Вступ до школи — переломний момент в житті батьків і дитини. На зміну грі як основного заняття приходить прагнення запастися багажем знань. Багато матусі майбутніх першокласників з трепетом дізнаються, що психологічна готовність дитини до школи — це невміння пристойно читати і писати.

Більш того, деякі програми навчання в початковій школі можуть давати переваги дітям, які не вміють читати. Наприклад, багато програм серії РВ — розвиваюче навчання. Як же дізнатися, чи готовий малюк до перипетій шкільного життя? Справа в тому, що психологічна готовність — широке поняття, що включає в себе безліч аспектів.

І для класифікації необхідних умінь і навичок фахівцями виділені особливі пункти готовності:

• інтелектуальна готовність;

• соціально–особистісна готовність;

• емоційно–вольова готовність;

• мотиваційна готовність.

Інтелектуальна готовність дитини до школи

1. Словниковий запас — це вже не головний показник інтелектуального розвитку дитини. Зараз цей міф розвінчаний і при прийомі в школу перевіряють три основні пункти: мислення, пам’ять, увагу. Це три кити, на яких вибудовується база визначення інтелектуальної готовності.
2. Мислення. При оцінці мислення зазвичай задаються питання на загальну ерудицію. Як мінімум дитина повинна вміти розповісти про себе основну інформацію (повне ім’я, адресу місце проживання, ім’я мами і т. д.). Також перевіряється вміння узагальнювати, об’єднувати предмети за певною ознакою, та класифікувати — розділяти предмети за спільною ознакою. Образне і словесно-логічне мислення традиційно перевіряється за завданням «склади цілісний розповідь по окремих картинок».
3. Пам’ять. Буває довготривала і короткочасна пам’ять. Психологи наполягають, що у короткочасної пам’яті середній показник — сім одиниць, плюс-мінус три. Тобто якщо вимовити десять слів і попросити дитину відтворити якомога більше з них, то сім слів — це норма. Десять слів — ідеальний показник. Чотири — на крайній межі норми.
4. Увагу. Уміння зосередитися на словах вчителя, не відволікаючись на сторонні речі — це чи не головна задача хорошого учня. Фахівці називають це довільним увагою. Його перевіряють таким чином. Називають пари слів і просять назвати те, яке було довше. Якщо дитина добре справляється з завданням, то у нього на достатньому рівні розвинена довільна увага. Якщо ж він постійно перепитує, то ця здатність потребує корегування.

Також психологічна готовність дитини до школи залежить від якості сприйняття, розвиненості уяви й мови.

До сприйняття ставляться слух, зір. Уява зазвичай піддається тільки непрямої перевірки. Наприклад, в такому популярному тесті, як малюнок неіснуючої тварини. Мова її насиченість також оцінюється опосередковано, при спілкуванні.

Соціально–особистісна готовність дитини до школи

Соціально–особистісна складова включає вольовий компонент.

Воля дитини — важливий аспект шкільного спілкування. Він повинен працювати для досягнення поставленої вчителем мети. Для цього йому знадобиться керувати своєю поведінкою, гальмувати деякі спонтанні реакції вольовим зусиллям. У школі не можна відповідати на поставлене питання відразу, треба підняти руку і почекати, поки тебе питають. З позиції дорослого це дрібниця, але для молодшого школяра це стає серйозним випробуванням.

Вольові процеси допомагають довести справу до кінця, не кидати справу на половині шляху.

При вступі до школи необов’язково мати повністю сформовані вольові процеси. На перших порах вчитель буде допомагати дитині контролювати свою поведінку промовою. Потім мова буде сполучною ланкою. Дитина сам буде управляти своїми вольовими процесами з допомогою мови. Трохи пізніше мова стане внутрішньою.

Щоб перевірити, наскільки розвинені вольові якості у вашої дитини, достатньо за ним поспостерігати. Чи доводить вона до кінця розпочату справу? Вміє організувати простір для роботи? Кидає чи гру, якщо зазнав поразки? Можливо, на перших порах йому знадобиться допомога, але з часом необхідно більше місця відводити під самостійні дії дитини. Проблемам виявляється в емоційно–вольовій сфері дитини потрібно приділяти особливу увагу.

В цілому соціально-особистісна готовність визначається:

• позитивним ставленням дитини до самої себе;
• доброзичливе ставлення до оточуючих людей;
• настрій на вивчення навколишнього світу;
• комунікативної компетентності;
• соціальної компетентності дітей.

Головний показник, за яким варто орієнтуватися в цьому аспекті — це готовність самої дитини до прийняття нової позиції в суспільстві. Позиція школяра виражається певним ставленням дитини до навчання, до іншим дітям, вчителям, батькам, самому собі. Якщо ваша дитина почала грати в школу з пізнавальними мотивами (дізнатися, що всередині, як влаштовано, чому рухається), значить, він за соціально–особистісної складової готовий до шкільного навчання. Також одним з показників буде вступ дитини в стадію кризи семи років.

Особливості мотиваційної готовності дитини до школи

Мотивація вступу у школу у першокласників зустрічається сама різна. Якщо дитина хоче в школу, бо там не треба спати вдень або тому що йому купили гарний портфель, то це — неправильні установки. В кінцевому підсумку такий учень розчарується в тому, що йому пропонували і навчання різко піде на спад. А все через те, що вчасно ніхто не поцікавився, що саме було для малюка привабливого в школі. Зазвичай до семи років формується стійкий інтерес до пізнання навколишнього світу. Придбання нових знань — ось яка мотиваційна основа буде запорукою успішної шкільного життя. Принаймні в початковій школі.

В цілому до вступників у перший клас дітям не пред’являється непосильних вимог. Все цілком здійснимо. Якщо дитина не була педагогічно запущений, має гарне здоров’я і сприятливу сімейну атмосферу, то з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що до семи — восьми років він цілком готовий до шкільного навчання. Інше питання, що батьки дошкільника іноді надто дбають про його долю і всіляко намагаються пом’якшити життєвий шлях дитини. Відпустити чадо буває важко, але це необхідно для благополуччя всієї родини.

Надходження в перший клас — це величезний стрес. Розгубленість, тривога і неспокій при цьому — нормальні почуття. Підтримуючи один одного, і не забуваючи звертатися за допомогою до фахівців, сім’я цілком здатна переступити цей новий рубіж на шляху до дорослого життя свого малюка.

Відео сюжет для батьків про психологічну готовність дитини до школи: