Малюкові ще немає року, у нього висока температура, «гострий» (болючий при промацуванні особливо над лобкової кісткою) животик. Бідолаха захлинається сльозами, мало не при кожному пориві плачу трусики виявляються мокрими…

«Застудився!» — перше, що приходить в голову батькам. Вони кидаються лікувати дитину, упевнені, що така-то хвороба, як застуда, — це суща дурниця, з ким не буває!

Можливо, переважна більшість досвідчених мам, бабусь і тіточок дійсно можуть швидко впоратися з проявами простудного кашлю, температурою, хворим горлом і плаксивим настроєм захворавшего малятка.

Але! Можна бути до кінця впевненим, що перераховане вище — показники саме простудного захворювання маленького чоловічка до року? Що ліки, які за звичкою вливається в дитячий рот, — дійсно допоможе, а не зробить гірше, не загострить ситуацію? Виходячи із симптомів, схожих з проявом застуди, батьки маленьких дітей приступають до самолікування чада в умовах домашньої обстановки, часом не боячись давати навіть немовлятам до року антибіотики!

Проте тільки досвідчений лікар може правильно діагностувати хворобу. Він зверне увагу, що малюк тримає ручку у низу живота, ніби прикриваючи його, а при натисканні пальцями на животик заходиться у плачі. Тут же мама підказує, що дитина часто писается, при цьому сильно плаче, дригає ніжками… «Ні, мамо, це не просто застуда.

Це цистит!» — припечатує доктор і потім безжально відчитує матір. І правильно робить! Бо самостійно ставити дитині діагноз, не показавши його лікаря, на здавши аналізів, — злочин! Адже під загрозу ставиться його здоров’я не тільки зараз, на першому році життя, але часом і всіх наступних років!

Причини циститу у дітей

Цистит — це запалення слизової оболонки сечового міхура, інфекції сечовивідних шляхів. Найчастіше це захворювання стосується хлопців до дев’яти років, а також малюків до року. Стосовно ж «статевої ознаки» хвороби можна стверджувати, що їй більш схильні дівчатка від чотирьох років до десяти років.

Причинами хвороби стають:

• інфікування сечостатевої системи (стрептококами, стафілококами, кишковою паличкою та ін);
• переохолодження;
• анатомічні особливості будови жіночих сечостатевих органів;
• хронічні захворювання;
• гормональні порушення;
• недотримання гігієни статевих органів;
• знижений імунітет;
• спадковість;
• авітаміноз, а нерідко — гіповітаміноз;
• медикаментозне лікування препаратами, що знижують імунітет, сульфаніламідами та ін;
• оперативне втручання;
• перевтома;
• виснаження.

Огляд ключових симптомів

Симптоматика цієї хвороби має вікові відмінності.

Так, для немовлят до року характерні:

• дуже рідкісне або дуже часте (до 3-5 разів) за годину сечовипускання;
• підвищена дратівливість, незрозуміле занепокоєння;
• млявість;
• безпричинний раптовий плач;
• зміна забарвлення сечі до темно-жовтого кольору;
• іноді підвищена температура.

Діти в два роки проявляють занепокоєння, плачуть частіше звичайного. Буває, що у них псується апетит. Малюки мочаться з інтервалом приблизно 40-80 хвилин. Це відбувається, тому що хворобливі відчуття під час сечовипускання змушують їх інтуїтивно затримувати процес, терпіти.

Результат: сечостатева система починає відчувати «перевантаження», тим самим хвороба тільки загострюється. Цистит у дитини (2 роки), симптоми якого запідозрили батьки, можна визначити, розпитуючи малюка, де в нього болить. У такому віці багато діток вже вміють вказувати пальчиком на хворе місце. Це набагато полегшує діагностування хвороб. У три роки дитина сама розповість, що, де і як у нього болить, і навіть зв’яже ці болі з процесом на горщику.

Симптоми у дітей старшого віку (4 роки і більше):

• збільшення частоти сечовипускань;
• утруднення сечовипускання;
• нетримання сечі;
• біль в низу живота;
• підвищення температури тіла до 39° (іноді);
• мляве або, навпаки, збуджений стан.

Іноді ознаки циститу у дітей приймають наступну форму:

• помилкові позиви до сечовипускання;
• нічне нетримання;
• затримка сечовипускання (на рівні рефлексу — адже процес супроводжується сильним болем);
• болі в поперековій області;
• останні крапельки по закінченні процесу сечовипускання — червоного кольору (це кров!).

Аналіз сечі при циститі у дитини

Що робити, якщо у дитини цистит? По-перше, не впадати у відчай. По-друге, беззаперечно виконувати всі призначення лікаря.

Лікар обов’язково випише направлення на загальні аналізи сечі та крові, а також на біохімію сечі, посів на антибіотики. Нехтувати їх здачею небезпечно! Також потрібно буде зробити УЗД сечового міхура, сечоводів, нирок.

Збір сечі відбувається вранці, береться середня порція (правило слід виконувати неухильно, незалежно від віку — дитина до року, дитина в 2-3 роки і більш старші діти). Доставити її в лабораторію потрібно не пізніше, ніж через годину. Для збору сечі краще всього використовувати спеціальні стерильні контейнери, які можна купити в аптеці.

Можна вважати, що діагноз підтвердився, якщо виявиться наявність запального процесу (знижений білок, підвищений вміст лейкоцитів, клітин епітелію, мікробів).

Лікування дитячого циститу

За результатами лабораторних досліджень лікар (педіатр, дитячий уролог, нефролог) призначає лікування: прийом знімають болі медпрепаратів-спазмолітиків, антибактеріальних уросептиків. Рекомендовані фізіотерапія, постільний режим, дієта (пісна їжа без смаженого, пряного, солоного, побільше молочних, овочевих страв, нежирне м’ясо, фрукти, рясно питво), обов’язково дотримання режиму дня, сухе тепло на область сечового міхура, місцеві гігієнічні (підмивання) і теплові (ванни сидячи у воді t=37,5°) процедури.

Багато батьків побоюються давати дітям антибіотики. Їх можна замінити фітотерапією — прийомом всередину настоїв шавлії, листя берези, ромашки, материнки, кори дуба. Ці ж рослини застосовуються для прийняття сидячих ванн.

Хворобливі відчуття при сечовипусканні допоможуть зняти ліки від циститу для дітей — «Но-шпа», «Папаверин», а також ромашка аптечна, липовий цвіт, селера. При нетриманні сечі заварюють м’яту перцеву, звіробій, багно болотний. Частоту позивів зменшать череда, пустирник, меліса.

Трави можна придбати в аптеці порційно розфасованими (пакетики), що дуже зручно для заварювання, настоювання. Можна придбати відразу комплекс трав — рослинний препарат (скажімо, «Канефрон»).

Зазвичай маляток до року з цим діагнозом госпіталізують. Більш старших лікують вдома.

Як лікувати цистит у дітей, знає тільки лікар, тому будь-яка «самодіяльність» батьків, навіть проявлена з самих благих спонукань, може призвести до критичних наслідків. Лікування в домашніх умовах при дотриманні всіх рекомендацій лікаря практично завжди призводить до повного одужання. Тим не менш ще довго після хвороби (а згодом іноді все життя) дитячий організм треба оберігати від переохолодження, вірусних інфекцій, застуд, зниження імунітету, які можуть привести до вторинного захворювання.

Хронічний цистит у дитини

Ця форма захворювання зустрічається нечасто. Передумовами її виникнення стають вроджені аномалії або навіть просто деякі особливості будови сечостатевої системи. Постійне неповне спорожнення сечового міхура сприяє застою, а потім — «старіння» залишків сечі в сечовому міхурі. Ось вона, прекрасна середовище для розвитку запалень та інфекцій!

Підозра на хронічний цистит у дівчинки повинно виникнути, якщо вона скаржиться на хворобливе сечовипускання. Слід звернути увагу на прозорість сечі: якщо вона знижена, спостерігається невелика кількість крові, — значить з’явився вагомий привід звернутися до дитячого уролога або нефролога.

Профілактичні заходи

Щоб запобігти хворобі (особливо у малюка до року), слід дотримуватися профілактичних заходів. Якщо чадо вже перехворіли в дитинстві, не можна допускати «повернення» хвороби у дітей 3-4 роки, оскільки вона може прийняти хронічний перебіг. Профілактика не так вже складна.

Потрібно звертати посилену увагу на наступні моменти життєдіяльності:

1. Регулярний стілець: запори, рідкісне сечовипускання призводять до застою «відходів» в області нижнього таза, перетворенню їх в шлаки, інфікування незміцнілого організму дитини.

Профілактика: введення в раціон кисломолочних продуктів, відвареного буряка, хліба з борошна грубого помелу, чорносливу (у вигляді відвару).

2. Ретельне дотримання гігієни: регулярні підмивання (застосування вологих серветок — тільки у виняткових випадках: далека поїздка, пікнік на природі, відключення гарячої води тощо), використання тільки особистих рушників. У немовлят першого і другого року життя — своєчасна зміна памперсів, у немовлят до року — використання добре простиранных і проглаженных підгузників і пелюшок. У тих, хто постарше (привчати, починаючи з віку 3-4 роки), — правильний напрямок при використанні туалетного паперу (спереду назад, до анусу).
3. Уникнення переохолодження: часті довгі ігри на вулиці в легкому одязі не по сезону, промоклі ноги, синюшний відтінок губ — вірні ознаки можливості захворіти.
4. Невідкладне звернення до лікаря при будь-якому захворюванні дитини, подальше виконання всіх призначень лікаря, дотримання його рекомендацій.
5. Зміцнення імунітету, підтримка організму дитини з допомогою закаливаний, фізичної культури.
6. Регулярний прийом вітамінів.
7. Раціональне харчування за віком.
8. Дотримання режиму дня.

Хвороба дитини, особливо маленької дитини першого року життя, — велике випробування для батьків. Потрібно завжди пам’ятати, що не слід запускати недуга, сподіваючись, що «все само розсмокчеться, а не розсмокчеться, так лікарі допоможуть — антибіотики призначать». Але антибіотики при циститі у дітей (особливо до року), так само як і будь-яке інше медикаментозне втручання у життєві процеси маленького організму, не проходить безслідно.

Нехай дитина розвивається так, як йому належить природою. А батькам належить знати основні симптоми дитячих хвороб — і допомагати природі! Але з допомогою лікарів.