Прагнення людини до прекрасного нерідко виражається в бажанні не тільки омолодити, привести своє тіло в гарну форму, але і прикрасити його – наприклад, з допомогою татуювань або пірсингу. Нічого поганого в цьому немає – в тому числі з медичної точки зору.

Всупереч розхожій думці, «воротами для інфекції в організмі виступають не загоєні проколи, а ротова порожнина, носоглотка, сечовипускальний канал та ін. Причому від них, на відміну від прикрас, не позбутися і не усунути витікаючу від них потенційну загрозу.

І тим краще, що сучасна людина має можливість виробляти необхідні для їх носіння проколи в умовах ідеальної гігієни, з допомогою високоточного обладнання. Більше того, зараз це можна зробити і в домашніх умовах.

Але навіть сукупність сучасних знеболюючих, антисептиків і технологій пірсингу/догляду не рятує від ризику ускладнень повністю.

Проблема в тому, що робота обладнання або дія наносяться допоміжних засобів завжди однакові і тому передбачувані. А ось передбачити реакцію організму, його імунної захисту на проведену процедуру можна не завжди. Це і призводить до запалень, розростань рубцевої тканини, інших ускладнень там, де не було ніяких об’єктивних причин для їх розвитку.

Як краще проколоти хрящ у вусі

В теорії це можна зробити як в домашніх умовах, так і в спеціалізованому салоні, у майстра, що володіє якщо не медичними знаннями, то хоча б навиком – «набитою» рукою.

Зазвичай для проколу хряща вистачає голки потрібного діаметра з катетером (щоб було простіше вставити сережку), або навіть просто циганської голки – універсальної, так би мовити, моделі «обладнання», використовуваної на дому споконвіку.

А фахівці з пірсингу нерідко пропонують вступити в цьому випадку так само, як і під час проколювання мочок, зробивши це за допомогою спеціального пістолета. Але у кожного з варіантів є свої переваги і недоліки.

Наприклад:

• Домашня обстановка, особа проводить процедуру людини та інші фактори значно знімають стрес, додають комфорту;
• Дуже часто інструменти, використовувані в домашніх умовах, навіть без стерилізації виявляються більш чистим у всіх відносинах інструментом, ніж використовувані в публічних закладах;
• Зате там нас чекає досвідчений фахівець, який зробить все за визначенням швидше і точніше;
• І все ж, нам доведеться простежити за тим, щоб він ретельно опрацював всі інструменти в нашій присутності;
• Пістолет – це дуже швидкий і точний прокол. До того ж, сережка-«гвоздик» у даному випадку протягується в дірочку відразу. Методика ідеальна для клієнтів з низьким больовим порогом, схильних до страху та ін.;
• У той же час існує небезпека розколоти при цьому проколоті хрящ вушної раковини, так як подібні пістолети дійсно виробляють «постріл» сережкою з допомогою стисненого повітря;
• Потрібно також пам’ятати, що пістолети не підлягають повному розбиранні, тому реальний рівень їх гігієнічності викликає сумніви.

Сама процедура тут мало відрізняється від проколу вушної мочки – в тому числі з точки зору використовуваних інструментів і очікуваних больових відчуттів.

Але оскільки хрящ – тканина далеко не м’яка, відмінності все ж є.

1. Насамперед, вушний хрящ, так само як і мочка, забезпечений розгалуженою системою нервових закінчень. А попадання голки в нервовий канал – то ще задоволення. Крім того, надалі носити сережку у цьому місці все одно буде неможливо. Тому нехай розташування нервових стовбурів у кожної конкретної людини і може відрізнятися від описаної в підручнику, той, хто буде проводити прокол, все ж повинен знати місця їх звичайного розташування;
2. Далі, потрібно пам’ятати, що хрящова тканина відрізняється від сполучної, м’язової та ін зниженою здатністю до відновлення. Іншими словами, прокол, зроблений в хрящової тканини, зазвичай гоїться довше будь-якого іншого. Тому термін до півроку, який зазвичай «анонсують» у таких випадках медики – це достатньо об’єктивний обіцянку, що дається зовсім не для того, щоб злякати клієнта. Нерідко загоєння проходить і через місяць, але це залежить від багатьох індивідуальних особливостей, у тому числі віку. Так що, нам може і пощастити, але готуватися завжди краще до гіршого, особливо якщо нам більше 25 років (вік початку біологічного старіння);
3. Плюс, хрящ не відрізняється особливою еластичністю. Тому розмір дірки в ньому потрібно продумати заздалегідь і ретельно. Якщо ми збираємося носити т. н. «тунелі» (їх часто вибирають чоловіки), розширити її потім, як зазвичай надходять з мочкою вуха, не вийде. Точно так само і з звичайними сережками, «штангами», «гвоздиками» (їм віддають перевагу дівчата). Якщо вони зроблені з золота, сталі та іншого твердого металу/сплаву, прокол можна робити просто товстою голкою. Але срібну сережку в цей отвір просмикнути вже не вийде.

Чи боляче проколювати хрящ. Ускладнення після процедури

Складно сказати, чи боляче проколювати вушний хрящ, так як біль відноситься до понять суб’єктивних (через різного больового порогу у різних людей).

Прийнято вважати, що нормально проведений прокол не повинен боліти сильніше, ніж було при проколюванні вушних мочок, навіть якщо він буде гоїтися втричі довше.

Тому, щоб не було боляче, це рекомендують робити під місцевою анестезією. Використовувати легкі анальгетики можна і надалі, спільно з антисептиками для догляду за ранкою.

Але подібно до всякої іншої інвазивної процедури, прокол хряща може спровокувати ускладнення. Таке трапляється із-за недостатньої гігієни в період загоєння (він становить 1 міс., і в цей час знімати сережку не можна), при повторній травмі, інфікуванні в момент проколу, недостатньо акуратно проведеної процедури та ін.

Крім того, не варто скидати з рахунків і особливості нашого власного організму.

1. Як ми вже сказали, при використанні пневматичного пістолета, зарядженого» сережкою-«цвяшком», великий ризик появи тріщини в хрящі вуха, так як він твердіше і жорсткіше м’яких тканин мочки. В цілому, проколювати хрящ можна і так, оскільки пістолет дозволяє зробити все дуже швидко і відразу. Але це небажано, тому що спочатку він не призначений для таких цілей. Пістолет прийнято використовувати лише на традиційно лякливих дітей і підлітків до 15 років;
2. Протягом перших 4 тижнів після процедури сережку знімати не можна, але за ранкою необхідно доглядати. Для цього зазвичай використовується розчин хлоргексидину або навіть спирту (менш бажано і більш болісно), а також мазь, що містить легкі антибіотики – наприклад, тетрациклінова, синтомициновая та ін При відсутності такого догляду ризик занести інфекцію дуже високий. Сигналом про початок сепсису стають гострі «простріли» при провертанні сережки, виділення гною, пульсація і почервоніння ранки в інший час. Запалення вимагає негайно видалити сережку, повністю вилікувати його, а потім спробувати, що називається, все спочатку, вже в іншому місці;
3. До нагноєння може призводити і алергія на метал/сплав, з якого виготовлена сережка. Найбільш придатними більшості людей вважаються золото і титан – основний матеріал для виготовлення пластин, штифтів і інших засобів хірургічного протезування. А сережки з них рекомендовано використовувати протягом усього періоду загоєння проколу;
4. При загальній схильності шкіри тіла до розростання т. н. келоїдних (грубих, агресивно розширення у всіх напрямках) рубців спроба проколоти вушну мочку або раковину може закінчитися появою в цьому місці рожевої «бородавки» – нешкідливого, але яскраво вираженого косметичного дефекту. Встановити наявність або відсутність у шкіри клієнта схильності до розростання келоїдних рубців можна, тільки якщо у нього є шрами – результат минулих травм або втручань. Якщо їх немає, оцінити її неможливо, тому зазвичай доводиться покладатися на волю випадку.

Якщо після процедури вухо опухло, почервоніло або, тим більше, стало ліловим, сильно болить, це говорить про зараження чим-небудь або травмі хряща – наприклад, його розтріскуванні в результаті використання пістолета. У цьому випадку сережку необхідно негайно зняти і звернутися до лікаря ЛОР або дільничний терапевт цілком підійдуть.

Знову проколювати дане вухо можна не раніше, ніж через 1 рік, і робити це слід в іншому місці – не там, де залишився слід від попередньої невдалої спроби.