Як навчити дитину грамотно писати? Це питання рано чи пізно задають собі батьки будь-якого школяра. Проблема грамотності була і залишається однією з найбільш злободенних в шкільному навчанні, і пов’язана не тільки зі знанням орфограмм і правил пунктуації, але і з особливістю роботи механізмів зорового і слухового сприйняття дитини.

Часто батьки стикаються з цікавим парадоксом: дитина вміє писати красиво, демонструє гарне знання орфографічних правил та граматичних норм, а, написавши, диктант, примудряється зробити в ньому багато помилок. Інший же дитина, не утруднюючий себе вивченням правил, пише грамотно, не докладаючи до цього особливих зусиль. У чому тут секрет?

«Вроджена» грамотність: міф чи реальність?

Досить часто можна почути таку точку зору: грамотність – вроджена якість, як музичний слух або здібності до малювання, патологічно безграмотна людина не здатний, навіть вивчивши всі правила, писати грамотно.

Чи дійсно це так? Справа в тому, що пишуть без помилок діти, як правило, наділені чудовою зоровою пам’яттю. А якщо дитина ще багато читає, той вміння писати грамотно, не обтяжуючи себе знанням правил, йому практично гарантовано. Дитина просто «фотографує» потрібний варіант написання слова у своїй пам’яті, і правильно переносить його на папір під час диктанту.

Так, це так, погодяться батьки, а що тоді робити тим дітям, у яких зорова пам’ять розвинена так добре? Відповідь дуже проста – розвивати її, тим більше що вправи для розвитку зорової пам’яті не так вже й складні і можуть проводитися батьками під час домашніх занять по підготовці уроків.

Як навчити дитину грамотно писати, використовуючи механізми зорового сприйняття?

Тренуємо зорову пам’ять

Переписування – найпростіший спосіб тренування зорової пам’яті. Незважаючи на його простоту та доступність, є кілька важливих моментів, які допоможуть зробити цей вид робіт найбільш ефективним:

• Для того щоб зробити переписування приємним і не викликає у дитини нудьгу, для заняття краще підібрати уривки з улюблених книжок. Текст повинен подобатись дитині і викликати у нього інтерес.
• Закрийте наступну за переписываемой рядком рядок прозорою лінійкою. Тоді дитині буде легше швидко відшукати очима в тексті те місце, яке він переписує.
• Визначте межі тексту, які учень повинен переписати за один прийом: подивився – запам’ятав – переписав. На початковому етапі це може бути одне слово, в подальшому кількість слів збільшується, а в результаті тривалих тренувань дитина зможе переписувати цілі речення відразу. Це буде виглядати так: прочитав ціле речення, запам’ятав, переписав. Саме це результат, до якого треба прагнути.
• В процесі переписування підключаємо зорову пам’ять: читаючи текст, дитина повинна чітко промовляти слова, максимально зберігаючи їх звукове вимову, тобто читати, так як слово пишеться, а не так, як чується. Наприклад, слова з йотированными голосними «е», «е», «ю», «я», треба вимовляти, зберігаючи призвук «Ї».
• Слідкуйте за тим, щоб, переписуючи, дитина не підглядав у оригінал до того моменту, поки не буде повністю записаний попередній шматок тексту.

«Шпигунська» техніка

Для того щоб урізноманітнити заняття з переписування, можна запропонувати дітям трохи побути шпигунами, і провести заняття наступним чином. У цьому випадку буде краще, якщо уривок тексту, який листується, знаходиться не перед ними на столі, а в іншому місці чи приміщенні.

«Шпигуни» підходять до книги, запам’ятовують уривок і йдуть на своє робоче місце, сідають і по пам’яті відтворюють потрібний текст. В результаті численних походів між оригіналом і місцем, де діти пишуть, відмінно тренуються механізми «мисленого» фотографування. Більш простий варіант виконання цього завдання – книгу можна залишити трохи в стороні від того місця, де відбувається переписування, але при цьому ділянка «фотографованого» учнем тексту необхідно закрити аркушем непрозорою папери.

Юний археолог

Теж цікавий варіант заняття, яким можна урізноманітнити завдання по переписуванню. Роздрукуйте уривок з потрібну книгу в текстовому редакторі, потім обробіть його, свідомо «зіпсувавши»: пропустивши ненаголошені голосні, або відмінкові закінчення, здвоєні «н», та інші місця в словах з орфограмами. Пропущені місця можна позначити зірочками або трикрапкою.

Потім запропонуйте юному археологу відновити деформований текст, вставивши правильні літери. Це завдання можна варіювати: наприклад, пропускати не тільки букви у словах, слова цілком: дієслова, прикметники і т. д. Тоді завдання стане по-справжньому цікавим, вимагає не тільки знання орфограмм, але і правил граматики.

Робота над помилками

Що передбачає звичайна робота над помилками, здійсненими у нещодавно написаному школярем диктанті? Учень переписує слова в стовпчик, пише навпроти правильний варіант слова, виділивши потрібну орфограмму. Цього виду робіт на уроці відводиться не більше 10-15 хвилин.

Не дивно, що вже на наступний день ті слова, які були написані неправильно, забуваються, і в наступному диктанті помилки повторюються заново.

Складаємо реєстр помилок

Проаналізуйте будинку разом з дитиною написаний в школі диктант. Нехай він випише слово з помилкою на окремий аркуш, і побуде вчителем: взявши ручку з червоною пастою, виділить помилку. Потім напише поруч правильний варіант слова, визначивши потрібну орфограмму. Листи з помилками складайте в окрему папку, повторюючи час від часу їх на домашніх заняттях.

Пропонуйте дитині придумати самостійно пропозиції, у яких будуть використовуватися слова, де він припустився помилки. Слова, які частіше викликають у нього труднощі, можна, переписавши на окремий аркуш прикріпити над його робочим столом, виділивши червоним кольором його помилки.

Вчимо орфограммы, як правильно?

Найчастіше діти саме «заучують правила, не зовсім чітко уявляючи, про що саме йде у них мова. В результаті почавши вивчати в старшій школі причастя і дієприслівники, дитина не може застосувати орфограмму правильно просто тому, що в початковій школі він не зміг добре засвоїти визначення та властивості таких частин мови, як дієслово і прикметник.

А адже саме ці частини мови беруть участь в утворенні дієприкметників, дієприслівників і віддієслівних прикметників, правильне написання яких дається далеко не всім учням.

Рада педагога:

Батьки повинні домогтися того, щоб до початку навчання в старшій школі дитина добре знав усе, що вивчаються в молодшій школі частини мови: іменник, прикметник, дієслова, числівники і займенники і прийменники.

Необхідно, щоб учень розумів, якими властивостями вони володіють і чим відрізняються, швидко і правильно знаходив і визначав їх у тексті. Тоді вивчаються в старшій школі орфограммы, на правопис таких частин мови, як причастя, дієприслівники і прислівники де найчастіше допускається помилки, не будуть для нього шматком «мертвої» інформації, а будуть успішно застосовуватися на практиці.

Ох, вже ці коми…

Правила синтаксису викликають не менше труднощів, ніж правила орфографії, тим більше, що закони пунктуації в російській мові досить складні і не завжди однозначні. Знання правил відокремлення (виділення в тексті комами частин пропозиції) не завжди є запорукою правильної розстановки розділових знаків.

Тим не менш, вимоги до рівня пунктуационной грамотності учнів досить високі – дві пропущені коми вже дають привід вчителю не поставити відмінну оцінку.

Рада педагога:

Необхідно пояснити дитині, що існує прямий зв’язок між паузою, яка робиться при читанні тексту і постановкою коми чи іншого розділового знака. Іншими словами, правильно, читаючи текст, виділяти знаки пунктуації інтонацією. Розуміння цього буде сприяти виразне, з урахуванням всіх знаків пунктуації, читання дитиною уривків тексту вголос.

Можна практикувати диктанти «навпаки» – нехай дитина диктує, максимально використовуючи інтонацію, там, де він бачить знаки пунктуації, а хтось з дорослих пише під його диктовку. Дорослий може навмисно допустити кілька помилок. Запропонуйте дитині попрацювати вчителем – знайти і виправити помилки, допущені дорослим під час диктування. Це заняття не тільки закріпить знання орфограмм і пунктограм, але і підвищить самооцінку юного «вчителя», що важливо у процесі будь-якого навчання.

Грамотність як показник освіченості

Останнім часом все частіше можна почути таку точку зору батьків школярів: серйозне вивчення орфографії вже не затребуване як раніше, адже існує маса програм перевірки орфографії. А посилене вивчення правил тільки «засмічує голову», в той час як майбутнього програмісту або веб-дизайнеру не дуже-то треба вміти писати грамотно.

Поняття про показники освіченості зараз дійсно змінилися, але якщо оперувати класичними уявленнями, то вміння писати швидко і правильно – було, є і залишається найбільш яскравою ознакою, що характеризує освіченої людини.

Вебінар спеціаліста з питання — чи готовий ваш дитина до навчання грамоті: