Рухливість ряду елементів скелета забезпечують сухожильні і суглобові з’єднання. Суглобів в будові скелета досить багато. Вони бувають різних розмірів і форм, від дуже маленьких в кистях і стопах до досить великих в області нижніх кінцівок.

З віком людина все частіше відчуває почуття дискомфорту і болю в області суглобів. І це пов’язано не тільки з надмірними навантаженнями, але і різними патологіями. Одна з таких – субхондральний склероз суглобових поверхонь.

Найчастіше зміни спостерігаються в області суглобів, які відчувають найбільші навантаження – великі суглобові з’єднання ніг, хребта. Субхондральний склероз суглобових поверхонь колінного суглоба, як правило, є початковою стадією в ланцюгу патологічних змін, що, в кінцевому рахунку, може закінчитися повним знерухомленням. Розглянемо детальніше причини, ознаки та способи лікування субхондрального склерозу суглобових поверхонь.

Причинно-наслідкові зв’язки

Склеротичні ураження – це група патологій, зачіпає покривні тканини, слизову, судинні стінки і інші елементи внутрішніх органів, і характеризується формуванням більш щільних структур. Сюди ж відноситься субхондральний склероз суглобових поверхонь і (або) замикальних пластинок.

Субхондральна тканина утворює поверхню суглобів, однією стороною вона зрощена з хрящем, інший – з кісткою. У неї пролягають важливі кровоносні судини, що забезпечують живлення прилеглих тканин. Тому так важливо зберігати здоров’я субхондральної кістки. При порушенні цих процесів поступово погіршується кровопостачання, що викликає деформацію з подальшим руйнуванням хряща. Найчастіше провокує регрес:

1. Тривалі запальні і дегенеративні процеси в області суглобів, до яких відносяться такі патології, як артрит, остеохондроз, артроз та інші.
2. Професійні наслідки, пов’язані з надмірними фізичними навантаженнями на суглоби або їх групи. Тому так важливо не тільки дотримуватися режиму тренувань, але і не забувати про заходи, необхідність проведення яких спрямована на попередню підготовку м’язів і суглобів до майбутніх навантажень.
3. Надлишкова маса тіла сильно впливає на стан суглобів, особливо нижніх кінцівок і хребта.
4. Аутоімунні захворювання.
5. Порушений обмін речовин.

Субхондральний склероз суглобових поверхонь колінного суглоба може розвиватися внаслідок спадкової схильності і вроджених патологій, гормональних збоїв і хвороб, що супроводжуються пошкодженням судин, з-за отриманих травм та вікового зношування поверхонь рухомих кісткових з’єднань.

Як розпізнати субхондральний склероз кульшового, колінного і інших суглобів?

Найбільш яскрава ознака патології – часті постійні ниючі болі. До цього додається похрускування в області суглобів при русі. Якщо мова йде про великих суглобах ніг, неприємні відчуття можуть іррадіювати в пахову область, несподівано з’являтись та посилюватись так званої «стартовою болем». Симптоми гостро виражені в період холодного сезону, в негоду. Змінюється хода, так як людина намагається менше спиратися на хвору кінцівку.

Якщо порушені суглобові елементи стоп, утворюються хворобливі виступи, що в свою чергу викликає проблеми з підбором і носінням взуття. В цілому ж захворювання істотно впливає на якість життя.

Отже, субхондральний склероз тазостегнового, колінного суглобів характеризується хворобливістю, хрускотом, швидкою стомлюваністю. При ураженні суглобів пальців утворюються хворобливі випирають «кісточки». З хребетних найбільш схильні шийний і поперековий відділи. Розлад супроводжується болями, отдающимися у верхні або нижні кінцівки, зміною постави, зниженням функціональності.

У людей, чия діяльність пов’язана з постійним навантаженням на руки, може розвиватися субхондральний склероз ліктьового або кистьового суглобів, також супроводжуються болем і відчуттям дискомфорту. Рідше зустрічаються патології, що зачіпають плечовий суглоб; болі іррадіюють під лопатку.

Діагностика та лікування

У ході діагностики по виявленню субхондрального склерозу суглобових поверхонь колінного або інших суглобів проводяться:

• УЗД суглобних з’єднань скелета;
• РКТ (призначається у складних, суперечливих випадках);
• рентгенографія;
• загальноклінічні аналізи.

На основі отриманих даних визначаються першопричина і серйозність патологічних змін, а також підбирається спосіб лікування. В радикальних випадках проводиться оперативне втручання з застосуванням артропластики. В цілому ж лікування проводиться в комплексі консервативних методів, куди входять прийом лікарських препаратів, фізіотерапія, лікувальний масаж, ЛФК, лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на усунення першопричини.

Дегенеративно-дистрофічне захворювання, на жаль, схильне до поступового прогресування. Тому дуже важливо вчасно звернути увагу на проблему. Своєчасність і адекватність медичної допомоги допоможуть уникнути серйозних наслідків.