«Справжній чоловік», «справжня жінка»… Говорячи так, ми маємо на увазі не стільки біологічна стать, скільки певні соціально-психологічні характеристики. З появою в сім’ї сина або дочки кожен батько прагне виховати його або її згідно з чином мужності чи жіночності, який склався в суспільстві.

Хлопчика ми хочемо бачити сильним, цілеспрямованим захисником, дівчинку ж – милою, господарської, хорошою матір’ю в майбутньому. Таким чином, гендерне виховання дітей починається буквально з народження.

Гендерне виховання: що це?

Гендер – це соціальна стать людини, що формується в процесі виховання. Гендер являє собою культурні, соціальні та психологічні відмінності жінок і чоловіків. Гендер – це певний соціальний норматив, прийнятий в конкретному суспільстві.

Гендерне виховання – це організація умов для виховання і розвитку дитини з урахуванням належності до певної статі.

Гендерне виховання спрямоване на:

• освоєння жіночих і чоловічих ролей, які прийняті в суспільстві,
• освоєння культури взаємин зі своїм і протилежною статтю,
• оволодіння вміннями і навичками, необхідними для реалізації гендеру.

Це чітко видно в іграх дітей дошкільного віку: дівчатка грають в дочки-матері, укладають ляльок спати, готують обід, лікують. Хлопчики ж влаштовують гонки іграшковими машинками, будують вежі і гаражі, стріляють з пістолетів.

Гендерне виховання невіддільне від загального процесу виховання дитини, воно є його невід’ємною частиною.

Звичайно, в першу чергу, батьки і вихователі повинні орієнтуватися на закладені природою особливості нервової системи і риси характеру дитини. Наприклад, дівчинка може бути невгамовною заводієм і шибайголовою, а хлопчик – спокійним, тихим і сором’язливим.

Ці психологічні особливості необхідно враховувати. Але при цьому розвивати ті якості, які будуть необхідні в майбутньому для виконання гендерної ролі. Буде прекрасно, якщо дівчинка, виростаючи, зможе бути лагідною, милою, ніжною у сім’ї і амбітною, наполегливою в кар’єрі. Або хлопчик буде цілеспрямованим, активним, але при цьому зі спокійним, добрим і чуйним характером.

Гендерні відмінності дітей дошкільного віку

Чому ж так важливо у вихованні і навчанні дитини раннього віку орієнтуватися на приналежність до певної статі? У психології були проведені численні дослідження гендерних відмінностей. Вченими були виявлені соціально-психологічні особливості, властиві представникам протилежних статей:

1. Ліва півкуля мозку, що відповідає за словесно-логічне мислення, у дівчаток формується раніше. У хлопчиків переважає права півкуля, тому в дошкільному віці головує образно-емоційна сфера.
2. Дівчатка раніше починають говорити реченнями, у них краще здатності до спілкування і комунікації.
3. У хлопчиків більш розвинене зорове сприйняття, у дівчаток – слухове. Тому дівчинці потрібно обов’язково пояснювати завдання на словах, а хлопчикові буде зрозуміліше, якщо йому наочно покажуть. Напевно, цим і пояснюється, чому чоловіки люблять очима, а жінки – вухами.
4. Дівчатка більш схильні до слухняності, ніж хлопчики. Це закладено самою природою: щоб відтворити потомство, самці потрібно вміти пристосовуватися до навколишнього середовища. До підліткового віку послух дівчаток і хлопчиків стає приблизно однаковим.
5. У хлопчиків частіше зустрічаються відхилення від норми, як в негативну, так і позитивну сторону. Це також обумовлено різними біологічними завданнями. Жінка призначена для того, щоб зберегти і передати нащадкам накопичений досвід. На чоловіках природа пристосовується до мінливих умов, пробує нові функції, не завжди вдало. Тому серед чоловіків частіше зустрічаються геніальні і психічно хворі люди.
6. Дівчатка біологічно розвиваються швидше ніж хлопчики. Вони починають ходити на 2-3 місяці раніше хлопчиків, на 4-6 місяців раніше починають говорити. До шкільного віку дівчинки випереджають хлопчиків приблизно на рік, а до віку статевого дозрівання – на 2 роки.
7. У хлопчиків більш розвинена потреба в дослідженні навколишнього світу. Тому хлопчики бігають, залазять на дерева і паркани, спускаються в колодязі і підвали. Дівчаткам ж досить маленького куточка, де вони можуть тихенько займатися з ляльками, облаштовувати будиночок. Тому й травматизм серед хлопчиків в 2 рази вище. В майбутньому у чоловіків більш розвинене просторове сприйняття, вони краще орієнтуються.
8. Дівчатка швидше включаються в роботу. Хлопчикам ж потрібен час на розгойдування, перш ніж приступити до завдання. Створюється враження, що дівчата більш уважні і працездатні. Зате коли хлопчики досягають найбільшої працездатності, дівчинки вже виснажуються і знижують темп.
9. В оцінці результатів хлопчикам потрібна конкретика: що саме він зробив добре або погано. Для дівчаток же більш значуще, хто саме їх оцінює і як. Тому дівчинкам дуже важлива похвала, а хлопчикам — спільний аналіз їх дій.
10. Хлопчики чутливі до критики на свою адресу в перші хвилини розмови. Потім їх мозок «відключається» і не сприймає довгих нотацій. Тому робити догану хлопчикові слід чітко і коротко.

Гендерні відмінності необхідно приймати до уваги, виховуючи і навчаючи дітей дошкільного віку.

Сім’я – основа гендерного виховання

Прийняття гендерної ролі відбувається в дошкільному віці:

• Двох-трирічний малюк починає усвідомлювати, хлопчик він чи дівчинка, і намагається вести себе у відповідності з підлогою. Крім того, діти можуть точно визначити стать оточуючих людей, в першу чергу, дивлячись на одяг і зачіску.
• У віці від 4 до 7 років закладається стійкість гендеру. дитина усвідомлює, що це – величина стабільна і не змінюється під впливом ситуації або за бажанням. Дівчинка виростає в жінку, а хлопчик – у чоловіка.

Психологи і педагоги підкреслюють, що розвиток гендерної стійкості відбувається під впливом соціокультурних норм. Гендерні ролі освоюються дитиною на основі батьківського прикладу. Мати в сім’ї виступає зразком жіночності, ніжності, краси. Батько – зразком сили, турботи, мужності.

Діти дошкільного віку багато в чому копіюють риси, властиві батькам своєї статі, хочуть бути схожими на них. Ставлення до протилежної статі також складається під впливом сім’ї. Хлопчики, виростаючи, прагнуть знайти дружину, схожу на маму, а дівчата шукають у чоловіка схожість з батьком.

Відносини, що склалися між матір’ю і батьком, дуже значущі для формування гендерних установок дітей. Завдання батьків – бути особистим прикладом, проявляти турботу, любов, повагу і довіру один до одного. Тоді і діти вберуть це як норму подружніх відносин і будуть прагнути створити міцну і щасливу сім’ю.

Виховуємо справжню жінку: рекомендації батькам

• Дівчатка більше потребують піклування, на відміну від хлопчиків. Турбота, розуміння, повага – ось що необхідно дівчинці, щоб відчути, що її люблять.
• Для дівчинки важливо, щоб між нею і матір’ю склалися довірливі, щирі стосунки.
• Також необхідно дівчинці увагу батька. Слід показувати дівчинці, що вона істота іншої статі, варта уваги, поваги, любові.
• Для дівчинки потрібні регулярні бесіди з матір’ю наодинці, по душам. Цим вона відчує свою приналежність до жіночого світу, його відмінність від чоловічого.
• Мати повинна залучати доньку до жіночим домашнім справами, передаючи їй секрети ведення господарства.
• Дівчатка дуже чутливі як до критики, так і до похвали. Частіше хваліть дівчинку, захоплюйтеся нею.
• Дівчатка вже в ранньому дитинстві проявляють «інстинкт материнства», який проявляється в інтересі до малечі, іграх. Їм важливо забезпечити ігрову середу, в якій вони могли б освоювати чисто жіночі заняття: ляльки, набори посуду, іграшкової меблів.
• У дівчаток важливо розвивати велику моторику. Добре підійдуть для цього рухливі ігри, ігри з м’ячем, танці. А також спортивні гуртки для дівчаток: балет, спортивна акробатика.
• Основну увагу дівчаток спрямоване на людину, взаємини між людьми. З віком цей інтерес стає глибше, вони цікавляться внутрішнім світом людини, її емоціями і почуттями.

Виховуємо справжнього чоловіка: поради батькам

• Для хлопчиків дуже важлива довіра. Виявляючи довіру до сина, батьки демонструють таким чином свою впевненість у ньому, повагу до його достоїнств. Для хлопчиків це дуже важливо і розцінюється як вияв любові.
• У вихованні хлопчиків дуже важливий особистий приклад і особистість батька. Він повинен залучати сина до суто чоловічим заняттям: спорт (футболу, хокею, карате), чоловіча робота по дому. Навіть якщо дитина виховується без батька, необхідно знайти чоловіка, який би приділяв увагу вихованню хлопчика: дідуся, дядька, спортивного тренера.
• Хлопчикам потрібна додаткова мотивація: менше заборон, більше заохочень.
• Необхідно приділяти велику увагу режиму і дисципліни хлопчиків, це допомагає їм формувати почуття відповідальності.
• Не слід обмежувати свободу прояву природної емоційності хлопчиків. Наприклад, не варто лаяти за сльози, кажучи, що «чоловіки не плачуть». Існує думка, що психіка хлопчиків більш ранима і нестійка.
• Для підвищення самооцінки, емоційної стійкості хлопчика важливий фізичний, тактильний контакт з батьками.
• Важливо прищеплювати хлопчикові навички самообслуговування.
• Хлопчикам треба розвивати дрібну моторику, для цього добре підійдуть різні пазли, конструктори, малювання, легкі фокуси, наукові експерименти. У них повинні бути набори для сюжетно-ролевих ігор: солдатики, машинки, залізниця. Нормально і то, якщо хлопчик використовує в іграх ляльок.

Виховуючи дитину, батькам важливо знати і враховувати особливості хлопчиків і дівчаток. Але насамперед кожній дитині необхідна батьківська любов, безумовне прийняття і повага. Це допоможе йому найбільш повно розкрити закладений природою потенціал і вирости справжньою Людиною.