Синдром дефіциту уваги – ці слова знайомі багатьом сучасним батькам. Що це таке? Діагноз, що вимагає медикаментозного лікування і ретельного спостереження лікарів, або особливості нервової системи, зумовлені віком і властивостями темпераменту?

Термін «синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей», або СДУГ, з’явився у лікарській практиці порівняно недавно, в 80-х роках 20 століття. І досі психіатри і неврологи розходяться в думці, чи дійсно дефіцит уваги у дітей є патологічним станом, або це індивідуальна особливість організму, не вимагає медикаментозного втручання.

Оптимальний вік для діагностики дефіциту уваги у дітей

Постановка діагнозу дефіцит уваги потребує певного віку дитини, по досягненні якого, можна говорити про наявність патологічних моментів, притаманних цим порушенням.

Діагноз СДУГ не ставиться дитині віком до чотирьох років, а більш повну та об’єктивну картину фахівці зможуть відстежити, тільки коли дитині виповниться п’ять років. Лікар ставить діагноз синдром дефіциту уваги дитині грудного віку або не досягла трьох років вимагає серйозної перевірки своєї професійної компетенції.

Пов’язано це з тим, що незрілість нервової системи маленької дитини не дозволяє об’єктивно оцінити ознаки, які необхідні для постановки цього діагнозу. І дуже важко провести межу між варіантами норми (обумовленої особливостями темпераменту і індивідуального фізіологією) і тим, що дійсно може виявитися відхиленням.

Оптимальним часом для звернення до фахівців з приводу відхилень, пов’язаних з СДУГ є віковий проміжок від чотирьох до семи років.

Ознаки

Основні ознаки синдрому дефіциту уваги у дітей, виявлення яких може послужити приводом для звернення батьків до профільних фахівців:

Порушення уваги

Дитина з працею зосереджується на деталях, тому може допускати багато помилок у письмових видів робіт; йому важко запам’ятати послідовність завдань під час групових ігор, може бути дуже забудькуватим. Часто втрачає речі, іграшки, шкільне приладдя.

Надмірна рухливість, або гіперактивність

Виражається в неспокійних рухах кінцівок рук і ніг, неможливості тихо і довго сидіти на одному місці. Стан безупинного руху, в якому перебуває дитина.

Імпульсивність

Дитина може відповісти на питання, не вислухавши його до кінця, не любить чекати свій черзі в колективних іграх та інших ситуаціях. Не може проводити час поза увагою дорослих, «влазить» в їх бесіди, перебиває.

Для того щоб з упевненістю говорити про синдром дефіциту уваги, як про патологічному стані, необхідно визначити наявність у поведінці дитини мінімум 6 з перерахованих вище станів, а також переконатися в тому, що ці стани мають місце протягом тривалого відрізку часу (мінімум півроку).

Таким чином, діагноз СДУГ можна встановити шляхом короткого зовнішнього візуального огляду, навіть якщо профільний спеціаліст (психіатр чи психотерапевт), до якого ви звернулися, вважається висококваліфікованим в своїй області. Більш того, ця проблема знаходиться не тільки в площині клінічної медицини, але і тісно пов’язана з такою сферою вивчення корекції поведінки людини як педагогіка. Тому консультації з викладачами, які керують процесами навчання дитини, теж не будуть зайвими.

Що далі?

Якщо по ряду об’єктивних ознак фахівці, до яких ви звернулися, все ж визнали наявність у вашої дитини порушень, пов’язаних з синдромом дефіциту уваги, то вони ж і запропонують вам ряд заходів, спрямованих на корекцію цих проявів.

Заняття являють собою набір вправ по тренуванню уваги, розвитку навичок мовленнєвої регуляції, їх координації з фізичною діяльністю. Методику та склад вправ у кожному випадку індивідуально підбирає спеціаліст, і в подальшому ви зможете займатися необхідною корекцією самостійно, в домашніх умовах.

Загальні універсальні рекомендації по корекції дефіциту уваги у дітей

Створення позитивної атмосфери в сім’ї, наявність тісного фізичного контакту з дитиною (не забувайте про обіймах, погладжуваннях).

Правильна і розумна організація діяльності дитини протягом дня: режим дня, чергування періодів розумової активності і фізичної. Необхідно обмежити перегляд телевізора і звести до мінімуму дозвілля в суспільстві персональних комп’ютерних пристроїв. Прекрасною альтернативою такого проведення часу будуть заняття спортом. Гіперактивним дітям будуть корисні плавання, легка атлетика, велоспорт, східні єдиноборства. Заняття спортом забезпечать прекрасний позитивний ефект, якщо будуть систематичними і тривалими.

Позитивне підкріплення

Діти з синдромом дефіциту уваги дуже чутливі до похвали і це полегшить батькам роботу з їх поведінкою. Всіляко заохочуйте ті дії, в яких дитині вдається досягти концентрації уваги (гра з кубиками, розфарбовування, прибирання будинку). При цьому дуже важливо, щоб дитина доводив справу до кінця. Якщо ж він, схвалений вашою похвалою, залишив заняття і переключився на інше, то це неправильно.

Розробка оптимальної системи заборон

Вона повинна передбачати не фізичне покарання (що у випадку з гіперактивними дітьми категорично протипоказано), а створення альтернативних пропозицій. Механізм простий — «ось так не можна, але ось так і так — можна».

Медикаментозне лікування СДВГ

На поточний момент ефективність медикаментозного лікування дітей з синдромом дефіциту уваги науково не обґрунтована.

Більш того, ряд препаратів, які все ж іноді намагаються призначити неврологи нейролептики широкого спектру дії. Ці ліки мають побічні дії, ризик від яких у багато разів перевищує їх гіпотетичну (не доведену клінічно) корисність.

Більше того, багато фактів говорить на користь того, що застосування ліків для лікування СДВГ викликано, насамперед, комерційною стороною питання, і активно заохочується фармацевтичними компаніями, що спеціалізуються на виробництві препаратів цієї групи.

Так, наприклад, в американських школах наявність у класі дітей з СДУГ дасть можливість отримати школі матеріальну допомогу від федеральних властей. Тобто школи фактично зацікавлені в тому, щоб серед учнів були діти з таким діагнозом. Адже мати в класі рухомого непосиду — одні клопоти, а дитини, навчання якої дозволяє отримати додаткову матеріальну вигоду — справа інша. Як тоді можна говорити про неупередженість, коли мова заходить про постановці діагнозу синдром дефіциту уваги у дітей?

Синдром дефіциту уваги у дитини — не вирок! А цілеспрямована і зважена політика батьків, спрямована на роботу з цими порушеннями поведінки у дитини, швидко дає тривалий позитивний ефект.

Педагог-консультант розповідає про гіперактивність і дефіцит уваги у дітей, як допомогти дитині: