Розпізнати вид рани і прийняти відповідні заходи повинен уміти кожен. Правильне лікування допомагає рані швидше зажити, а також виключає виникнення інфекції, яка не тільки болюча, але і небезпечна для організму. З цієї статті ви дізнаєтеся, як лікувати мокнучу рану самостійно, а також як визначити, що рана надто серйозна для самолікування.

Мокнуча рана — що це таке?

Раною називається пошкодження м’яких тканин будь-якої частини тіла, різної глибини і з різним ступенем ураження шкіри, судин, порожнин, органів і кісток. Також прийнято в медичній класифікації, що до ран відносять зовнішнє, механічне пошкодження, а поразка тканин зсередини, наприклад, при інфекції, вважають виразками.

Щоб визначити проблему, потрібно оглянути ранову поверхню. Вирішальною ознакою є постійне і рясне виділення сукровиці — плазми крові. Таким чином, мова йде про травму тканин, поверхня якої постійно мокра через виділення так званого фільтрату.

Причини появи ран такого харрактера:

• опіки вогнем, гарячими предметами, окропом, парою;
• сонячні опіки;
• опіки від їдких хімічних речовин;
• електричні та лазерні опіки (побутові або після косметичних операцій);
• порушене кровопостачання ділянки тканин;
• запалення шкіри (дерматит, екзема та ін);
• бактеріальні та грибкові ураження шкіри і слизових;
• роздратування від синтетичного білизни;
• натертості та мозолі;
• попрілості у паху, під грудьми у жінок, у пахвах через поту;
• пупкові ранки у новонароджених;
• пролежні у лежачих хворих;
• здерта шкіра, зяючі розрізи тощо

Що робити, якщо рана мокне і треба з цим боротися?

Це стан, з одного боку, дає можливість сукровице, що містить продукти розпаду клітин, вільно відходити. Але з іншого боку, це завжди означає рясне інфікування. І небезпека полягає як раз в зараженні прилеглих тканин і органів, а також усього організму — сепсис.

Щоб надати першу допомогу, треба зробити асептичну пов’язку. Підійде стерильна серветка чи просто чиста тканина, якій потрібно прикрити поранену поверхню.

Якщо в тканинах глибоко засіли сторонні предмети, кровотеча посилюється, розрізані або розірвані тканини розходяться більш ніж на 1 см, шкіра відсутній на площі більше сірникової коробки, є ознаки больового шоку — це все говорить про те, що зараз потрібно їхати до хірурга-травматолога. Якщо небезпеки немає, можна продовжити обробку самостійно. Чим обробляють мокнучі рани?

Як ми зазвичай загоюємо рани будинку? Мажемо йодом або зеленкою. Але запам’ятайте, що наносити їх на оголені тканини не можна, так як вони припікають поверхню, і сукровице нікуди виходити, крім як вбиратися в тканини — це веде до сильного запалення і нагноєння. Потрібно використовувати інші препарати з антисептичною дією для очищення й обробки.

Приблизний список антисептиків, якими можна обробити свіжі опіки, садна, порізи:

• бактосин;
• горостен;
• дезмистин;
• діоксидин;
• декасан;
• мірамістин;
• октенисепт;
• повідон-йод;
• унисепт;
• эктерицид;
• хлоргексидин.

Для первинного і подальшого очищення ран приготуйте на вибір: розчин перекису водню 3%, який не так добре дезінфікує, проте відмінно очищає і зупиняє кровотечу, розчин фурациліну (1 таблетка на 100 мл теплої кип’яченої води) або ізотонічний розчин — кип’ячену охолоджену воду з додаванням кухонної солі в пропорції 0,5 чайної ложки на 1 склянку води.

Ці ж розчини застосовуйте, щоб відмочити і зняти раніше накладену пов’язку, присохлу до ранової поверхні. Очистити краю і при необхідності зняти ексудат можна тими ж розчинами на марлевому кульці, затиснутому в пинцете. Перед маніпуляцією потрібно ретельно вимити руки і протерти їх спиртом.

Після зняття пов’язки і очищення, можна накласти шар підсушують присипки з антибіотиками місцевої дії. Наприклад, часто використовується присипка Житнюка (цукрова пудра+стрептоцид+ксероформ+борна кислота). Поки не утворилася грануляційна тканина, тобто поки місце мокне або гноїться, зовнішньо краще використовувати порошки і розчини з підсушують ефектом, а від мазей відмовитися.

Чим краще підсушити мокнучу рану?

Залежно від ступеня інфікування застосовуються різні засоби. Якщо поранення неглибоке, але повільно загоюється, дозволяється наносити на його краю сіточку йодом, зеленкою, фукорцином. Поверхня з ексудатом (сукровицею) акуратно протирають спиртовою настоянкою календули або березових бруньок.

Якщо утворення сухих кірочок йде занадто швидко, і нагноєння не встигає виводити ексудат назовні, дуже важливо підтримувати ранову поверхню сухою, але м’якої. Нагноєння практично не гояться в стані «під струпом», тому їх поверхню потрібно пом’якшувати гіпертонічним розчином кухонної солі. На відміну від ізотонічного, в ньому пропорція солі та води становить 1:10.

Крім підсушування, 10% сольовий розчин бореться з гнильними бактеріями і відтягує гнійні виділення назовні. Не знімаючи марлеву серветку, потрібно поливати хворе місце цим розчином близько 1 хвилини (потрібен приблизно 1 літр рідини) над умивальником, ванною або тазом, кожні 4 години. При такому режимі промивання свіжу перев’язку і закладку ліки в рану можна робити раз в 2 доби без шкоди для загоєння.

Лікування інфікованих мокнучих ран

Щоб вилікувати інфекцію і прискорити регенерацію тканин, на них кладуть тонкий шар порошкоподібного препарату з антибіотиком. Порошок допоможе трохи підсушити поверхню і знищить на ній популяції мікробів. Лікарі призначають для цієї мети порошок стрептоциду або сульфаніламідів, пеніциліну, левоміцетину, ксероформу, а також комбіновані препарати антибактеріальної та протигрибкової дії, наприклад, банеоцин.

Закладка порошку робиться так: на очищену ранову поверхню наноситься з ватною пензлики (можна зробити самим) тонкий шар препарату, товщиною не більше 0,5 мм, тобто потрібно акуратно припудрити місце.

Потім прикрити його сухою стерильною марлевою серветкою і перебинтувати в 4-5 шарів. Через 4 години перев’язку вже потрібно зволожувати сольовим розчином, однак якщо гною мало або зовсім немає, можна припинити таке промивання і обмежитися щоденної обробкою і перев’язкою до повного одужання.

Якщо зовнішній вигляд поранення і больові відчуття погіршуються (тканини темніють, розпухають, пульсують), а запалення явно захоплює сусідні ділянки, потрібно не гаючи ні дня звернутися до лікаря. Крім місцевого лікування лікар випише антибактеріальний препарат всередину (таблетки, капсули тощо) для системного придушення інфекції. У багатьох випадках без антибіотика, прийнятого усередину, не обійтися.

В ідеалі, невеликі поранення після належного лікування гояться за 7-10 днів, інші потрібно лікувати 3-4 тижні і застосовувати кварцування, прогрівання, лазер, масаж.

Довго загоюються залишають важкі рубці і призводять до загибелі цілих ділянок м’язів і шкіри, що фактично не підлягає відновленню. Тому будьте відповідальні по відношенню до свого здоров’я і піклуйтеся про нього правильно!