Трихомоніаз знаходиться в числі найбільш поширених венеричних захворювань, інфекцій, що передаються статевим шляхом, і в основному йому піддаються чоловіки, проте жінки теж не захищені від цієї недуги. Ситуація ускладнюється тим, що розпізнати проблему на ранній стадії дуже складно в силу убогості зовнішніх проявів, а важкі форми нерідко призводять до серйозних ускладнень для обох статей і вимагають тривалого і ретельного лікування. Як не запустити хворобу?

Симптоми трихомоніазу у жінок

Перші ознаки негативних змін в організмі проявляються через 14-28 діб з моменту зараження: цей термін фахівці називають «інкубаційним», коли вірус, пригретый вподобаної йому середовищем, набирає силу. При обстеженні відразу після статевого контакту лікар, швидше за все, не виявить ніяких натяків на зараження, тому показовим такий огляд вважатися не може. А щоб зайвий раз не відвідувати гінеколога, потрібно простежити за своїм самопочуттям протягом 14-20 днів після статевого акту.

• Самим явним зовнішнім проявом порушень у мікрофлорі піхви лікарі називають слизові виділення, які володіють різким неприємним запахом (найчастіше його визначають як рибний), а також можуть мати пінисту або дуже рідку структуру. Відтінок коливається в межах від жовто-білого до зеленуватого. В деяких випадках їх супроводжують дрібні кров’яні згустки.
• Крім цього відбуваються зміни безпосередньо з статевими губами: вони набувають виражений червоний відтінок, можуть збільшитися в об’ємі за протікає всередині запального процесу, що провокує набряк. При контакті промежини з білизною нерідко виникає печіння і біль гострий, також виявляються під час статевого акту. У будь-який час доби може виникати свербіж, що посилюється і стихають довільно.
• Якщо інфекція торкнулася і сечовий міхур, спостерігаються напади болю під час випорожнення, а також частішають позиви до сечовипускання.

Слід звернути увагу на те, що найчастіше це захворювання з’являється «в компанії» з не менш складними інфекціями сечостатевої системи: гонореєю, уреаплазмозом і т. д. Оскільки трихомонада не тільки послаблює мікрофлору піхви, вбиваючи молочнокислі гриби і сприяючи розвитку патогенних організмів, але й поглинає інші віруси і виступає в ролі транспорту для них, тим самим провокуючи і пошкодження внутрішніх органів репродуктивної системи — маткових труб, самої матки, яєчників. Безпосередньо ж трихомонада їх зачіпає дуже рідко, оскільки лужне середовище в шийці матки, а також її м’язові скорочення, не пропускають вірус далі. Виняток становить зараження після її розкриття, що виникає внаслідок пологів, переривання вагітності, менструального циклу. У такому разі трихомоніаз активно переходить у гостру стадію і провокує ендометрит, сальпінгіт, поява кіст в яєчниках.

Як виявляється захворювання у чоловіків?

Діагностика трихомоніазу у чоловіків рідше здійснюється лише з тієї причини, що ті не схильні проходити часті обстеження, і зафіксувати у них зараження вдається тільки на одній з останніх його стадій. При цьому наслідки для представників сильної половини людства нітрохи не менш важкі, при відсутності грамотного лікування (а також пізнього встановлення діагнозу) можливо безпліддя.

Втім, найчастіше проблеми з організмом з’ясовуються на етапі «безпричинного», як може здатися на перший погляд, простатиту. Складність діагностики полягає і в тому, що симптоми трихомоніазу у чоловіків не так явно виражені, як у жінок, тому носій інфекції може навіть не підозрювати про свій «статус». Є можливість самостійно помітити проблему?

• У чоловіків удар доводиться по передміхуровій залозі і сечівнику, тому єдиними можливими зовнішніми проявами стають больові відчуття, печіння при випорожненні, а також нехарактерні рідкі білуваті виділення з сечовипускального каналу.
• В силу того, що це захворювання у чоловіків майже ніяк не сигналізує, на нього можуть виникнути підозри при виникненні симптомів простатиту: почастішання сечовипускання і його нерівномірність, помилкові позиви (особливо зранку), часті запори, що супроводжуються різким болем, поява гною з прямої кишки.

Тут же можна не згадати непрямі ознаки, які спостерігаються в гострій стадії трихомоніазу: зниження лібідо, тривала нічна ерекція, біль при еякуляції. Не діагностоване вчасно захворювання може виявитися причиною раку передміхурової залози, циститу, пієлонефриту.

Чому і як відбувається зараження?

Передача збудника можлива при будь-якому незахищеному статевому акті, проте ймовірність отримати його при оральному і анальному значно нижче, ніж при вагінальному. А контакт з особистими предметами інтимної гігієни особливого ризику не несе. Бактерія здатна жити і розмножуватися тільки при певному рівні кислотно-лужного балансу, який йому забезпечують статеві органи і, особливо, піхву. Фахівці уточнюють, що це проміжок від 5,5 до 6,6 одиниць pH.

• У групі ризику в першу чергу знаходяться люди зі зниженим імунітетом, а також ті, в чиєму організмі протікають запальні процеси. При подібному розкладі інкубація трихомонади може зайняти всього 5-7 днів, після чого відбувається активне її розвиток, і захворювання відразу входить у гостру стадію.
• Як вище було згадано, жінки, які перенесли переривання вагітності, і нещодавно народили, мають більш високу ймовірність не тільки отримати збудника (від свого статевого партнера), але і ускладнення, оскільки шийка матки їх відкрита і легко пропускає патогенні мікроорганізми. Проникнення трихомонади вглиб можливо і в момент оргазму, а також при менструальному циклі.

Варто зазначити, що у випадку зараження трихомоніазом відбувається загострення проблем сечостатевої системи у обох статей, що також може стати сигналом до перевірки у гінеколога. Втім, найчастіше подібний нюанс пов’язують із зовнішніми факторами, не пов’язаними зі статевим актом.

Стадії і форми трихомоніазу

Початковою стадією фахівці називають «свіжий» трихомоніаз, при якому збудник ледь перейшов у активну форму після інкубації. Тривалість цього етапу становить 60 діб з моменту зараження, причому те, як саме він буде відбуватися, залежить від загального стану організму (включаючи слизові), властивостей патогенної бактерії, кислотно-лужного балансу піхви. Лікарі виділяють 3 форми інфекції у цьому періоді: торпидную, підгостру і гостру.

• Торпідна характеризується в’ялим перебігом, майже не супроводжується ніякими симптомами, що характерно чоловікам. Втім, у жінок вона теж може спостерігатися, внаслідок чого після закінчення 2-х місяців трихомоніаз набуває нові грані, стаючи хронічним. Важливо враховувати, що, незважаючи на відсутність його зовнішніх проявів, захворювання передається статевим шляхом, тому всі статеві партнери інфікованого (навіть при тому, що він про це не знає) опиняються в групі ризику.
• Підгостра і гостра форми розрізняються лише інтенсивністю симптоматики: частотою больових відчуттів, великою кількістю виділень, відсутність або поява кров’яних згустків або гною. При цьому про гострій формі прийнято говорити, якщо вже через 5-7 діб інфікований помітив прояви трихомоніазу, а ще через кілька днів вони стихли, що дає помилкову надію на одужання.

Наступною стадією, яку незмінно переходить «свіже» захворювання при відсутності належного лікування, є хронічна, диагностируемая при давності інфікування від 2-х місяців. Деякі фахівці говорять про останній стадії — коли людина стає джерелом збудника, але при цьому практично не відчуває симптомів хвороби, проте він отримує статус трихомонадоносителя вже в момент зараження, а зовнішні прояви відсутні і в торпідній формі, і деколи навіть у хронічною, тому дане твердження спірне.

• Симптоми хронічного трихомоніазу у жінок майже не відрізняються від тих, що характерні початковій стадії, однак тут вже можливо додавання болю у нижній частині живота, які відходять у поперек, особливо якщо сталося ураження внутрішніх органів (матка, яєчники). У чоловіків він проявляється у вигляді симптомів хронічного простатиту. При цьому в хронічній формі можуть проявлятися ознаки загострень, які викликає переохолодження, зниження імунітету, зловживання алкоголем, статевий акт, менструальний цикл.

Небезпека захворювання дійсно висока: крім того, що найважчим наслідком часто стає неплідність у обох статей, у вагітних жінок загострення трихомоніазу може стати поштовхом до передчасних пологів.

Як здійснюється лікування?

В першу чергу при будь-яких підозрах на інфікування трихомонадою потрібно відвідати гінеколога/уролога і пройти відповідне обстеження. Для того щоб лікар зміг з упевненістю поставити діагноз, здійснюється кілька перевірок, серед яких обов’язковим є загальний мазок. У жінок він дозволяє не тільки вивчити склад виділень з піхви, але і реакцію шийки матки, від якої при контакті з дзеркалами відділяється кров. Також виробляють посів, ПЛР та/або РИФУ для більш достовірного і точного результату, оскільки поодиноко мазок може вказати на кілька венеричних захворювань разом.

• При відсутності ускладнень для терапії використовують Метронідазол під будь-яким з комерційних назв, а також приймаються додаткові заходи у вигляді фізіотерапії, масажу уретри, интравагинальных супозиторіїв. Також має сенс використовувати адаптогени та імуностимулятори, але курс повинен бути розписаний лікарем — самолікування неприпустимо.

• Ефективність лікування трихомоніазу залежить від того, наскільки чітко Ви будете дотримуватися рекомендацій фахівця. Навіть якщо Вам здається, що стан покращився, а лікар наполягає на продовженні терапії, не варто цьому перешкоджати: в іншому випадку все перейде у вже згадану хронічну форму і наступні ускладнення для репродуктивної системи.

Тут же хотілося б відзначити, що, вилікувавшись, людина не набуває імунітет до даної бактерії, тому, при недотриманні правил профілактики висока ймовірність знову заразитися трихомоніазом.

Підводячи підсумок, варто нагадати, що з початком статевого життя представників обох статей рекомендовано не рідше 1 разу в квартал проходити обстеження у фахівця, а з метою захисту від будь-яких венеричних захворювань, включаючи трихомоніаз, подбати про впевненість у здоров’я партнера і дотримання правил інтимної гігієни. При зміні партнерів і відсутності точної інформації про їх стан організму слід проводити профілактику за допомогою використання презервативів і спринцюванням Мірамістином після незахищеного статевого акту.