Виявляється, людське істота відчуває стресовий стан, ще перебуваючи у внутрішньоутробному розвитку. Так називають відхилення у стані плода з 22 тижнів вагітності, і вони викликають порушення розвитку, поява гіпоксії, відхилення від нормальних показників серцевого ритму, зменшення кількості рухів.

Класифікація стану

Вивчати це явище стали зовсім недавно, хоча виявили загрозливі симптоми захворювання ще в 1965 році. Ознаки дистресу плода досі точно не диференціювали. Єдине, що чітко розділяють – дистрес плода внутрішньоутробний, і виникає при пологах.

Класифікують стан за ступенем страждань і подальших відхилень у розвитку дитини:

• стадія компенсації – хронічний дистрес під час вагітності, до симптомів якого
  відноситься внутрішньоутробна гіпоксія, а в подальшому рефлекторна недостатність і затримка розвитку;
• стадія субкомпенсації – гостра гіпоксія, допомога повинна бути надана терміново, інакше виникне ризик переривання вагітності;
• декомпенсація – висока можливість появи завмерлої вагітності.

Діагностика дистресу проводиться на підставі цих даних.

Фактори, що впливають на виникнення дистресу

Основна профілактика респіраторного дистрес-синдрому плода – це регулярне відвідування жіночої консультації, так як він може проявитися і у абсолютно здорової жінки.

Розвитку дистресу сприяють наступні фактори:

• хронічні захворювання вагітних – цукровий діабет, ревматизм, пієлонефрит і
  гломерулонефрит в хронічній формі, порок серця;
• наявність зайвої ваги;
• інфекційні захворювання, якими вона хворіє під час виношування немовляти;
• порушення цілісності плаценти;
• маткові кровотечі різної етіології;
• анемія;
• пізній токсикоз – стан гестозу.

Антенатальным дистресом плода називають порушення його стану в період ІІ триместру.

Це патологічно позначається на формуванні дитини, викликає у подальшому затримку фізіологічного розвитку, так як кисневе голодування плід відчуває тривалий час.

Небезпека для майбутньої дитини представляють такі патології:

• патологія плаценти – при її негативні зміни порушується взаємодія материнського організму і плода, що відразу ж викликає ряд фізіологічних порушень;
• маловоддя – у цьому випадку є ризик інфікування плаценти, а далі – майбутнього немовляти.

Чим старше жінка, тим важче їй виносити вагітність. Число невынашиваний або фізіологічних порушень за рахунок дистресу у мешканок великих міст відбувається в 2 рази частіше, ніж у тих, хто живе в екологічно чистій і спокійній місцевості.

Ознаки дистресу, які зауважує сама жінка

Вагітна жінка сама здатна розпізнати симптоми виникнення дистресу і звернутися до лікаря, як тільки помітить несприятливі зміни у своєму стані. Найбільш показовий тест – аналізувати кількість ворушінь дитини. З 22 тижнів він вже з 9 ранку до 16.00 дня повинен здійснювати не менше 10 рухів – надалі ця цифра буде зростати.

Жінка відраховує необхідні за календарем вагітності ворушіння і зазначає це в щоденнику. До 28 тижнів 10 рухів плід повинен здійснювати вже до полудня. До кінця ІІІ триместру знову час на інтенсивні ворушіння подовжується – дитині важко активно перевертатися, він дуже виріс.

Можна підраховувати поштовхи, лежачи на боці – це теж є модифікацією тесту. Слід підраховувати не тільки ворушіння, але і їх інтенсивність, наскільки дитина енергійно рухається.

Увагу слід звертати не лише на знижену, але і на підвищену активність. Вона теж може бути симптомом, що починався дистресу – при гіпоксії перший час плід поштовхами показує на «незручність» існування.

Якщо жінка озвучила скарги – у неї є сумніви у нормальному перебігу вагітності – приступають до спеціального обстеження для точної діагностики – підтвердження або спростування дистресу плода.

Прослуховується серцебиття плода з 20 тижня вагітності. Фізіологічна норма – від 110 до 170 ударів. Будь-яке відхилення в ту чи іншу сторону є показанням для госпіталізації.

З 30 тижня підраховуються показники біофізичного профілю – тобто підсумовуються бали, з допомогою яких оцінюються дані певних параметрів:

• дихальних рухів;
• рухової активності;
• тонус матки;
• тонус плода;
• реактивність серцебиття;
• об’єм навколоплідної рідини.

Щоб точніше виявити ці параметри, часто призначають додаткове УЗД-обстеження. Може знадобитися провести допплерометрию – виміряти швидкість кровотоку в пупкових артеріях майбутнього немовляти.

Кількість маткових скорочень і серцевий ритм плоду записується з допомогою апаратного дослідження – кардіотокографії. Протягом 30 хвилин доктор стежить за «поведінкою» плоду в матці, відзначаючи, як матка реагує на активність плода.

Родовий дистрес

Розвиток дистресу при пологах викликається природними фізіологічними скороченнями матки, якщо до цього була схильність. Те, що матка посилено скорочується – є нормою, інакше вигнати плід неможливо.

Під час скорочувальних рухів здавлюються судини, кровопостачання у плоди порушується. Кисневе голодування при нормальному розвитку вагітності організм немовляти переносить нормально, але при патологічних станах є ризик виникнення гіпоксії.

Поштовх до появи дистресу можуть дати наступні відхилення:

• передчасні пологи, що почалися до 38 тижня;
• слабка родова діяльність;
• стрімкі пологи;
• патології тазу – надто вузький, анамнез симфизита;
• великий плід;
• багатоплідна вагітність;
• маловоддя або багатоводдя;
• ранній вилив навколоплідних вод;
• відшарування плаценти.

Розвиток дистресу плода, яке відбувається після початку пологової діяльності, для акушерів представляє серйозну проблему. Якщо його вдалося передбачити на самому початку – під час першої стадії родів, при сутичках, то екстрене кесарів розтин не дасть розвинутися гіпоксії та стан дитини вдасться швидко стабілізувати.

Якщо плід вже увійшов в родові шляхи і зафіксувався на виході з малого тазу, доводиться вдаватися до екстрених заходів, що скорочують другу стадію пологів. Проводиться стимуляція медикаментозними препаратами, перинеотомия або вакуум-екстракція.

Профілактика дистресу

Профілактичні заходи не дають 100% гарантії на благополучне виношування та протягом пологів. Навіть коли вагітність ретельно планується, форс-мажорні обставини можуть призвести до дистрессу. Неможливо вберегтися від травм або уникнути контакту з носіями інфекції, перебуваючи в людному місці, проте необхідно зробити все можливе, щоб організм був максимально підготовлений до відповідального процесу.

Слід заздалегідь обстежитися, пролікувати, по можливості, соматичні захворювання, виключити можливість рецидиву наявних в анамнезі хвороб, підвищити імунний статус організму.

Необхідно відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися режиму праці і відпочинку, правильно харчуватися, висипатися, налаштовуватися на активний спосіб життя.

Слід заздалегідь створити таку обстановку навколо себе, щоб не виникало стресових ситуацій.

А якщо вони і з’являться, налаштувати себе – це все дурниця – і нічого немає важливішого, ніж здоров’я майбутньої дитини. Не потрібно штучно піддавати себе незручностей, а здоров’я немовляти – небезпеки. Усе, від чого погано вагітній жінці, патологічно відбивається на стані плода.

Ніякого дистресу не розвинеться, коли жінка спокійна та здорова.