Почуття страху знайоме нам і в дорослому віці, але якщо ми трохи покопаємося у спогадах про власне дитинство, то неодмінно згадаємо величезна кількість страхів. Всі люди бояться тих чи інших речей.

Для кого-то найстрашнішою здається смерть, а хто-то кожен день побоюється за безпеку близьких. Утім, тривога і неспокій – це природні функції нашого мозку, які вкрай корисні у багатьох ситуаціях, адже таким чином ми можемо попередити небезпеку. В такому стані ми намагаємося сховатися подалі від передбачуваного джерела небезпеки, яке може навіть загрожувати нашому житті.

Тим не менш, багато страхи носять патологічний характер і іменуються фобіями. Особливо ірраціональна тривога притаманна малим дітям. Справа в тому, що малюки мають неймовірно розвиненою уявою і вразливістю, і дитячий страх може народитися з будь-якої речі чи явища.

Деякі діти настільки схильні до проявів фобій, що це відбивається на їх фізичному здоров’ї та психічному розвитку. Саме тому батьки повинні уважно спостерігати за дітьми, особливо з трирічного віку, коли вони починають активно пізнавати навколишній світ і здобувати власний досвід.

Причини розвитку

Перш ніж встановити, як боротися з дитячими страхами, з ірраціональними тривогами, варто розібратися, з яких причин у малюка може розвинутися підвищена занепокоєння і недовірливість:

• сварки в сім’ї, з’ясування стосунків між батьками у присутності дитини;
• надмірна опіка і недовірливість з боку батьків;
• скутість і замкнутість у поведінці малюка, надмірна сором’язливість;
• суворе ставлення, вимогливість і звичка карати за найменші провини;
• несприятлива емоційна ситуація під час вагітності матері;
• патології нервової системи у малюка;
• звичка дорослих постійно залякувати різними персонажами за непослух.

Як попередити розвиток зайвої боязкості у дітей – основні правила

Якщо вам ще не довелося зіткнутися з дитячими страхами і їх проявами, значить, саме час приступити до профілактичних заходів.

Здорова психіка вашого малятка практично повністю залежить від правильної поведінки дорослих:

• слідкуйте за тим, щоб вагітність протікала в спокійній обстановці – всі ваші стреси можуть у майбутньому вплинути на малюка;
• ні в якому разі не залякуйте малюка казковими персонажами, лікарями, міліціонерами, злими дядьками з сусіднього будинку;
• ще незміцнілий розум малюка не готовий до мультфільмів про монстрів або ужастиків, ретельно підбирайте відеоматеріали для перегляду;
• не залишайте дітей в замкнутому просторі, на самоті, а вже тим більше в незнайомій їм обстановці;
• намагайтеся проявляти опіку стримано, адже часто самі незначні небезпеки можуть розглядатися батьками як стихійне лихо;
• не смійтеся над сином або донькою і не соромте їх за якісь вчинки.

Багато батьків намагаються знайти поради психолога, як боротися або запобігти дитячі страхи, забуваючи про те, що коріння будь-яких проблем ростуть всередині сім’ї. Якщо ви підтримуєте затишок і спокій у власному домі, а своєму малюкові даруйте тільки любов і увагу, то ніякі боязні не розвинуться в категорію патологічних.

Як слід боротися зі страхом висоти?

Боротися з акрофобія доводиться не тільки підростаючого покоління, але і величезної кількості дорослих. Однак це далеко не самий дурний страх, адже саме він утримує нас від небезпечних ситуацій і дозволяє зберегти життя.

Але часто буває і так, що така фобія заважає нормальній життєдіяльності, а після простого погляду вниз з верхнього поверху багатоповерхівки у деяких підкошуються ноги, сильно частішає серцебиття, крутиться голова, з’являється відчуття нудоти. І це тільки мінімальні із симптомів.

У розвитку зайвого страху висоти у маленьких дітей також можна звинуватити батьків, які регулярно її заохочують. Занадто високі гірки, дерева і сходи – більшість мам і тат категорично переконані, що дітям на них не місце. Більш того, акрофобія постійно посилюється залякуванням різноманітними травмами.

З іншого боку, дитяча акрофобія може бути пов’язана з тим, що малюк отримав травму при падінні з висоти з власної вини чи з вини дорослих. Тоді у такого страху є міцні корені, від яких потрібно позбуватися поступово.

Після цього можуть налякати великі об’єкти і високі будівлі, а деякі бояться навіть піднятися на стільчик.

Якщо малюкові страшно впасти, він може відчувати майже предобморочного стану, утруднення дихання і нудоту. Але найбільш негативний наслідок цієї фобії – ризик втрати контролю. Дитина погано відчуває власне тіло і не знає, як правильно і безпечно спуститися.

Способи запобігання та подолання акрофобии криються у фізичній активності, адже таким чином діти привчають своє тіло вільно орієнтуватися в просторі і зміцнюють вестибулярний апарат. З боку батьків не має виходити заборон на велосипеди й самокати, канати і спортивні сходи, а також небажано постійне навіювання дітям, що такі заняття несуть небезпеку.

Сучасні діти нерідко знаходять підтримку в середовищі мультиплікаційних або книжкових друзів. Підберіть для вашого малятка такі книги або мультфільми, де герої будуть навчати її долати перешкоди – благо, вибір відеоматеріалів сьогодні величезний.

Крім рухливих ігор і вигаданих героїв, ви можете заохочувати прояви сміливості у дітей в простих побутових ситуаціях. Так, можна просити його дістати ті чи інші необхідні йому речі, поступово переміщаючи їх вище.

Страх темряви або никтофобия

Темряви бояться майже всі діти і навіть дорослі. Як правило, подібними страхами керує ірраціональне занепокоєння і відчуття, що в темряві може критися небезпека. Никтофобия займає почесне перше місце по ступеню розповсюдженості серед дитячого населення. Більшість батьків якось справляються з небажанням малюків залишатися одному в затемненому приміщенні, але часто фобія переростає в панічний стан, з яким важко боротися.

Як позбутися від страху темряви?

Коли мова йде про маленьких дітей, то найефективнішим способом можуть стати корекційні гри. Вони спрямовані на те, щоб дитина сприймала темряву не як джерело небезпеки, а як елемент ігрового простору, де йому належить подолати ті чи інші перешкоди. Психологи радять боротися зі страхами у дитини як можна більш непомітно. Тому якщо поняття «страх» перестане фігурувати, а на перший план вийде гра, малюк сам не зрозуміє, в який саме момент його фобія відступить.

Серед дієвих коригувальних ігор можна виділити наступні:

• «Бобри«. Гра підходить для малюків 3-6 років. Суть в тому, щоб мисливець (дорослий) намагався знайти бобра, сховався під накритим скатертиною столом. Завдання бобра – почекати, поки дорослий не пішов з кімнати, сидячи в темному просторі. Поступово можна спонукати дитину до того, щоб він ще більше зміцнював житло бобра, затемнюючи його ковдрами і пледами;
• «Лялькові хованки«. Грати можна з дітьми 4-6 років, але в цьому дійстві ховаються не малюки, а іграшки. Деякі з них потрібно заховати в освітлених кімнатах, а інші – в темних. Діти повинні відшукати якомога більше іграшок, причому за знайдені в темряві вони заохочуються більше;
• «Розвідники«. У таку гру можна грати як у компанії, так і дорослому удвох з малюком 5-8 років. У такої гри може бути ціла історія про відважного розвідника з неабиякими бойовими подвигами. І ось він отримує завдання вирушити на нічну розвідувальну місію. У темному приміщенні розташовані ворожі гармати. Завдання розвідника – перерахувати всі предмети і доповісти про це генералові, за що він отримує винагороду.

Будь дитячі фобії, не вилікувані вчасно, кочують разом з нами у доросле життя. Мало хто з повнолітніх людей може впевнено сказати про те, що частина страхів з дитинства все ще не живе разом з ними.

Проявивши батьківську турботу і увагу, ви зможете попередити багато дорослі проблеми ваших дітей, виростивши їх сміливими та оптимістичними.