Підгострий тиреоїдит: симптоми, лікування

Такі знайомі хвороби, як ГРЗ, грип, свинка або кір можуть привести до досить несподіваних наслідків. Якщо одужання затягується, починає боліти в області шиї і з’являються інші незрозумілі симптоми, то цілком можливо, що це підгострий тиреоїдит.

Яке лікування потрібно пацієнтові і наскільки небезпечна проблема?

Звідки береться підгострий тиреоїдит?

Серед всіх порушень ендокринної системи ця патологія займає друге місце, поступаючись за поширеністю лише діабету. Таким захворюванням частіше страждають представниці слабкої статі від 30 до 50 років, але найважче воно протікає у чоловіків, хоча і діагностується у них в 5 разів рідше.

Причини його появи до кінця не встановлені. Воно може з’явитися через 3-6 тижнів після перенесеної інфекції. Вірус призводить до розвитку запального процесу в щитовидній залозі – вона збільшується в розмірах і набуває неоднорідну будову. Якщо коротко, то при такому недугу руйнуються її клітини, у кров викидаються її гормони, що і викликає характерні симптоми. Хвороба піддається лікуванню, одужання настає через 5-6 місяців, але часто виникають рецидиви.

Як зрозуміти, що це саме він?

Симптоми і лікування підгострого тиреоїдиту залежать від того, як саме уражена щитовидна залоза – дифузно повністю або частково. У першому разі захворювання протікає важко і проявляється так:

  • висока температура (до 39);
  • відчуття розбитості і сильного нездужання;
  • біль в шиї, яка віддає у вухо, нижню щелепу і стає сильнішою при ковтанні;
  • відчуття тиску з передньої сторони шиї (що пов’язано зі збільшенням розмірів залози);
  • дратівливість, нервозність;
  • тремтіння рук;
  • тахікардія;
  • хворобливі відчуття в суглобах;
  • підвищена пітливість.

Якщо заліза вражена локально, то хвороба протікає в легкій формі. Через 20-30 днів після перенесеної інфекції людина все ще відчуває себе погано, у нього тримається субфебрильна температура, в аналізі виявляється підвищена ШОЕ, однак симптоми тиреотоксикозу відсутні.

Що необхідно дослідити для постановки діагнозу?

Щоб розпізнати хворобу, необхідно здати загальний аналіз крові та аналіз на гормони ТТГ, Т3, Т4, антитіла до тиреопероксидазе, пройти УЗД (щоб установити форму, контури, розмір щитовидки) і зробити сцинтиграфію (вона дасть можливість побачити вузли, визначити площу і характер ураження). При пальпації лікар також виявляє, що заліза значно більше, ніж зазвичай, і всередині неї промацуються вузлуваті освіти.

Так як в перебігу хвороби розрізняється декілька стадій, які послідовно змінюється картина крові і стан самої залози. Перший етап триває 1-1,5 місяця. Для нього характерне збільшення вмісту антитіл до ТПО, Т3 і Т4, ШОЕ до 80 мм/год, підвищення розмірів щитовидної залози і зниження захоплення йоду менше 1%, тоді як норма становить 15-20% (це виявляється на сцинтиграфії).

Рівень гормонів приходить у норму через пару місяців, зникають і симптоми тиреотоксикозу, але ШОЕ ще довго не повертається до нормальних значень. Через 4 місяці у деяких виникають невиражені симптоми ураження залози, але вони проходять самі по собі. І тільки до 7-8 місяця стабілізується гормональний фон, ШОЕ знижується, перестають турбувати болі, заліза повертається до звичайних «габаритами».

Без гормонів не обійтися!

Найбільш поширений і дієвий спосіб боротьби з підгострим тиреодитом – лікування преднізолоном. У добу пацієнту призначають 6-8 табл. цього препарату (більше половини дози слід прийняти до обіду). Тривалість курсу – 2 місяці. Якщо хвороба відступає (що видно з аналізів і самопочуттю), то кількість таблеток знижують, після чого переходять до підтримуючої дози, а потім і зовсім припиняють вживання глюкокортикостероїдних медикаментів.

Терапія також може включати прийом таких ліків:

  • Дексаметазон або Кеналог (їх вводять раз на тиждень безпосередньо в щитовидку шляхом пункції);
  • протизапальні засоби – Індометацин;
  • для усунення болю – Диклофенак;
  • якщо лікування глюкокортикоїдами протягом місяця не дає позитивної динаміки, то вдаються до допомоги тиреоїдних препаратів – Трийодтироніну, L-тироксину, Тиреота. Їх п’ють не менше 1,5 місяців;
  • якщо хвороба придбала затяжний перебіг, то ендокринолог може призначити антибіотик Метронідазол;
  • для усунення запалення використовують місцеві процедури – компреси з будатеиновой, індометацинової маззю, гелем Диклофенак, Димексидом (його попередньо розводять з водою в однакових співвідношеннях) – до 10 процедур;
  • для усунення симптомів тиреотоксикозу застосовують Анаприлін.

Народне лікування – так чи ні?

Якщо проводити лікування підгострого тиреоїдиту виключно народними засобами, то навряд чи вдасться добитися повного одужання.

Трави не зможуть компенсувати недолік гормонів. Однак кошти з зеленої аптеки стануть хорошою підмогою медикаментозного впливу.Ось які рецепти пропонує альтернативна медицина для боротьби з інфекційним ураженням щитоподібної залози:

  • настоянка з соснових бруньок. Їх слід подрібнити, 250 г цієї сировини висипати в пів-літрову банку, залити 0,5 л горілки. Залишити на тиждень в темному прохолодному місці. Використовувати для компресів;
  • відвар зі свіжих листя верби. Наповнити ними 4-літрову каструлю, залити водою, кип’ятити на слабкому вогні до утворення рідини сметаноподібної консистенції, коричневого кольору. Охолодити, наносити на шию у вигляді компресу на ніч;
  • для усунення больових відчуттів пити коктейль з овочів (картоплі, буряка, моркви). Вживати по ½ л щоденно;
  • заварювати і пити відвар шавлії, ромашки, кореня солодки, мелісу, глід, шипшина, череди, листя та ягоди чорної смородини. 1 ст. л. залити 150 мл окропу. Настоювати 15 хвилин. Пити процідженим по півсклянки 3 р. в день.

Це як раз той недуг, який більшість намагаються «перетерпіти» або «підлікувати» травками. Адже хвороба то підступає, то затихає, а потім і зовсім начебто зникає. Але це уявне благополуччя. Підгострий тиреоїдит, якщо його не лікувати, загрожує таким наслідком, як повне ураження залози. Вона перестає виконувати свої функції, і людині доводиться все життя приймати штучні гормони.

Залишити коментар