вірусів, включаючи вірус папіломи, хоч вони і не полюють на «прибульців», подібно лейкоцитів, макрофагам. Проблема з ними лише одна – специфічний метод доставки в кров. Вони руйнуються в шлунково-кишковому тракті. Тому приймати такі засоби у формі таблеток, капсул, супозиторіїв безглуздо – тільки у вигляді ін’єкцій.

Симптоматичні заходи

Оскільки основним симптомом вірусу папіломи є бородавчасті нарости, боротьба з ним зводиться до їх видалення методами:

• кріодеструкції – руйнування рідким азотом;
• електрокоагуляції – нагрівання до температури розпаду за допомогою точково спрямованих електродів;
• лазерного видалення – по суті, такого ж припікання, як і у випадку з електричним струмом.

В залежності від рівня клініки, особливостей випадку і побажань пацієнта можна також використовувати звичайний скальпель, припікання кислотою та інші методи. Точно так само роблять і з початковими стадіями дисплазії шийки матки у жінок, інфікованих вірусом папіломи – вирізують всі тканини з уже наявними змінами на клітинному рівні, плюс невеликий «гарантійний» запас прилеглих шарів.

Недолік у такого лікування лише один – низька ефективність, так як першопричина всіх цих змін у вигляді вірусу папіломи не лікується зусиллями хірурга. Залишаються від нього і рубці (або плями від хімічного опіку). Крім того, майже завжди є хоч і невеликий, але ризик розвитку злоякісного утворення внаслідок зараження вірусом, що викликає шкірні розростання.

Альтернативне лікування

Народні засоби безсилі проти вірусу папіломи людини так само, як і всі перелічені вище винаходу науки. Найкраще, що було і є в арсеналі знахарів від інфекцій – це отруйні рослини зразок кольору бузку, кори дуба і навіть аконіту (використовується в рослинній хіміотерапії, коли від пацієнта відмовилася офіційна онкологія).

Ефект від них схожий на такий у антибіотиків, оскільки отрути в їх складі згубні для збудників – не тільки тканин тіла. Але на віруси, включаючи вірус папіломи, вони майже не діють, оскільки клітини вкрай неохоче пропускають в своє середовище незнайомі і тим більш токсичні сполуки, а вірус розмножується виключно всередині неї.

Таким чином, відвари, настоянки, настої з помірно отруйних рослин годяться лише для терапії бактеріальних, грибкових, глистових інвазій. А в лікуванні вірусу папіломи народна медицина керується тими ж методами, що і офіційна, обмежуючись усуненням розростань на шкірі. Просто тут частіше використовується не високоточне обладнання, а інші заходи.

• Перетягування ниткою. Якщо у новоутворення є ніжка. Основний недолік методу – збереження цієї самої ніжки, хоча, з медичної точки зору, вона вдвічі небезпечніше будь-яких інших частин наросту.
• Випалювання кислотою. Будь, лише б концентрованою. Метод ефективний і застосовується навіть в косметології, хоча він і залишає після себе різнокольорові плями. Варіант методу – випалювання скіпою.
• Виведення жовчю. Особливо часто застосовується при лікуванні підошовних бородавок і мозолів.
• Руйнування перекисом водню. Один з найбільш м’яких варіантів, запозичених у офіційної медицини. Правда, перекис «бере» далеко не всі шкірні новоутворення і ніяк не зачіпає їх небезпечну ніжку.

Тому народна медицина теж в силах позбавити хворого від найбільш псують зовнішність вогнищ, викликаних вірусом папіломи. Недоліки її підходу порівняно з дуже схожими прийомами апаратної косметології лише в тому, що при зниженому загальному травматизм вона частіше залишає в нижніх шарах шкіри ніжку – основу новоутворень. Плюс, в її арсеналі немає ніяких засобів видалення бородавок зі слизових оболонок – губ, щік, вагіни, клітора, головки статевого члена. Тим більше вона безсила проти вже почалися змін у тканинах шийки матки у жінок.

Попередження захворювання

Вважається, що щеплення від папіломавірусу вже існує і допомагає запобігти зараженню їм жіночої статевої системи. Інший профілактики захворюваності вірусом папіломи все одно немає, оскільки від зараження їм не рятує навіть презерватив (зберігається тісний контакт партнерів прилеглими ділянками шкіри).

Саме із-за відсутності переконливих альтернатив препарат, випущений в 2006 році американською компанією «Мерк і Ко» (Merck & Co), майже відразу придбав світову популярність. Мова йде про створеної з допомогою методів генної інженерії вакцину від вірусу папіломи під назвою «Гардасил». Передбачається, що вона формує стійкий імунітет до чотирьох найпоширенішим штамів вірусу папіломи. Трохи пізніше з’явився більш дешевий аналог «Гардасила» під назвою «Церварікс», що випускається одним виробником і дає імунітет від двох, а не чотирьох, штамів папіломавірусу.

З одного боку, з появою вакцин від раку шийки матки ситуація з ним у всьому світі повинна була кардинально змінитися (більше десяти років – достатній термін). З іншого ж, нічого подібного не сталося, і тому є ряд причин.

• Ефективність. Неважко помітити, що вакцинація від чотирьох нехай навіть і найбільш поширених видів вірусу папіломи з сорока тільки генітальних – це далеко не 100% захисту.
• Безпека. За неї до обох препаратів претензій ще більше. Так, випробування «Гардасила» тривали всього два роки, хоча цього недостатньо, і їх обов’язковий термін в РФ, наприклад, становить п’ять років. При цьому з 2007 року по теперішній час в США було у судовому порядку доведено вісімнадцять летальних випадків серед дітей і підлітків, викликаних саме вакцинацією «Гардасилом». Неофіційно звані цифри – близько 40 випадків смертей і більше тисячі – різні розлади здоров’я: від безпліддя до системних аутоімунних патологій. Однак ці претензії до вакцини від вірусу папіломи довести так і не вдалося.

При прийнятті особистого рішення, наскільки безпечні та ефективні обидві зазначені вакцини від вірусу папіломи, не завадить також згадати, що у компанії-виробника «Гардасила» вже є досвід створення летальних препаратів. Зокрема, «Віокса», який передбачалося застосовувати для лікування артриту, але довелося зняти з виробництва через те, що в 2010 році він був визнаний причиною смерті 10 тис. лікувалися ним хворих.

Про «Цервариксе» у всіх зазначених аспектах відомо набагато менше. І хоча судових позовів до нього поки ніхто не подавав, щеплення від ВПЛ з його допомогою викликає ще більші сумніви. Адже може виявитися, що побічні ефекти препарату наносять організму більше шкоди, ніж будь-який зі штамів папіломавірусу, просто поки що про це ніхто не знає.