Традиції та національні звички — це те, що створює комфортну атмосферу нашого буття, прихильність до певного суспільства і ілюзію власної захищеності і стабільності. Однією з таких традицій є кулінарія, втілює в собі все: національний світогляд, віросповідання, культуру, природні особливості та історію народу.

А національне новорічна страва — це, в першу чергу, ритуал по залученню в будинок успіху і багатства з незмінною вірою в хеппі енд наступних 12 місяців, які вже стоять на порозі.

Буратіно на десерт

Якщо в Росії напередодні Нового року прийнято прикрашати дерева, то у багатьох європейських країнах з ними здавна надходили куди менш гуманно: їх били і палили. Правда, не цілком, а вибираючи в якості жертви одне значних розмірів поліно. Ця традиція сходить до стародавніх кельтів і в первинному вигляді практично втрачена, хоча і не скрізь.

З часом дерев’яне поліно трансформувалося в новорічний торт-рулет, який сьогодні можна зустріти майже на кожному новорічному столі в багатьох європейських країнах — Іспанії, Франції, Сербії, Чорногорії та ін. На зрізі десерт стилізований під спіл дерева, а зовні оформляється як можна більш схожим на деревну кору. Подається він на завершення святкового застілля, тому жителі цих країн неодмінно намагаються залишити для нього в шлунку вільне містечко. Кожен при цьому повинен свято вірити, що саме з цього полешка в наступному році з’явиться чарівний Буратіно, який принесе в дім золотий ключик від щастя.

Поки годинник дванадцять б’є

Саме за цей проміжок часу іспанці повинні встигнути з’їсти дванадцять заздалегідь приготовлених і насипаних у святковий келих виноградин. Щоб без затримок знищити їх з такою швидкістю, шкурки з плодів знімаються заздалегідь, а кісточок всередині не повинно бути зовсім. Тим, кому лінь не тільки чистити, але і вважати, місцева торгівля люб’язно пропонує готові баночки, в яких приготовлено рівно 12 виноградин.

Такий же звичай відомий і на Кубі. До речі, з кожним ударом там потрібно ще встигнути загадати бажання на кожен місяць наступного року. Напевно кубинцям доводиться не інакше як напам’ять заздалегідь вчити текст так, щоб той відскакував від зубів. Або ж становити долі «замовлення» на кожен місяць без докладного опису кожного пункту свого запланованого життєвого благополуччя.

Голова, лапи і хвіст

Те, що у нас називається «запекти птицю», для китайців означає дещо інше. Птах тут в новорічну ніч символізує сім’ю, і відрізати окремі частини від цієї сім’ї не прийнято. Тому на стіл блюдо подається як є — з головою, лапами, хвостом і дзьобом, як символ цілісності первинного осередку суспільства. Найчастіше це буває качка, рідше — гуска, курка, перепілка або куріпка. Те ж саме стосується і риби: вона є частою гостею новорічного столу, запікається цілком і має подібну символіку.

Інші страви китайської застілля в цей день зазвичай відносяться до вегетаріанської кухні, і нехай вас не обдурить навіть присутність на столі пельменів. Вони, звичайно, можуть бути і з фаршем, але з таким же успіхом в них можуть виявитися каштани, горіхи, фініки або якісь солодощі або овочі.

Тут у китайців виявляється несподіване схожість і спорідненість душ з поляками. Під Новий рік у Польщі теж віддають перевагу овочам і фруктам, роблячи виняток лише для фаршированого коропа, рецепт приготування якого є національною гордістю. І овочевих страв тут повинно бути рівно дванадцять.

Ще одним рибним винятком у населення Польщі є оселедець. З’їдений під бій місцевих курантів такий шматочок риби, за місцевими повір’ями, має принести в прийдешньому році щастя. Ця думка цілком поділяють і німці. Напевно, ніщо так не відтіняє традиційний келих з шампанським, як ця символічна закуска…

Що б таке з’їсти, щоб розбагатіти?

Під Новий рік прийнято їсти не тільки смачно, але і зі змістом. Традиційні національні страви найчастіше мають символічний сенс – служать для залучення в будинок багатства, щастя та інших життєвих благ. Саме з багатством пов’язаний звичай є під Новий рік страви з сочевиці в Італії, Чехії та деяких інших країнах, а також у південних американських штатах. Сочевиця за своїм зовнішнім виглядом нагадує дрібні монетки, багато з’їси — розбагатієш. А ось американці північних штатів вирішили не розмінюватися по дрібницях, і за новорічної трапезою тут прийнято смачно хрустіти свіжими зеленими капустяним листям. Асоціації, ми думаємо, зрозумілі.

У Румунії капустою не хрустять, хоча в цій країні вона також є символом матеріального достатку. Тут вона подається до новорічного столу в іпостасі голубців, в тушкованому вигляді. Бути може, в цьому і криється таємний сенс такого різного економічного добробуту цих країн?

Зуб на щастя

У Румунії і Греції напередодні наступаючого свята обов’язково печуть пироги, кекси або інші борошняні вироби з сюрпризом. Одним з них є монетка, яка повинна принести щастя тому, кому дістанеться. Для дівочої компанії замість монетки в випічку іноді кладеться колечко, яке обіцяє дівчині швидке заміжжя, раскусившей щасливий пиріжок. Головне при цьому — кусати обережно, тому що зі зламаним зубом виконання новорічного пророцтва може опинитися під великим питанням. А ось того, що розкусить тісто і виявить там гіркий перець, можна тільки поспівчувати. Прийдешній рік для нього навряд чи виявиться щасливим. Негуманний, прямо скажемо, звичай!

Птах щастя

У багатьох країнах домашня птах є символом щастя. От тільки її присутність на новорічному столі у різних народів трактується часом з точністю до навпаки. У Китаї, Америці, так і в нас запечена цілком індичка, качка або, на худий кінець, курка ставиться на стіл як символ майбутнього благополуччя. А ось в Угорщині, Югославії, Австрії ні гусей, ні качок, ні індичок з курми на новорічному столі ви не зустрінете. Тут свято вірять, що якщо в цю ніч з’їсти птицю, то щастя відлетить безповоротно.

Звичайно ж, все це лише звичаї та повір’я. Щастя не можна з’їсти з шматочком оселедця або зловити у вигляді качки або індички. І неважливо, чи встигне іспанець з’їсти 12 виноградин або польська господиня — приготувати 12 овочевих страв. Головне — вірити в те, що саме так і буде. Тому що тверда віра в краще — це саме той замовлення, який Дід Мороз, як би він не називався в різних країнах, завжди виконує бездоганно точно.