Занижена самооцінка у дитини: як розпізнати і чим допомогти?

Оціночне судження про власну значимість (або незначності) формується дуже рано. Його перший і головний джерело – батьки, вони – головні фігури нашого дитинства. Спочатку їх безумовна любов і безотносительна, вона не залежить від досягнень і заслуг. А потім – реакція на перший малюнок, перший вивчений віршик…

Де ми побоялися перехвалити малюка, що зробили не так, після чого він перестав любити себе і став невпевненим у власних силах? І як допомогти йому позбавитися від заниженої самооцінки?

Перш ніж почати розмову про самооцінку дитини, батькам варто подивитися на себе. Чи вільні вони самі від комплексів? Як оцінюють власну спроможність як особистість? Будь-який малюк несе в собі в психологічному сенсі весь вантаж батьківських очікувань не тільки щодо себе, але і їх самих. Це дуже складна система, і розбиратися в ній потрібно з самого початку.

Ознаки заниженої самооцінки у дітей

Сором’язливість

Він надмірно сором’язлива, уникає як зустрічей з новими людьми, так і зіткнень з новими умовами і життєвими ситуаціями. Іноді це може доходити до істеричних проявів. Слід розуміти, що дітям властива сором’язливість, але її дуже яскраві прояви ненормальні.

Надмірна старанність, прагнення до досконалості

Саме знижена самооцінка часто є причиною перфекціонізму. Роблячи навіть дріб’язкова справа, така дитина намагається виконати його таким чином, щоб не було ні єдиного шансу піддати його критиці.

Відчуття постійної небезпеки

Він намагається постійно бути поруч з дорослими, особливо поза домом. Чіпляється за руки, не відпускає від себе ні на крок. А раптом підійде хтось чужий і заговорить, та ще й задасть страшний питання «Як тебе звуть?»…

Підвищена обережність

Якщо інші діти мало замислюються про наслідки, залазячи на дерева, на паркан або стрибаючи з гойдалок, то цій дитині властиві прояви страху і обережності. Він краще відійде в сторону подалі від таких забав.

Нерішучість

Один з головних ознак низької самооцінки. Властива звичайним дітям допитливість і бажання спробувати все цікаве тут і зараз в даному випадку змінюється відкладеним дією. Все нове відкладається «на потім». Навіть отримавши в подарунок довгоочікуваний велосипед або ковзани, вони не кинуться тут же у двір випробувати їх в справі, боячись отримати негативний досвід. Краще нічого, ніж чергова невдача.

Упертість

Його дуже важко переконати. Іноді упертість переростає в показну сміливість, і виглядає це демонстративно. У дитині живе внутрішнє прагнення довести, що він умілий і не даремний. І демонструє все це він виключно на публіці.

Песимізм і образливість

Він шкодує себе по кожному приводу до сліз. І завжди знає, що «все одно нічого не вийде».

Залежність

Така дитина завжди від усіх залежить: від батьків, від друзів (яких у нього дуже мало або немає взагалі), від старших братів і сестер і т. д. Йому потрібно не тільки постійне схвалення від них, але й прийняття рішень, яких сам він ретельно уникає.

Існує і досить простий тест на визначення самооцінки дитини. Намалюйте з десяти сходинок і поясніть, що на першій, нижній сходинці стоять найневдаліші, дурні і самі нікчемні люди. А на верхньому – ті, хто відповідає найвищому стандарту – успішні, талановиті, розумні і красиві. Запропонуйте дитині поставити себе на ту сходинку драбини, якою він, на його думку, відповідає. Якщо це буде четверта і нижча сходинка – пора задуматися, а то і бити тривогу. Норма – це 5-7 рівень власної значущості за 10-бальною шкалою.

Можна зрозуміти причину?

Докопатися до глибинних причин заниженої самооцінки дуже і дуже складно. Це все одно що гадати, як виглядає коренева система незнайомого рослини. Деколи комплекс може розвинутися через одного необережно сказаного слова, яке всі давно забули. Всі, крім адресата. Більш того, навіть зрозуміти, що у маленької людини «щось пішло не так», часом теж непросто. Всі перераховані вище ознаки або, на крайній випадок, дуже схожі симптоми можна знайти і у абсолютно адекватних в цьому відношенні дітей. Різні характери, різні темпераменти, різні норми. Розраховувати можна тільки на інтуїцію батька, його чутливість до змін певних моделей поведінки власної дитини.

Як з нею боротися?

Занижена самооцінка вимагає обов’язкової коригування, і перший, хто може і повинен допомогти маленькій людині, – це мама. Щира похвала, акцент на успіхи і гідності, ігнорування будь-яких невдач або їх виправдання не залежними від дитини обставинами – основні інструменти допомоги. Заохочуйте малюка, хваліть і частіше говоріть йому, як ви раді з того, що він у вас є, як вам з ним пощастило.

Якщо проблема зростає на ґрунті відносин з однолітками, вирішувати її складніше, і робити це потрібно більш тонко. Прямі звернення до кривдників нічого не дадуть і навіть можуть дати зворотний ефект. З’ясуйте причину такого ставлення однолітків і допоможіть дитині її усунути. Якщо, приміром, це глузування з-за незграбності – записатися у спортивну секцію, проблеми з мовою – почати відвідувати логопеда і т. д. Добре працюють свята, влаштовані за участю однокласників в його честь (наприклад, на день народження або з приводу успіху в якійсь області).

Відмітка в щоденнику – не оцінка особистості!

Стаючи старше, діти стикаються кричущою по своїй несправедливості та психологічної безграмотності градації – по успішності. У шкільному колективі ярлики «трієчник» і тим більше «двієчник» – це штамп, який дуже важко змити, який визначає загальне ставлення до школяра. Важливо сформувати правильне ставлення дитини до цього питання. Позначка – це не тільки не оцінка особистості, але й навіть не критерій знань і здібностей до навчання. І в кінцевому підсумку тільки ставлення до цього питання в сім’ї може допомогти школяреві не вибудовувати порочних причинно-наслідкових зв’язків і переносити їх на себе.

Слова-табу

Начебто всі ми знаємо, що обзиватися недобре і навіть гидко, але образливі слова нерідко можна почути на адресу дітей. «Безрука», «безтолоч», «свиня», «корова», «дурень», «нікчемний» і т. д. і т. п. Це дуже образливі слова, навіть якщо ви говорите їх, не вкладаючи глибокого сенсу, що називається, на автоматі. Іноді саме таке кинуте в серцях і забуте нами слово стає фактором, травмуючим дитини на все життя.

Ігнорування проблеми нездорової самооцінки дитини може призвести до тяжких наслідків у майбутньому. Чим раніше батьки звернуть на це увагу і чим серйозніше поставляться до проблеми, тим сприятливіші прогноз. Потрібно бути готовими до того, що коригування дитячих суджень про власної значущості – справа не одного дня. Це довга і клопітка робота, але на кону стоїть дуже багато – впевнена і щасливе доросле життя.

Залишити коментар