Вступ до школи – складний і хвилюючий період для першокласника і його батьків. Змінюється соціальна ситуація, коло спілкування малюка. Зростають вимоги до нього, розширюється коло обов’язків. Від того, наскільки успішна адаптація дитини до школи, залежить багато чого: психологічне самопочуття, навчальна успішність, і навіть здоров’я.

Проблема адаптації дитини до школи тісно пов’язана з психологічними особливостями віку.

Вікові особливості першокласника

Провідною діяльністю дошкільника є гра. У дитячому садку режим дня був організований з урахуванням ігор і відпочинку. Навіть заняття були схожі на гру і займали по часу 15-20 хвилин. Поруч завжди був вихователь, готовий прийти на допомогу, звична для дитини оточення, тепла атмосфера.

Вік 6-7 років психологи називають кризовим. Зростає потреба в самостійності, активності, ініціативи. Дитина поступово втрачає дитячу безпосередність, властиву дошкільнику. Тепер він прагне дати емоційно-смислову характеристику своїх і чужих вчинків. Завдяки цьому у малюка формується самооцінка, без якої неможливе становлення особистості.

Адекватна самооцінка допомагає дитині реально сприймати свої позитивні і негативні риси. Позитивна самооцінка – багато в чому результат сімейного виховання, любові і безумовного прийняття близькими людьми. У ранньому дитинстві малюк бачить себе очима значущих дорослих: батьків, а пізніше — вихователів, вчителів.

Протягом кризового періоду у 6-7-річного людини формується потреба в новій соціальній ролі школяра, учня. Відходить на друге місце гра, на перше виступає навчальна діяльність. Дитина хоче стати більш незалежним, перейти на новий рівень у спілкуванні з дорослими.

У віці 7 років також відбувається активний розвиток таких пізнавальних процесів, як пам’ять, увага, словесно-логічне мислення.

Все це визначає психологічну готовність дитини до школи, яка повинна сформуватися до вступу в перший клас.

Адаптаційний період

Адаптація дитини до школи це складний шлях фізичного та психологічного пристосування до незнайомій обстановці, звикання до шкільного життя, освоєння навчальної діяльності.

Дитина стикається з абсолютно незвичними для себе умовами. Йому необхідно виконувати безліч нових правил, познайомитися з однокласниками, побудувати стосунки з вчителем. На уроках потрібно спокійно і уважно слухати вчителя 40-45 хвилин, а це буває для першокласника просто фізично важко. На перервах також потрібно дотримуватися дисципліни, не можна бігати, кричати. А приходячи зі школи, ще й робити домашні завдання. Це вимагає від малюка відповідальності, організованості, самостійності, яка під силу не кожному.

Практично всі першокласники в якійсь мірі відчувають труднощі в період звикання до шкільної дійсності. Це проявляється в підвищеній стомлюваності, поганому апетиті, головних болях. Дитина може вередувати, часто плакати. Можливі часті перепади настрою, невіра в свої сили, пригніченість. Деякі діти можуть проявляти по відношенню до оточуючих агресію, злість. Пропадає бажання ходити до школи, може з’явитися негативне ставлення до навчання.

Етапи адаптації дитини до школи

1. Орієнтовний. Для нього характерна бурхлива реакція, сили і можливості організму працюють в стресовому режимі. Дитина вивчає нову для себе обстановку, підлаштовується під неї. Зазвичай період займає 2-3 тижні.
2. Нестійке пристосування, коли школяр потроху починає знаходити оптимальні форми поведінки. Реакції стають більш спокійними.
3. Стійке пристосування, коли дитина знаходить потрібні способи реагування на різні ситуації, і це стає для нього звичним. Енергетичні витрати при цьому знижуються, він вже не відчуває стрес.

Адаптація чи дезадаптація

Проходять перші шкільні місяці, і діти поступово вливаються в нову шкільну життя. Придивившись уважніше, серед першокласників можна виділити хлопців з різними рівнями адаптації:

1. Позитивна адаптація. У дитини складається позитивне сприйняття школи і навчання в цілому. Він правильно реагує на вимоги, виконує їх. Успішно справляється з навчальним матеріалом, може виконувати ускладнені завдання. Відповідальний, старанний, самостійна, ініціативна. Відносини з однокласниками і вчителем сприятливі, користується повагою в класі. Звикання до школи відбувається протягом вересня — жовтня.
2. Помірна адаптація. Дитина добре ставиться до школи. Має середній навчальний рівень, добре справляється з матеріалом, коли вчитель наочно і докладно все пояснить. Може відволікатися, коли відсутній контроль. В класі складаються хороші взаємини з багатьма хлопцями. Адаптація займає перше навчальне півріччя.
3. Дезадаптація (порушення адаптації). Складається негативне або байдуже ставлення до школи. Дитина може сприймати навчальний матеріал лише з допомогою вчителя. Завдання додому виконує час від часу, постійно відволікається на заняттях. Часті порушення дисципліни. Може проявляти високу агресивність або, навпаки, тривожність, невпевненість. Важко сходиться з однокласниками, немає друзів в класному колективі. У таких випадках корисно проконсультуватися з неврологом, психологом.

Проблема адаптації дитини до школи успішно дозволяється уважним і грамотним підходом вчителя, шкільного психолога. Але найголовніше для маленького учня – любов, повага, підтримка батьків.

Пам’ятка батькам

Як допомогти дитині фізіологічно адаптуватися до школи:

• Виробіть разом правильний режим дня, відповідний навчання в школі. Формуйте його поступово, заздалегідь. Лягати спати не пізніше 22.00, рано вставати. Періоди занять повинні чергуватися з руховою активністю.
• Обов’язкові прогулянки не менше 2-3 годин на день.
• Обладнайте першокласнику спокійне місце для занять. Щоб уникнути проблем зі здоров’ям необхідні відповідна меблі, освітлення, шкільне приладдя.
• Дайте дитині відпочити після уроків, змінити вид діяльності.
• Слідкуйте за правильним раціоном дитини. Порадившись з лікарем, подавайте вітамінні препарати.
• Виключіть комп’ютер і телевізор перед сном. Це призводить до перезбудження, виснажує нервову систему.
• Заздалегідь прищеплюйте дитині навички особистої гігієни, акуратності, самостійності. Він повинен вміти обслуговувати себе, прибирати за собою.

Щоб психологічно адаптуватися до школи:

• Допоможіть дитині формувати позитивну самооцінку. Не приводите в приклад інших дітей. Можливі порівняння тільки з власними досягненнями дитини.
• Створити психологічно сприятливу атмосферу в сім’ї. Уникайте конфліктів, додаткових стресів.
• Покажіть, що ви любите малюка.
• Приймайте до уваги індивідуальні особливості дитини: темперамент, характер. Від цього залежить темп його діяльності, особливості засвоєння нової інформації.
• По можливості проводите з дитиною більше часу, приділяйте час різноманітному і корисному дозвіллю.
• Частіше хваліть дитину, причому за всі його досягнення. Вчіть ставити і досягати цілей.
• Надавайте малюку розумну самостійність. Контроль повинен бути в межах розумного, це привчить його до самоконтролю і відповідальності.
• Вчіть дитину налагоджувати взаємини з однолітками, підкажіть, як можна вирішувати конфліктні ситуації. Шукайте відповіді в психолого-педагогічній літературі, наводьте приклади з життя.
• Підтримуйте контакт з учителем, не дозволяйте собі висловлюватися про нього нешанобливо в присутності дитини.
• Вчитель — незаперечний авторитет.
• Спокійно сприймайте зауваження вчителя на адресу дитини, уважно вислухайте, запитаєте ради.
• Психологічно підтримуйте дитину: будіть його ласкавим словом, бажайте йому удачі в школі. Зустрічаючи після уроків, покажіть, як ви раді йому, але не починайте відразу з розпитувань. Розслабиться, відпочине – і сам все розповість.

Спокійне, любляче, доброзичливе ставлення батьків допоможе дитині впоратися з непростим періодом звикання до школи. Якщо першокласник добре себе почуває, з цікавістю навчається, має друзів у класі і хороші відносини з вчителем – значить, адаптація до школи пройдена успішно!

Про психологічну адаптацію до школи розповідає корекційний дитячий психолог: