Серед культурних традицій різних країн далеко не останнє місце займає відвідування лазні. Що цікаво, при цьому з’явилися ці заклади, за свідченнями істориків, у різних кінцях світу практично одночасно.

Кожна національна парилка відображає самобутність, характер і культуру свого народу. Не в останню чергу впливає на їх характер та облаштування та місцевий клімат. Як же паряться в різних куточках світу?

Турецький хаммам — тепло і волого

Хаммам (хамам) — це втілення розкоші в мармурі. Центром його є місткий зал, звичайно круглої форми, оздоблене мармуровими плитами різнокольорових хитромудрих східних візерунків. У центрі встановлюється великий подіум, а по периметру — крани з водою, лави і кам’яні чаші з ковшами, що виконують роль більш звичних для російської людини тазиків.

Турецький хаммам — прямий спадкоємець знаменитих римських терм і сама холодна лазня в світі. Але її відносно низька (не вище 60?С) температура компенсується дуже високою вологістю, яка доходить до 100 %. Перебувати у такій лазні дуже комфортно, паритися тут можуть навіть ті, хто не витримує високих температур або має до них протипоказання.

Класичний хаммам має кілька залів з наростаючим температурним режимом, які відвідувач проходить почергово. Гаряче повітря подається під мармурову підлогу і подіум, які нагрівають все приміщення.

Обов’язковою процедурою є пінний масаж, який робиться спеціальної жорсткої рукавичкою «кессі». При цьому «терти спинку» вам не товариш по бані, а професійний банщик — обов’язкова фігура в закладі цього банного типу. І спинкою тут справа не обмежиться! Розтирається все тіло, опрацьовуються всі м’язи і суглоби. В руках досвідченого професійного банщика можна забути не тільки про ревматичних і м’язових болях, але і те, на якому світі ти знаходишся. З такого хаммама навіть старенькі виходять «як новенькі».

Фінська сауна — сухо і спекотно

Начебто Фінляндія і країна не така вже велика, а лазнями славиться на весь світ.

Вони популярні тут настільки, що на кожних трьох жителів, за статистикою, припадає окрема сауна. Вони є скрізь: в багатоквартирних будинках, в офісних будівлях, на річкових і морських суднах, у клубах і бог знає де. Жителі Фінляндії не тільки майже в 100 %-му складі відвідують ці заклади раз в тиждень — багато можуть розповісти, що і народилися саме в такому місці. Це стосується, звичайно, старшого покоління. Особливістю місцевих саун є дуже сухе повітря, який дозволяє піднімати температуру до 160?С і відчувати себе при цьому комфортно.

Російська лазня — золота середина!

Російська лазня — це місце, яким здавна надавалося певне сакральне значення, ритуальний зміст.

Тут проводився обряд очищення нареченої перед одруженням, приймалися пологи і омивалися тіла покійних перед тим, як проводити їх в останню путь. В своєму класичному варіанті російська лазня повинна топитися березовими дровами і мати піч-кам’янку. Будували її, якщо була можливість, біля водойми або встановлювали купіль з крижаною водою. Захід у лазню завжди супроводжувався традиційними чаюванням, а чай завжди заварювався на місцевих духмяних травах і ягодах. Банний день завжди був на Русі вихідним, тут відпочивали після трудів праведних (та й інших теж) і тілом, і душею.

Японські фуро і ротенбуро

Японія — країна не жарка, а взимку в її неопалюваних будинках буває по-справжньому холодно. Нагрівати всі приміщення японці вважають невигідним і недоцільним — через тонких стін і великих втрат тепла. Тому власне тіло тут зігрівають в обмеженому просторі бочки-фуро, наповненою гарячою водою.

Всередині фуро передбачена лавочка, завдяки якій який париться може зайняти напівлежаче положення таким чином, щоб область серця була трохи піднята над водою. Втім, цією пересторогою часто нехтують, і з бочки стирчить одна тільки голова, на яку покладено надягати змочену прохолодною водою шапочку. Температура води може досягати 60?С, і тіло розпарюється буквально до малинової червоності. Залазити в фуро покладено вже чистим.

Ротенбуро є різновидом фуро в природному виконанні (не без допомоги людини, звичайно) і являють собою гарячі ванни під відкритим небом в місцях термальних мінеральних джерел. На відпочинок в Японії прийнято їздити до моря, яке там кругом і скрізь, а в гори. І ротенбуро є одним з обов’язкових пунктів такого відпочинку.

Ще одним різновидом японських лазень є ароматна бочка офуро, наповнена лікувальним рослинною сировиною: липовими, кедровими та іншими тирсою, висушеним листям і травами. Замішані на гарячій воді, ці інгредієнти (а їх кількість доходить до 50-60) віддають свою цілющу силу розпареного тіла. Японці вважають такий сеанс найкращою з омолоджуючих процедур.

Індія — клин клином

Що і говорити, жителів Індії складно дорікнути в надмірної охайності. Так і жаркий клімат цієї країни не особливо розташовує до походів в парилку. Але, оскільки спека і відсутність гігієни сприяють швидкому розмноженню хвороботворних бактерій, з цим доводиться якось боротися. І індійці борються з брудом з допомогою… бруду. Начебто парадокс, але хіба не чистять господині брудні каструлі піском, а то й просто земелькою?..

Крім грязьових ванн, в Індії отримали широке поширення спеціально розроблені для цього пасти — убтана. У їх складі — горіхи, борошно, різні спеції і масла. Саме звідси бере свої витоки цілюще масляний масаж.

Екзотичні лазні Тибету

Тибетська лазня — це справжня екзотика і екстрим для зацікавлених спостерігачів. На дні ями глибиною близько півметра і шириною 70х70 розводиться багаття. Паливом для нього служать як звичайні дрова, так і кістки померлих тварин. Після того як вугілля прогорять, але ще не охолонуть, їх розрівнюють і застеляють хвойними гілками, на які сідає чоловік. Зверху її покривають з головою. Перебувати всередині належить близько півгодини, при цьому доводиться витримувати нестерпний жар. Після цього пропареного укладають у постіль і дуже тепло вкривають. Коли з бідолахи зійде сто потів, його розгортають, насухо витирають і роблять масаж з мазями, до складу яких ведена одним тибетців.

Індіанський «будинок гарячих каменів»

Так перекладається назва стародавньої індіанської лазні темаскаль, що представляла собою кругле споруда з каміння з одним отвором для входу. У центрі приміщення розкладався жаркий вогонь в кам’яному вогнищі по центру. Коли камені розжарюється, вихід закривався, а на камені плескали воду. У темаскаль заходили по кілька разів, проводячи всередині по півгодини кожен захід. І, якщо б не молитви і співи, якими за традицією супроводжувався цей обряд, все це могло б нагадувати російську лазню в окремо побудованої кам’яної парильні. У центральній частині американського континенту темаскали дожили до наших днів, майже не зазнавши змін.

Сьогодні існує чимало сучасних банних комплексів, в яких за невелику (а іноді і немаленьку) гроші можна долучитися до банним традицій різних національних культур. І це прекрасно! Головне — не захоплюватися екзотикою на шкоду своєму здоров’ю, а знаходити щось співзвучне душі і відповідне тілесного стану. А ще не менш важливо дотримуватися правила відвідування національних парилок. Адже кожне з них відображає досвід багатьох поколінь, має практичну основу і глибокий сенс.