Істерія або сказ матки – саме такий термін застосовували лікарі, коли ставили діагноз істеричний невроз в давнину. Причиною всіх хвороб жінок тоді вважали матку, її «блукання» по жіночому організму. Наявність цього органу автоматично з часів Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції, робило жінку володаркою такого захворювання. Такий діагноз залишався популярним до початку двадцятого століття.

Згодом Зигмунд Фрейд зробили ряд відкриттів в лікуванні душевних розладів, завдяки вивченню істерії.

У чому причини патології?

Термін «істерія» безнадійно застарів. Сучасний світ його не сприймає, тому що це не хвороба виключно жіночого організму або жіночої психіки.

Психіатрія нашого часу заявляє про існування істеричного розладу особистості. Такий діагноз застосуємо до 2-3% людей. Статева приналежність не має особливого значення, хоча і вважається, що жінки більш схильні до цієї хвороби.

Істеричний невроз або психопатія – характеризується постійним споживанням або невгамовним вимогою уваги до своєї персони, награним поведінкою, швидкої возбуждаемостью, нестійкою самооцінкою, легкої сугестивністю.

Причина істеричного неврозу обумовлена наявністю факторів зовнішнього або внутрішнього характеру.

Зовнішні фактори:

• Виховання в родині, де ролі «чоловік» і «жінка» чітко розподілені, а один стать превалює над іншим. Такі батьки транслюють дитині послання, що його стать спочатку нікчемний, є певним недоліком. Як наслідок відбувається придушення сексуальності, витіснення сексуальних бажань, їх осуд;
• Холодні, байдужі батьки, створюють відчуття необхідності боротьби за увагу. Такі діти починають підміняти поняття. Вже, будучи дорослими, вони плутають любов і інтерес, беручи його за почуття;
• Владні батьки з завищеними вимогами. Основою відносин в сім’ї стає конкуренція, за допомогою якої формуються у дітей задатки істеричної особистості;
• Очікування, тиск суспільства, соціуму можуть ламати природні психічні реакції.

Внутрішні фактори:

• Психічний інфантилізм — незріле психічний розвиток, який характеризується дитячістю у поведінці;
• Внутрішній конфлікт особистості — психічне напруження виникає як внаслідок суперечностей.

Якими характерними рисами володіє патологія: симптоми істеричного неврозу

Людини схильного до істеричного неврозу, можна визначити за такими ознаками:

• відчуває виражений дискомфорт, коли з боку оточуючих недоотримує уваги
  бажаної їм формі і обсязі;
• легко довірливий, добре хороший, він може швидко потрапити під чужий вплив;
• при спілкуванні веде себе провокаційно, демонструє надмірну привабливість, сексуальність;
• вкрай стурбований своїм зовнішнім виглядом, надає йому особливого значення, намагаючись максимально використати образ для отримання загальної уваги, часто використовує одяг яскравих кольорів, незвичайних фасонів;
• егоцентричність, яка характеризується прагненням постійно отримувати задоволення, потурати своїм бажанням, прагнення до похвали, образи;
• прагнення маніпулювати оточуючими, щоб задовольнити свої потреби, бажання;
• прояв швидко змінюються, емоцій, при відсутності глибокого переживання, всі почуття носять поверхневий характер;
• імпресіоністський стиль мови – мова рясніє емоційним забарвленням, сумбурна, без деталізації;
• довірливо ставиться до ледь знайомих людей, додає особливу глибину аж до близькості випадковим відносин.

Проявом цього захворювання стає істеричний припадок, який виникає гостра форма хвороби. Часто використовується як провокація для досягнення цілей, маніпуляції оточуючими, отримання особистої вигоди.

Цей вид розлади можуть називати театральним або демонстративним, так як воно супроводжується яскравими, показными емоційними реакціями. Від сліз людина легко переходить до сміху, може здійснювати різноманітні судорожні рухи, химерно заламувати руки, закочувати очі і т. д.

Напад характеризується:

1. руховим порушенням — паралічами, судомами, конвульсіями, раптовими довільними рухами, нездатність стояти без сторонньої допомоги, проблемами з координацією;
2. чутливими порушеннями — хворобливими відчуттями, що виникають за грудиною, в кінцівках, в зоні живота, причому симптоми слабшають навіть після прийому знеболюючого препарату;
3. криками, плачем, виттям.

Напади істотно розрізняються за часом.

Тривалість напряму залежить від наявності публіки і кількості одержуваного уваги. Після нападу спостерігається слабкість. Свідомість при нападі збережено, але може звужуватися.

У дітей істеричний невроз проходить з симптомами дорослих загострень. Відмінність становить простота, простота прояви припадку у дитини. Він може впасти на підлогу, бити ногами, махати руками, голосно плакати, кричати. Чим старше стає дитина, тим демонстративніше, витонченішими можуть ставати припадки.

Існує вид істеричного неврозу, зафіксований тільки на Русі – це біснування. Жінки проявляють непереборне бажання кричати в церкві або влаштовують повноцінний припадок. Біснування — це симбіоз віри в одержимість бісами і висока сугестивність. Методом лікування галасу є екзорцизм, зняття порчі, ефективні завдяки вірі пацієнтів у свою одержимість.

Надання допомоги

Якщо ви стали свідком істеричного припадку, необхідно надати першу допомогу. Вона являє собою ряд послідовних дій: заспокоювання оточуючих, видалення цікавих глядачів з приміщення.

Можна застосувати нашатирний спирт. Прагніть не приділяти особливої уваги хворому, але ні в якому разі не залишайте його одного. Також заборонено намагатися тримати людину насильно за руки, плечі, голову.Для надання першої допомоги необхідно диференціювати епілептичний припадок від істеричного.

Епілепсія — це захворювання нервової системи, що характеризується нападами, може супроводжуватися судомами. При істеричному неврозі частіше відбуваються конвульсії.

Ці напади легко переплутати, але існують значні відмінності. За ним можна визначити, який випадок перед вами. Отже, припадок передбачає наявність глядачів. Людина в істериці завжди зберігає свідомість хоч воно і звужено, а при падінні рідко травмується, так як робить це обережно.

При епілептичному припадку часто відбувається мимовільне сечовипускання. При істериці відсутня прикусування, западання язика, що спостерігається у випадку епілепсії. Епілепсія — порушення провідності нервових волокон, імпульсів нейронів мозку. При істеричному припадку нервова система не страждає, у неї не виникає патологічних змін.

Лікування істеричного неврозу

У дорослих і дітей лікування істеричного неврозу проводиться за допомогою психотерапії. Також хворому необхідно збудувати здорову психологічну атмосферу в сім’ї, його оточенні. У деяких людей напади можуть пройти без специфічного лікування.

У жінок лікування істеричного неврозу проводять, якщо психологічних консультацій лікаря недостатньо. Тоді для лікування використовують транквілізатори малими дозами і коротким курсом. Якщо хвороба затягується і симптоми посилюються, її починають лікувати серйознішими препаратами, поєднуючи і комбінуючи їх.

Можуть збільшувати дозування і тривалість курсу лікування.

Коли описане лікування не допомагає, розглядається варіант госпіталізації та стаціонарного спостереження.